Національна академія педагогічних наук україни університет менеджменту освіти всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних І педагогічних працівників


Тезаурусний підхід у системі підвищення кваліфікації викладачів



бет7/12
Дата18.07.2016
өлшемі2.41 Mb.
#207642
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

3. Тезаурусний підхід у системі підвищення кваліфікації викладачів


Першу спробу застосувати тезаурусний підхід було зроблено під час аналізу тексту проекту Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Було встановлено, що структура та зміст освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано у спосіб 21721 слововживання 3032 слів [42]. Для порівняння згадувався список 4864 слів, які має знати кожний американець, укладений Хіршом [43]. Цей список критикують, що він майже не містить термінів, необхідних для технологічної грамотності. За підрахунками С. Канізарес, малюк у віці 2 – 3 років знає 50 – 300 слів. У віці 3—4 років словниковий запас збільшується до 500—1,2 тис. слів. З 4 до 5 років він зростає до 1,5—2 тис. слів. Після досягнення шестирічного віку середньостатистична дитина знає більше 6 тис. слів. У середньому, доросла людина використовує для щоденного спілкування близько 3 тис. слів. Однак її словниковий запас складається приблизно з 20 тис. слів. Чим більший словниковий запас людини, тим вище імовірність того, що вона досягає успіху в житті. Проте навіть «900 слів можуть перевернути світ». Так, у 1953 р. Вотсон та Крік структуру основної молекули життя — ДНК — і механізм її реплікації описали за допомогою 900 слів. З того часу молекулярна біологія не лише змінила спосіб наукового мислення, а і значною мірою визначила подальший розвиток усього людства [44]. Перегляд алфавітно-частотного словника тексту проекту допоміг встановити пустки у змісті освіти. Укладання алфавітно-частотних словників – це перший крок для розробки тезаурусів різних галузей.

Розробка і поповнення тезауруса для предметної галузі залишається великою проблемою

Отже, переваги тезаурусного підходу є незаперечними, проте на практиці, зокрема у системі ППО, його втілення фактично є епізодичним і факультативним. Чому так? Припустимо навіть, у нас є тезауруси ППО, предметних освітніх галузей, освітології. Як тепер може бути організований тезаурусний підхід? Адже у випадку з педагогом, мабуть, легко нарахуємо декілька десятків тисяч понять, які за різними нормативами (законами, ОКХ, атестаційних вимог тощо) виявляться необхідними для успішного виконання ним педагогічних функцій. Словник і тезаурус предметної галузі − явища різні, як у кількісному, так і в якісному вимірах. Тезаурус репрезентує передусім актуалізовану лексику.



Проілюструємо це на термінологічному полі процесу атестації учителя. Типове положення про атестацію педагогічних працівників [45] визначає критерії, на основі яких педагогічним працівникам присвоюються кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії». Вимоги-критерії до кваліфікаційних категорій послідовно ускладнюються, описуючи траєкторію генези професійної компетентності. Проте спостерігається низка суперечностей між цими вимогами, які залежать від того, як ми домовимося про те, як тлумачити той чи інший термін, що використовуються в критеріях атестації. Укладений мінімальний словник-тезаурус Типового положення про атестацію педагогічних працівників, показує, які терміни його вимагають як пояснення, так і конкретного вказування (наприклад, які «інноваційні освітні технології» може застосувати вчитель того чи іншого фаху).

Словник Типового положення про атестацію педагогічних працівників


  1. активне використання

  2. вдосконалення професійного рівня

  3. використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів

  4. використання інформаційно-комунікаційних технологій

  5. використання методів компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу

  6. використання цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі

  7. вміння

  8. вміння аргументувати свою позицію

  9. вміння вирішувати педагогічні проблеми

  10. вміння вносити пропозиції

  11. вміння лаконічно, образно і виразно подати матеріал

  12. вміння продукувати оригінальні, інноваційні ідеї

  13. вміння установлювати контакт з учнями (вихованцями), батьками, колегами по роботі;

  14. володіють…

  15. впровадження передового педагогічного досвіду

  16. диференційований та індивідуальний підхід до учнів

  17. додержання педагогічної етики, моралі

  18. застосування інноваційних технологій у навчально-виховному процесі

  19. застосування нестандартних форм проведення уроку

  20. здатність забезпечувати засвоєння учнями… навчальних програм

  21. здібності, творчі та організаторські

  22. знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології

  23. знання основних нормативно-правових актів у галузі освіти

  24. знання теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони викладають

  25. знають…

  26. ініціативність

  27. інноваційні ідеї

  28. інноваційні освітні методики

  29. інноваційні освітні технології

  30. кваліфікаційна категорія

  31. компетентність

  32. користуються авторитетом серед колег, учнів та їхніх батьків

  33. методи компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу

  34. методичні прийоми

  35. міжатестаційний період

  36. морально-психологічні якості

  37. навички самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці

  38. нестандартні форми проведення уроку

  39. ораторське мистецтво

  40. організованість

  41. оригінальні ідеї

  42. освітній рівень працівника

  43. основи дитячої та вікової фізіології

  44. основи педагогіки

  45. основи психології

  46. основи теоретичні та сучасні досягнення науки з предмета, який вони викладають

