Міністерство освіти І науки україни

1)ScienceCitationIndex (SCI) – база з природознавчих наук і техніки;

2)Social Sciences CitationIndex (SSCI) – база із соціальних наук;

3) ArtsandHumanitiesCitationIndex (AHCI) – база з мистецтва і гуманітарних наук.

База даних SCOPUS була створена у 2002 році. SCOPUS охоплює науково-дослідну літературу зі всього світу і є найбільшою базою даних рефератів і цитованості літератури, що рецензується, а також якісних інтернет-джерел з ефективними інструментами для відстежування, аналізу і візуалізації досліджень.

Саме тому протягом останніх двох років профільними органами державної влади та Національною академією наук України було вжито низку заходів, спрямованих на поліпшення представленості української науки у провідних міжнародних базах даних наукової інформації. 2009 року Міністерством освіти і науки України та Національною академією наук України було досягнуто стратегічних домовленостей з упорядником бази даних SCOPUS, компанією Elsevier щодо збільшення кількості представлених у базі українських наукових видань. На основі вивчення досвіду функціонування міжнародних реферованих бібліографічних баз даних розпочалася робота з впровадження наукометричних методик у вітчизняний науковий процес.

«Положення про дослідницький університет», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 17 лютого 2010 року, зокрема, регламентує мінімальну кількість наукових робіт (150), яку співробітники університету мають щорічно публікувати у виданнях, що індексуються базами даних Web of Science та (або) Scopus, для надання (підтвердження) статусу дослідницького університету [4].

Перший російський приклад участі у створенні міжнародної онлайнової наукової інфраструктури (research e-infrastructure) є система Соціонет, що забезпечує інформаційну підтримку науково-освітньої діяльності спочатку в галузі суспільних наук, але в даний час - у всіх наукових дисциплінах.

Аналогом в Україні стала база даних «Украініка наукова», реферативна база даних з природничих, технічних, суспільних, гуманітарних та медичних наук. Започаткована Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського та Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України. Має друкований аналог — реферативний журнал «Джерело». Поповнюється на 2,5-3 тис. записів щомісячно, станом на березень 2010 р. містить біля 364,000 записів.

Таким чином, можна сказати, що розвиток української наукової діяльності залежить від співпраці з міжнародними організаціями. Для того, щоб підняли рівень інформативності наукової діяльності в Україні необхідне створення власної бази даних. Присутність у міжнародних наукометричних базах підвищує показники цитування праць українських науковців, та забезпечить вихід сфери освіти на новий рівень в міжнародному просторі.

1. 
   Про національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Наказ Президента україни від 25.06. 2013 р. №344/2013
   
2. 
   Модернізація України – наш стратегічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: НІСД, 2011. – С. 64.
   
3. 
   Про удосконалення механізму фінансування фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів і наукових установ МОН та результати атестації їх науково-технічної діяльності. Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України від 24.12.2009 р. [Електронний ресурс]. – http://science.univ.kiev.ua/docs/Kolegiya_MONU_12.01.2010.doc
   
4. 
    Про затвердження Положення про дослідницький університет. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 163». [Електронний ресурс]. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=163-2010-%EF
   

УДК 378Ю14.015(043) Т. А. Захаренко

Экспорт образовательных услуг является на протяжении последних десятилетий одним из наиболее перспективных направлений развития системы образования Республики Беларусь. Белорусское правительство поставило перед Министерством образования задачу по привлечению в Республику для обучения к 2015/2016 году примерно 15 тыс. иностранных граждан. Так, заместитель министра образования РБ Виктор Якжик особенно подчеркнул важность максимального использования потенциала каналов международного сотрудничества в интересах повышения качества и конкурентоспособности национальной образовательной системы. Вполне очевидно, что включение Беларуси в международное пространство высшего образования повлечет за собой приток иностранных абитуриентов, что требует усилий по расширению интеграционного ресурса образовательного среды.

Социально-психологические проблемы интеграции иностранных студентов в образовательную реальность, как правило, рассматриваются в рамках эффективной организации учебно-воспитательного процесса в вузах, где обучаются иностранцы, а именно развитие структуры образовательного пространства, организацию межличностного взаимодействия, модификацию подачи учебного материала с учетом возможностей тех, кто обучает, и потребностей тех, кто обучается. Между тем, как нам кажется, существует явная необходимость исследования проблемы интеграции иностранных студентов на более узком микросоциальном уровне, а именно, внутригрупповом, ведь понимание процессов интеграции и дифференциации, происходящих в группе, имеет большое практическое значение, так как от этого зависит существование самой группы, результаты её деятельности и характер межличностных отношений, которые возникают между её членами. Кроме того появляется возможность в ином ключе анализировать традиционно изучаемые связи «индивид - индивид» и «группа - индивид».

Иностранные студенты приезжают из разных стран мира, являются представителями разных социумов с совершенно различными культурами, традициями, системами норм и ценностей. Несмотря на уже имеющийся социальный опыт, полученный в родной стране, условия жизни и обучения в Беларуси можно считать для студента-иностранца непривычными. Иностранному студенту необходимо привыкнуть к новым климатическим и бытовым условиям, к новой образовательной системе, к новому языку общения, к интернациональному характеру учебных групп и т. д.

Оптимизация процесса интеграции, т.е. эффективного включения иностранных студентов в процесс совместного обучения с белорусскими, выступает необходимым условием адаптации иностранных студентов к системе обучения в вузе. Отличительная особенность интегративных процессов в том, что в обычных условиях они «скрыты» в повседневном функционировании группы и лишь в критических ситуациях могут приводить не только к дезорганизации самой общности, но и негативно сказываться на отдельном участнике образовательного процесса. В настоящее время огромное значение имеет своевременное оказание комплексной систематической поддержки и сопровождения процесса вхождения иностранных студентов в новую образовательную среду. При том, что на сегодняшний день объем, в том числе и практико-ориентированных исследований проблем интеграции, представляется весьма значительным, сохраняется целый ряд, по меньшей мере, дискуссионных вопросов. Неоднозначным является сам вопрос о целесообразности совместного обучения иностранных и белорусских студентов, ведь обучение совместно не приводит само по себе к интеграции.

Цель нашего исследования – определение особенностей социально-психологической интеграции иностранных студентов в однородной и разнородной этносоциальной среде с целью ее оптимизации. Для достижения цели исследования были поставлены следующие задачи: определить влияние условий обучения на социально-психологическую интеграцию иностранных студентов (организация обучения (совместное или раздельное) – критерии, положенные в основу разделения обследованных учащихся на две группы: иностранные студенты, обучающиеся в вузе совместно с белорусскими студентами; иностранные студенты, обучающиеся раздельно от белорусских); изучить структуру межличностных взаимоотношений в учебной группе; выявить особенности субъективного восприятия иностранными студентами своего учебного заведения; выявить отношение преподавателей и белоруских студентов к совместному обучению; разработать и апробировать технологию психологической помощи иностранным студентам в социальной интеграции.

В исследовании рассматривается организационно-групповая обусловленность социально-психологической интеграции иностранных студентов. Были сформулированы следующие гипотезы: эффективность социальной интеграции иностранных студентов во многом зависит от трех значимых социально-психологических факторов: особенностей внутригрупповой структуры учебных групп; психологической толерантности к иностранным студентам; полноты и достоверности информированности преподавателей и студентов о проблемах иностранных студентов. Учет этих факторов необходим для социальной интеграции и создания комплексной системы психолого-педагогической адаптации иностранных студентов; применение технологии психологической помощи иностранным студентам позволяет гармонизировать и расширить возможности социальной интеграции.

Мерфи (2007) говорит о том, что студенты, которые учатся в интернационализировавших университетах, демонстрируют лучшее знание международных событий и перспектив, они лучше подготовлены, чтобы внести позитивный вклад в прогресс на региональном, национальном и международном уровне, так как обладают навыками необходимыми для современной рабочей силы, а именно, владение несколькими языками, межкультурная толерантность, умение адаптироваться в стремительно изменяющемся мире.

Даже из этой краткой характеристики проблемы вполне понятно, что актуальной практической задачей является выявление системных факторов, обусловливающих динамику и качественный уровень интеграции иностранных студентов в социальном сообществе, а также разработка программ, направленных на оптимизацию интеграционных процессов. Важно, чтобы преподаватели разделяли идею интеграции и были подготовлены к ее осуществлению.

УДК 378.4(477.6):070(043) І. І. Іванченко

Історія навчального закладу розпочалася з вересня 1991 року, коли за ініціативи Маріупольської міської ради, міського національно-культурного товариства греків, Донецького державного університету у 1991 році був відкритий Маріупольський гуманітарний коледж, який пізніше набув статусу гуманітарного інституту, а з 2004 р. – гуманітарного університету. У 2010 р. університет став класичним – Маріупольським державним університетом.

З самого початку свого існування вуз не залишався поза увагою друкованих засобів масової інформації України. Події, пов’язані з його діяльністю, висвітлюються на сторінках багатьох українських часописів, наприклад: «Деловая Украина» – тижневик, що видається в Києві, «Донбасс» – - одна з найбільших за тиражем обласних газет, газета «Акцент», що видавалася у 90-х роках в Черкасах.

З кожним роком інтерес друкованих ЗМІ до діяльності вузу постійно зростав. Про нього починають писати такі часописи як «Президентський вісник» – суспільно-політичний тижневик, «Голос України» – вісник Верховної Ради, «Киевские ведомости» – всеукраїнська загальнополітична газета, «Правда Украины» – всеукраїнська загальнонаціональна незалежна газета, «Українське слово» – всеукраїнський громадсько-політичний тижневик, «Освіта України» – щотижнева газета, офіційне друковане видання Міністерства освіти і науки України, «Донецкие новости» – лідер серед щотижневих видань у регіоні.

Разом з тим, вже 22 роки активно висвітлюють діяльність Маріупольського державного університету маріупольські міські часописи: «Приазовский рабочий», «Мариупольская жизнь», «Ильичевец».

У доповіді представлені результати моніторингу інформаційного потоку двох часописів: «Приазовский рабочий» та «Ильичевец» на предмет визначення їхнього інтересу до діяльності Маріупольського державного університету за період з 1991 по 2012 рр.

Моніторинг проводився за основними напрямами діяльності Маріупольського державного університету:

• 
  освітньої
  
• 
  наукової;
  
• 
  міжнародної;
  

• 
  1991 – 1993 рр. – від коледжу до інституту;
  
• 
  1994 – 2004 рр. – від інституту до університету;
  
• 
  2005 – 2010 рр. – від гуманітарного до класичного університету;
  
• 
  2011 -2012 рр. – діяльність класичного університету.
  

Розподіл публікацій, розміщених на шпальтах часопису «Ильичевец» представлений наступним чином: за 1994-2004 рр. – 48, за 2005-2010 рр. – 191, за 2011-2012 рр. – 51.

Моніторинг інформаційного потоку у вказаних періодичних виданнях

Найбільший за кількістю інформаційний потік припадає на наукову діяльність університету – 143 публікації, освітню – 48, міжнародну – 51.

Маріуполя визначив кількість публікацій з різних аспектів діяльності університету. Їхня загальна кількість становить – 885.

Проведений моніторинг засвідчує постійно зростаючий інтерес маріупольських часописів «Приазовский рабочий» та «Ильичевец» до діяльності Маріупольського державного університету.

УДК 027.7 (477.62 – 2) МДУ (043) О. І. Карпенко

Сьогодні бібліотека бачить основну свою мету в удосконалені організації доступу до інформації, якісному та оперативному задоволенні інформаційних потреб читачів, формуванні інформаційної культури майбутніх спеціалістів [1. c.1].

Бібліотечний фонд містить більше 150 тисяч примірників українською, російською та іншими мовами, у тому числі наукової літератури – 48462 примірників, навчальної літератури – 93412 [2].

Джерелами поновлення бібліотечного фонду є 5 видавництв України, 3 книготорговельні установи, видавничий центр університнту, МОН України, 5 приватних підприємств та дари від установ та приватних осіб.

Підґрунтям для встановлення організаційних засад бібліотечної діяльності у Маріупольському державному університеті є нормативні, підзаконні акти в галузі бібліотечної справи. На підставі національних та міжнародних нормативно-методичних актів в галузі бібліотекою МДУ розроблено локальні організаційно-правові, програмні та методичні документи.

Наукова бібліотека МДУ має власний сайт (http://libr-margu.narod.ru) [2]. Сайт бібліотеки МДУ ставить за мету надання інформації про бібліотеку широкому колу користувачів, популяризацію книги, веде бібліографічно-інформаційну, культурно-просвітницьку діяльність, сприяє науковій роботі кафедр, викладачів та студентства університету. Сайт має розгалужену структуру.

Бібліотека комп’ютеризована, має локальну бібліотечну мережу, вихід до Інтернету, інформаційно-бібліотечну програму ІРБІС 32, що надає можливість знаходити потрібну літературу за будь-яким полем бібліографічного опису, здійснювати тематичний пошук, формувати списки літератури, отримати інформацію про місце знаходження та кількість примірників видання.

Традиційними для бібліотеки є такі напрямки науково-дослідної діяльності: вивчення фонду рідкісної та цінної книги бібліотеки МДУ (обґрунтування цінності книг, колекцій тощо); складання бібліографічних покажчиків; краєзнавчі дослідження у співпраці з Маріупольським краєзнавчим музеєм тощо.

Електроні бази даних (ЕБД) бібліотеки можна поділити на дві основні групи:

• 
  ЕБД створені в «ІРБІС»;
  
• 
  ЕБД, що являють собою систематизовані інформаційні ресурси.
  

Власні ЕБД із систематизацією ресурсів: ЕБД « Публікації про МДУ у ЗМІ» (інформацію систематизовано по роках, за назвою видань, з 2007 р. – також за тематикою); ЕБД «Праці викладачів МДУ» (за прізвищами авторів); ЕБД «Епіграфи» (за темами); ЕБД «Віршовані тексти іноземних авторів мовою оригіналу та перекладів українською мовою»; ЕБД «Інтернет-адресації» [2].

Видання, що складають електронну бібліотеку, відображено в електронному каталозі. Переглянути видання, які доступні у локальній мережі бібліотеки, можна скориставшись АРМ «Читач» «ІРБІС». Доцільно, щоб фонд електронної бібліотеки містив такі види ресурсів: 1) електронні видання (мультимедійні видання, програмні продукти тощо); 2) електронні видання учбово-методичного призначення, що розробляються викладачами та співробітниками МДУ для організації навчального процесу і є власністю МДУ; 3)електронні версії друкованих видань, що видаються викладачами та співробітниками МДУ і є власністю ВНЗ; 4) електронні видання – аналоги друкованих видань із фонду, що створюється з використанням методів сканування текстів; 5) електронний каталог на фонд бібліотеки; 6) проблемно-орієнтовані бібліографічні та повнотекстові бази даних, створені та придбані бібліотекою.

Отже, невирішенними на цей час залишаються питання: придбання сучасної АБІС уповному обсязі АРМів та автоматизації відповідних напрямків роботи бібліотеки; придбання ОРАС та створення пошукового інтерфейсу Ірбіс у вигляді Інтернет-порталу; планового оновлення комп’ютерного парку та іншого технічного обладнання; можливість конвертування даних інших структурних підрозділів у АБІС Ірбіс.

На цей час бібліотека має : програмне забесзечення (міні-версію АБІС ІРБІС 32, яка дозволяє автоматизувати каталогізацію та забезпечує читачам доступ до електронного катлогу у локальній мережі); локальну мережу між двома корпусами (Істфак і ЕПФ); доступ до Інтернету на всіх робочих місцях, а також на території читального залу працює вільний Wi-Fi-доступ до мережі Інтернет; технічне забезпечення (31 комп’ютер, з них для читачів 14, 2 принтери, 2 сканери, 3 багатофункціональних пристрою); в університеті з 01.12.2011 функціонцує відділ технічного забезпечення, у якому працює 2 спеціаліста.

Наявне матеріально-технічне, програмне та кадрове забезпечення дозволило: частково автоматизувати діловодні процеси в межах бібліотеки; створити електронний каталог; розпочати ретроконверсію фонду навчальної літератури абонементу.

Створення електронної бібліотеки ВНЗ передбачає розробку та запровадження комплексу програмних, апаратних та оргінізаційних засобів, що забезпечують формування електронного фонду, його функціональну взаємодію з користувачем на основі оптимальних технічних та технологічних системних рішень з урахуванням технічних умов та дотримання правових вимог.

З урахуванням процесів глобалізації, які торкнулися галузі науки та освіти в стратегію розробки електронних бібліотек ВНЗ має бути покладено принцип формування єдиної розподіленої системи локального рівня з подальшою її інтеграцією у глобальні електронні бібліотеки.

1. 
   Положення про бібліотеку МДУ / Бібліотека Маріупольського державного університету. – Маріуполь, 2011. – 7с.
   
2. 
   Офіційний веб-сайт Наукової бібліотеки Маріупольського державного університету [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://libr-margu.narod.ru.
   
3. 
   Програма автоматизації бібліотеки МДГУ на 2006-2010 рр. /Бібліотека Маріупольського державного гуманітарного університету . – Маріуполь, 2005. – 5с.
   

УДК 360.776.33(043) С. О .Марченко

В 80-90-х роках ХХ століття фахівці найрізноманітніших галузей знання, паралельно і незалежно один від одного прийшли до думки про необхідність виділення нового наукового напрямку, дисципліни – інформаційної екології, саме вона повинна вивчати та аналізувати негативні прояви та взаємодію людини з інформаційним середовищам. І з часом цей термін став завойовувати все більш широкого визнання у все більшій кількості дисциплін (в менеджменті, в юридичних дисциплінах, біології, бібліотечній справі). Розробкою даної теми займалися Д. П. Барлоу, Б. Нарді, Т. Девенпорт, О. Л. Єремін, М. Ф. Мізінцева, Л. М. Королева, В. В. Бондар, Ю. Й. Поліщук, В. О. Шапцев тощо. Потрібно відзначити, що автор не знайшов жодної праці українських вчених на тему «інформаційної екології».

В Росії в другій половині 90-х років ХХ століття, першим підняв питання «інформаційної екології» російський вчений О. Л. Єремін, який в ряді своїх публікацій запропонував розрізняти спеціальний розділ науки – інформаційну екологію, як науку, що вивчає закономірності впливу інформації:

• 
  на формування і функціонування людини, людських спільнот і людства в цілому;
  
• 
  на здоров’я, як стан психічного, фізичного і соціального благополуччя [4].
  

Нині питання про зміст поняття «інформаційна екологія» залишається відкритим, і кожний вчений дає своє тлумачення. Зупинимося на тому, який був запропонований О. Л. Єреміним: інформаційна екологія це наука, що вивчає закономірності впливу інформації на формування і функціонування людини, людських спільнот і людства в цілому, на індивідуальні та загальнодарські взаємини з навколишнім інформаційним середовищем, а також міжособистісні та міжгрупові інформаційні взаємодії [3, с. 114].

«Інформаційна екологія» як наука дуже молода, тому вчені поки не зуміли прийти до спільної думки у питанні, що є предметом вивчення цього наукового напрямку. На сьогоднішній день існують два основних підходи щодо предмета дисципліни «Інформаційної екології». Так, автори праці «Інформаційна екологія» М. Ф. Мізінцева, Л. М. Королева, В. В. Бондар, вважають, що це процес взаємодії людини (як суб’єкта) та інформаційного середовища. Вчений В. О. Шапцев, використовує значно ширший підхід і визначає інформаційну екологію як науковий напрям, який займається вивченням інформаційного компонента взаємодії біологічних систем між собою і з навколишнім середовищем. У свою чергу, він виділяє, що інформаційна екологія може бути представлена кількома розділами, наприклад наступними:

• 
  інформаційна екологія людини;
  
• 
  інформаційна екологія соціуму;
  
• 
  інформаційна екологія флори;
  
• 
  інформаційна екологія фауни;
  
• 
  інформаційна екологія надр [5].
  

• 
  вивчення взаємодії людини з інформаційним середовищем;
  
• 
  на основі моніторингу стану інформаційного середовища здійснення прогнозу можливих наслідків впровадження нових інформаційних технологій в усі сфери людської діяльності;
  
• 
  вироблення варіантів усунення або запобігання проблем, що виникають в ході розвитку інформаційного суспільства;
  
• 
  усунення невідповідності між високим рівнем розвитку технологій та низьким рівнем людської культури за рахунок впровадження комп’ютерної та інформаційної етики;
  
• 
  вироблення принципово нових підходів до безперервної освіти як до екологічного фактору і необхідного умові, що забезпечує високу якість життя [1].
  

Інформаційна екологія як навчальна дисципліна популярна в Росії. Курс «Інформаційна екологія» входить до складу спеціальних професійних дисциплін підготовки студентів. Мета цього курсу це дати студентам основи інформаційної екології та практичні методи регулювання взаємодій інформаційних процесів з людиною і суспільством в складних явищах соціально-культурної життєдіяльності. В кожному університеті представлені свої програми вивчення цієї дисципліни, інколи це залежить навіть від спеціальності тощо. Але, основними можна вважати такі розділи:

• 
  Теоретичні основи екології.
  
• 
  Інформаційна екологія і особистість.
  
• 
  Роль інформації в розвитку світу.
  
• 
  Інформація та природа.
  
• 
  Вплив інформації на психофізіологічний стан людини тощо.
  

Отже, автор вважає, що в період становлення інформаційного суспільства, необхідним є викладання такої дисципліни «Інформаційна екологія». Адже, в умовах щоденного збільшення темпу нашого життя, інформаційного навантаження на організм та невпинне «забруднення» непотрібною інформацією, необхідно приділяти більше уваги як інформації, яку ми пропускаємо через себе та своєму організму, який на жаль не «машина» яка безперервно може працювати.

1. 
   Бондарь В. В. Информационная экология [Электронный ресурс] / В. В. Бондарь, Л. М. Королева, М. Ф. Мизинцева. – М., 2000. – Режим доступа: http://www.ict.edu.ru/vconf/index.php?a=vconf&c=getForm&r=thesisDesc&d=light&id_sec=98&id_thesis=3340.
   
2. 
   Бояров Е. Н. Экология информационной среды как путь к безопасному существованию [Электронный ресурс] / Безопасность жизнедеятельности и экология: современные проблемы, методология, теория, методика, практика: материалы межрегиональной научно-практической конференции (8-10 ноября 2010 года, г. Южно-Сахалинск): сборник научных статей. – Южно-Сахалинск: СахГУ, 2010. – Режим доступа: http://инфолог.рф/.
   
3. 
   Еремин А. Л. Ноогенез и теория интеллекта / А. Л. Еремин. – Краснодар, 2005. – 356 c.
   
4. 
   Еремин А. Л. Природа и физиология информационной экологии человека [Электронный ресурс] // Экология человека. – 2000. – №2. – Режим доступа: http://a-eremin.ru/rus/works/show/?itemid=8.
   
5. 
   Шапцев В. А. Проблематика информационной экологии [Электронный ресурс] / В. А. Шапцев. – Режим доступа: http://www.ipdn.ru/rics/doc1/OD/1-sha.htm.
   
6. 
   Шапцев В. А. Тенденции Интернет и информационная экология [Электронный ресурс] / В. А. Шапцев. – Режим доступа: http://www.relarn.ru/conf/conf2000/report_84.html.
   

УДК 378(477:4)(043) М. А. Мороз

Сучасний другий етап програми «Erasmus Mundus II» розрахований на 2009-2014 рр. Загальний бюджет програми становить 493,69 мільйонів євро для Компонента 1 і 3 та близько 430 мільйонів євро для Компонента 2. Протягом 2009-2013 рр. ЄС збільшуватиме підтримку найбільш талановитих студентів і викладачів з країн за межами ЄС, надаючи їм гранти для участі в спільних програмах в Європі. Також ЄС розширить масштаб програми до рівня підготовки докторів і збільшить фінансову підтримку європейських студентів.

• 
  спільні, розроблені за участі консорціуму університетів магістерські (1а) та докторські (1b) курси та програми,
  
• 
  стипендії для тих студентів, які обирають ці програми
  
• 
  стипендії для підготовки та викладання спільних програм і проведення досліджень в рамках навчання.
  

- українські студенти або випускники, які вже здобули вищу освіту (рівні бакалавра, магістра або їх еквіваленти), аспіранти, докторанти, молоді науковці. Бажаючим навчатися за програмою «Erasmus Mundus» потрібно обрати програму із списку та подати заявку, виконуючи інструкції та рекомендації розробників курсу. На офіційному сайті програми пропонуються навчальні курси за наступними напрямами:

• 
  сільське господарство та ветеринарія;
  
• 
  інженерія, виробництво та будівництво;
  
• 
  охорона здоров'я та соціальне забезпечення;
  
• 
  гуманітарні науки та мистецтво;
  
• 
  науки, математика та інформатика;
  
• 
  соціальні науки, бізнес і право.
  

Існує дві групи вимог до претендентів на стипендію програми Еразмус Мундус:

• 
  загальні вимоги до потенційних учасників: студенти повинні мати високу мотивацію та високий рейтинг у навчанні та вільно володіти іноземними мовами, що підтверджується відповідними сертифікатами; правильно заповнити та своєчасно надіслати аплікаційну форму, надати всі необхідні документи;
  
• 
  специфічні вимоги розробляються членами консорціуму, що підготував і викладає навчальну програму, яку обирає претендент.
  

- утворення партнерств між університетами ЄС і третіх країн з метою обміну студентами (бакалаврський, магістерський, докторський рівні) та науково-педагогічними кадрами;

- стипендії для студентів, викладачів, науковців з європейських вищих навчальних закладів і третіх країн.

За цим компонентом програми з конкретною метою утворюється партнерство між європейськими університетами та вищими навчальними закладами третьої країни або групи країн. Стипендії для студентів і викладачів на оплату подорожування, навчання, проведення досліджень тощо надаються, щоб сприяти досягненню загальної мети партнерства. Передбачено двосторонній обмін, тож в рамках утвореного партнерства в українських університетах можуть викладати зарубіжні викладачі та навчатися студенти-іноземці.

• 
  вищі навчальні заклади та науково-дослідні інституції з країн ЄС і третіх країн, але вони не можуть самостійно подавати заявки на участь від імені цілого консорціуму, партнерства або мережі, подати заявку має один з вищих навчальних закладів ЄС, учасник Хартії Erasmus;
  
• 
  студенти аспіранти, докторанти, науковці та викладачі з вищих навчальних закладів країн-членів ЄС і третіх країн.
  

В епоху економіки знань додана вартість та економічне зростання створюються за рахунок знань та інновацій. Відповідно, університети перетворюються на центри, де акумулюються знання та народжуються інновації.

Проекти в рамках зазначеного компоненту спрямовані на підвищення привабливості вищої освіти в ЄС, її пропагування в третіх країнах, посилення міжкультурного співробітництва, поширення та поглиблення міжкультурного діалогу.

Участь у цьому компоненті програми можуть брати:

• 
  вищі навчальні заклади та науково-дослідні інституції з країн-членів ЄС і третіх країн;
  
• 
  інші організації освітньої галузі, орієнтовані на підтримку та сприяння розвитку сфери вищої освіти.
  

1. 
   European Students community: Eastern Europe[Електронний ресурс] / Erasmus Mundus cooperation - Режим доступу до звіту:
   

2. 
   Координаційна рада Міністерства освіти і науки України з іноземного співробітництва Електронний ресурс] / Режим доступу до звіту:
   

– розроблення політики та організаційно-правового забезпечення інформатизації;

– формування національної інфраструктури інформатизації;

– інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони;

– інформатизація процесів соціально-економічного розвитку;

– інформатизація пріоритетних галузей економіки;

– інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю;

– інформатизація соціальної сфери;

– інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів;

– інформатизація науки, освіти і культури;

• 
  міжнародне співробітництво [3].
  

Інформатизація освіти спрямовуватиметься на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання та тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог. Серед них - індивідуалізація навчання, організація систематичного контролю знань, можливість враховувати психофізіологічні особливості кожної дитини тощо. Результатами інформатизації освіти мають бути:

• 
  розвиток інформаційної культури людини (комп'ютерної освіченості);
  
• 
  розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів;
  
• 
  скорочення терміну та підвищення якості навчання на всіх рівнях підготовки кадрів;
  
• 
  інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої діяльності;
  
• 
  удосконалення управління освітою;
  
• 
  кадрове забезпечення усіх напрямів інформатизації.
  

Повинні бути створені умови для широкої комп'ютеризації та математизації природничих і гуманітарних наук, входження у світову інформаційну мережу баз даних та знань, формування в майбутньому «об'єднаного» чи «колективного» інтелекту. Інформатизація вітчизняної науки дасть змогу підвищити її практичну віддачу, прискорити інтеграцію у світову науку. За Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012-2021рр. визначено заходи, спрямовані на забезпечення інформатизації освіти:

• 
  стовідсоткове забезпечення навчальними комп’ютерними комплексами вищих та професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності;
  
• 
  оновлення застарілого парку комп’ютерної техніки;
  
• 
  створення електронних підручників та енциклопедій навчального призначення;
  
• 
  розвиток мережі електронних бібліотек на всіх рівнях освіти;
  
• 
  створення системи дистанційного навчання;
  
• 
  забезпечення навчально-виховного процесу засобами інформаційно-комунікаційних технологій; доступу закладів освіти до світових інформаційних ресурсів;
  
• 
  створення відкритої мережі освітніх ресурсів, у тому числі на основі інтегрованого галузевого інформаційного ресурсу Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського і мережі освітянських бібліотек НАПН України та МОН України;
  
• 
  створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері управління навчальними закладами, інформаційно-технологічного забезпечення моніторингу освіти [4, с.23].
  

Слід приділити увагу процесу інформатизації ВНЗ, оскільки це впливає на підготовку нових кадрів, формує їх інформаційну культуру. Наприклад, в Маріупольському державному університеті (далі - МДУ) результати інформатизації можна побачити у наступному вигляді. Це наявність сьоми комп’ютерних класів, які обладнані необхідним програмним забезпеченням та мають доступ до мережі Інтернет (Microsoft Office 2003, 2007 та 2010 років, антивірусна програма Avast, ABBYY FineReader, Win RAR, Nero тощо). Вони є на кожному факультеті для якісного навчання студентів наукам комп’ютерного циклу.