  47. основні нормативно-правові акти у галузі освіти

  48. оцінка виконання педагогічним працівником посадових обов'язків

  49. педагогічна етика, мораль

  50. педагогічний досвід

  51. педагогічні засоби

  52. педагогічні проблеми

  53. передовий педагогічний досвід

  54. повна вища освіта

  55. поширення інновацій у професійному середовищі

  56. пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі

  57. професійна діяльність

  58. професійна компетентність

  59. професійна підготовка

  60. професійний рівень

  61. результативність та якість роботи

  62. спектр стратегій навчання

  63. стратегії навчання

  64. тарифний розряд

  65. технології освітні сучасні

  66. технології творчої педагогічної діяльності

  67. урахування особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів

  68. участь у роботі методичних об'єднань

  69. форми позаурочної роботи

  70. форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів

  71. формують…

  72. характеристика діяльності педагогічного працівника

Цей прообраз тезауруса Типового положення про атестацію педагогічних працівників варто доповнити термінами, які були наведені у поширених до Всеукраїнського педагогічного консиліуму 18−19 жовтня 2010 р. в Черкасах проектах «Типове положення про атестацію керівників загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів» та «Типове положення про атестацію педагогічних працівників загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладів»:




  1. атестаційний лист

  2. атестація керівника

  3. атестація педагогічних працівників

  4. кваліметричний стандарт професійної діяльності

  5. кваліфікаційна категорія

  6. кваліфікація

  7. професійна (управлінська) компетентність керівника

  8. професійна компетентність педагогічного працівника

  9. професійне портфоліо

  10. професійно-кваліфікаційна характеристика керівника

  11. сертифікат

  12. інструментарій атестації професійної компетентності керівників інструментарій атестації педагогічних працівників

Навіть у такому чорновому вигляді словник-тезаурус атестації педагогічних працівників може допомогти зрозуміти, чому потрібно приділяти увагу передусім у процесі ППО.

Тезаурусний підхід пропонується реалізувати поки лише на одному навчальному модулі КПК, що входить до змісту підвищення кваліфікації викладачів у ПОІППО. Курс філософії освіти за своєю суттю представляє найбільші можливості для реалізації цього підходу. Філософія мислить тезаурусно та існують численні спроби представлення філософської лексики як тезауруса. Зокрема, філософську лексику як тезаурус представляє А. Смірнов, опираючись на ідею «тезаурусного» підходу до опису східної культури, що була висунута і розроблялася Г. Ткаченко. Основна думка полягає в тому, що зрозуміти культуру, улаштовану істотно інакше, ніж власна культура дослідника, можна не через прирівнювання її понять поняттям, запозиченим з арсеналу власної культури дослідника, а тільки через систему внутрішніх зв'язків. Оскільки філософія є одним із сегментів культури, в утворенні філософського тезауруса задіяні ті ж механізми смислотворення, що і у цілісному тезаурусі культури.

Тезауруси «Нових цінностей освіти» [46] характеризують сукупність понять (ідей), відносно нових для періоду розвитку нашої освіти, що лежать в просторі інноваційних пошуків педагогів і дослідників, які намагалися визначити коло нових концептуальних установок. Вони поширилися в педагогічному і науковому середовищі, увійшли в термінологічне коло педагогіки і філософії освіти, почали використовуватися на практиці, не втрачаючи актуальності. Вкажемо ці поняття (ідеї):

автономія; авторство; адаптивність – неадаптивність; антропологія освіти; арт-терапія; батьківство; взаємодія; взаєморозуміння; вибір; відображена суб'єктність; відкритий іспит; вік; волонтерство; громадська експертиза; громадський стандарт; громадянська грамотність; групи ризику; демократизація школи; демократичний устрій школи; дистанційна освіта; диференціація освіти; діалогічне спілкування; діяльнісна взаємооцінка; діяльнісний зміст освіти; доброчесність; договір; вторинна домінантність; евристична діяльність; емоційний інтелект; життєвий шлях; життєстійкість; захист; значимий дорослий; зустріч; індивідуалізація і соціалізація; індивідуалізація навчання; індивідуалізм; індивідуальна карта розвитку; індивідуальна освіта; індивідуальна стратегія навчання; індивідуальний графік просування у навчанні; індивідуальний освітній маршрут; індивідуальність; індивідуальність; інновації; інноваційна освіта; інноваційний потенціал вчителя; інтегруючі навчальні програми; інтелектуальні здібності; інтуїція; командна взаємодія; компетенції; культурна парадигма освіти; культурна сутність нумерації / рахунку; культурне самовизначення; культурні підстави наукових дисциплін у школі; культурні практики; культурно педагогічне середовище; культурно-освітнє середовище; культурологічний підхід в освіті; культурологія освіти; культурозгідність; латеральне мислення; маршрутна книжка і портфоліо; мережева освіта; мультикультурна освіта; мультикультурний простір освіти; навчальні програми «направляє проект »; навчання на досвіді громадських служб; освіта; освіта через співтовариство; освітнє знання; освітній простір; освітня політика; особистісне знання; особистісно-орієнтована освіта; партнерство; педагогічний супровід; педагогічні технології; персоналізація; персональний пізнавальний стиль; підтримуючий сповідальний діалог; потенціал особистості; практична психологія в освіті; прецедентна педагогіка; прийняття – самоприйняття; прихований зміст освіти; продукт в освіті; продуктивне навчання; проектування; професійне становлення; психологічний супровід; рефлексія; рольові моделі в моральному вихованні; самоактуалізація; самоаналіз (становлення готовності і спроможності); самовизначення; саморозвиток; саморозвиток дитини; свобода; середовище: соціокультурне, освітнє; середовищно-орієнтоване навчання; соціалізація; соціальний інтелект; співбуттєва спільність; суб'єктивність; суб'єктний досвід; суб'єктність: становлення в освіті; субкультура: дитяча, підліткова, вчительська; тактики педагогічної підтримки; творча співпраця; толерантність; трансфінітне; ТРВЗ; ТРВЗ-педагогіка; тьютор; універсальні вміння; філософія освіти; фонове знання; функціональна грамотність; ціннісні орієнтації; цінність; школа дорослішання; школа-парк; якість освіти.

Із цих майже 130 термінів навряд чи можлива абсолютизація яких-небудь декількох, що інколи спостерігається на практиці, внаслідок чого маємо прецедент формалізації в освітній праці. Тому у 2012−2013 рр. ПОІППО розпочав так званий «словниковий проект». Відповідно до ідеї Івана Огієнка про рідномовні журнали як «головні двигуни збільшення рідної мови», редакція «Постметодики» у контексті створення Великої української енциклопедії та Полтавської обласної енциклопедії «Полтавіка» вирішила з'ясувати ступінь «збільшення мови» досягнутого журналом за останнє 20-річчя, уклавши «Словник Постметодики» (1993–2013). У переліку термінів-кандидатів у цей словник лише за назвами опублікованих статей нарахували приблизно 1300 термінів педагогічних понять, які авторами журналу визнавалися актуальними для розгляду. Важким виявився відбір з їх числа навіть 100 нових понять, які є найактуальнішими, або найпевніше знаходяться у тій царині методики, яку названо постметодикою. 2013-й рік був проголошений роком словників, кожний номер ПМ планувалося присвятити певному словнику: «Словник інновацій для вчителя», «Словник компетентностей», «Словник навчальних стратегій», «Словник інклюзивної освіти», «Словник освітніх практик», «Тезаурус активної школи», «Тезаурус лідерської освіти», «Тезаурус положення про атестацію педагогічного працівника». Проте цей проект виявився занадто амбітним, щоб його можна було зреалізувати за короткий термін, тому його було призупинено. Однак його реалізація була корисною для ідентифікації і створення індивідуальних тезаурусів працівниками ПОІППО, що має розглядатися як найважливіша умова зростання ефективності їхньої праці.



Створення індивідуальних тезаурусів


Для вирішення існуючих проблем пошуку в Інтернеті Д. Г. Лахуті запропонував створення інтуїтивно зрозумілого, розширюваного засобу для створення індивідуальних тезаурусів, яке б дало змогу користувачу в інтерактивному режимі наповнювати його самостійно під час вирішення пошукових завдань і використовувати згодом. Архітектура такого додатка повинна бути інтегрована з браузером і з операційною системою, що забезпечить без зайвих маніпуляцій і витрат часу оновлення змісту словника в режимі on-line. Індивідуальний тезаурус може бути орієнтований на представлення будь-якої галузі знань і на природній мові користувача. При цьому має забезпечуватися можливість створення як завгодно глибокого (в рамках розумного, звичайно) дерева ознак, використання перехресних посилань для вираження імплікативних та асоціативних зв'язків. У зручній для недосвідченого в справі побудови словників користувача напівавтоматичній формі з'явиться можливість організовувати виявлення та виправлення конфліктуючих відношень, автоматичне породження зворотних відношень, встановлення між дескрипторами відношень синонімії, ієрархій та інших, відповідно до стандарту ANSI / NTSO, а також відношень інших видів, необхідних для користувача. Крім цього, забезпечується швидкий пошук за ключовими словами і категоріями. Побудований словник можна також буде експортувати в поширеному в даний час Xml-форматі – для обміну між користувачами. Сама ідея не є новою, зокрема, спроби створення індивідуальних тезаурусів відзначаються фахівцями Американського товариства індексаторів, проте ні засоби зі створення таких словників, ні самі отримані таким кустарним способом тезауруси належного поширення не отримали. А тому завдання створення описаного вище засобу для розробки тезаурусів є актуальним.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет