Висновки. Необхідно розробити комплекс тезаурусів

Висновки. Необхідно розробити комплекс тезаурусів

Проектування змісту навчання викладачів на основі тезауруса дасть змогу чітко виділити структурно-логічні підстави навчальних дисциплін, коло базових понять, використовувати оптимальним чином міждисциплінарні зв'язки, забезпечити спадкоємність і цілісність навчального змісту, що підвищить ефективність навчання і створить можливості справжньої неперервної проектної освіти.

ДВНЗ «Університет

менеджменту освіти»

НАПН України, м. Київ

Система підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів функціонує і розвивається в єдиному процесі оновлення національної системи освіти. На основі нормативно-правових, організаційно-управлінських і концептуально-програмних державних рішень формується нова якість навчальних закладів післядипломної освіти. Збагачується їх науковий, навчально-методичний, інформаційний та кадровий потенціал; структуру та зміст діяльності приведено у відповідність до потреб розвитку освітньої практики. Робота системи підвищення кваліфікації враховує весь комплекс змін в освіті: інтенсифікацію навчально-виховного процесу, новий зміст і форми його організації, соціокультурну і ціннісну переорієнтацію освіти, нові стратегії в управлінні та фінансуванні навчальних закладів [9].

В умовах реформування сформувалися відмінні риси діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти, що безпосередньо впливають на здійснювану ними науково-методичну роботу:

• 
  забезпечення наступності у розвитку професіоналізму педагогів під час підвищення кваліфікації на курсах і в міжкурсовий період як практичне втілення принципу безперервності освіти;
  
• 
  взаємодія ІППО з районними (міськими) методичними кабінетами (центрами) та методичними об'єднаннями вчителів, що створює можливості задоволення запитів практиків, урахування особливостей розвитку освіти в конкретних регіонах, сприяє індивідуалізації і диференціації післядипломної освіти педагогів;
  
• 
  об’єднання наукового потенціалу професорсько-викладацького складу з практичним досвідом методистів;
  
• 
  спрямованість не тільки на підтримку певного рівня національної освіти, але і на його розвиток [1; 9].
  

Це зумовлює низку інноваційних процесів у змісті діяльності закладів системи післядипломної освіти, а саме:

• 
  активно практикується поєднання традиційних функцій (навчальної, наукової, методичної, супроводжуючої) з інноваційними (аксіологічної, проектної, адаптивної, інформаційної, прогностичної, рефлексивної);
  
• 
  передбачається масштабність інноваційних процесів у неперервній освіті (локальних, модульних, системних, інноваційних);
  
• 
  активізується процес удосконалення структури післядипломної освіти, окрім підвищення кваліфікації відкриваються групи спеціалізації та перепідготовки;
  
• 
  для забезпечення нової структури розробляються програми моніторингу якості післядипломної освіти педагогічних кадрів, обов'язковими компонентами якої є: система вивчення потреб, запитів педагогів; система діагностики, самодіагностики, соціологічних досліджень щодо удосконалення якості післядипломної освіти; система вивчення результативності підвищення фахової майстерності.
  

• 
  забезпечення стратегічно-цільового підходу до організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти, її орієнтація на кінцевий результат;
  
• 
  модернізація змісту науково-методичної роботи з питань професійного розвитку педагогів у післядипломній освіті;
  
• 
  формування у педагогічних працівників мотивації до науково-дослідницької, експериментальної роботи;
  
• 
  використання активних форм і методів науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, адекватних її сучасним цілям і змісту;
  
• 
  формування засобами науково-методичної роботи інноваційної культури педагогів, їхньої технологічної компетентності;
  
• 
  формування ефективної, дієвої системи управління науково-методичною роботою на основі принципів наступності, перспективності, оптимальності у визначенні мети, змісту і форм її організації.
  

Одним із пріоритетних завдань науково-методичної роботи, як структурної ланки післядипломної педагогічної освіти, є вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду, а отже саме цьому питанню має бути приділена вагома увага всіх учасників координаційної взаємодії у системі післядипломної педагогічної освіти. Модернізація освіти не тільки інтенсифікувала інноваційну діяльність педагогічних колективів і творчо налаштованих педагогічних працівників, а й породила потребу в оновленні форм і методів поширення їхнього досвіду. Сьогодні ця робота включає процеси подання, передачі і супроводу діяльності вищих навчальних закладів післядипломної педагогічної освіти з освоєння передового досвіду на теоретичному, методичному та практичному рівнях.

Зупинимося на цьому аспекті координації детальніше. Виявлення та поширення ефективних освітніх практик керівних і педагогічних працівників, колективів навчальних закладів різних типів обумовлено необхідністю створення умов для досягнення рівня освіти, що відповідає сучасним вимогам реформування галузі.

Сьогодні в педагогічній теорії з'явилося поняття «дисемінація» (від лат. dissemination – сіяння, розповсюдження), яке запозичено у педагогіку з медичної галузі і ще не знайшло достатнього науково-методологічного обґрунтування, визначення структури, форм, технологій, глосарію дисемінаційного процесу тощо.

Дослідники розглядають поняття «дисемінація» як особливий спосіб поширення й освоєння досвіду, адекватного конкретним потребам його реципієнтів, що має характер формування. Проведений аналіз науково-методичних джерел дає змогу дійти висновку про те, що в освітянському середовищі термін «дисемінація» вживається в універсумі інноваційного педагогічного досвіду, передового педагогічного досвіду, тобто такого досвіду, який визначений як кращий за оригінальністю, цінністю, новизною, результативністю тощо. Особливої популярності набув цей термін у Росії через реалізацію завдань проекту «Освіта». Дисемінація передового педагогічного досвіду обумовлює не просто знайомство з ним, а організацію такої діяльності, що стане імпульсом до певних змін у системі освіти та перетворить запозичену практику в інноваційний ресурс розвитку певної педагогічної системи.

Розглядаючи дисемінацію як засіб засіб, рушійну силу розвитку та збагачення педагогічної теорії і практики, ми вперше пропонуємо до застосування термін «дисемінація» в системі науково-методичної діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти. Суб'єктами дисемінації є її організатори — управлінці, методисти всіх рівнів, науково-педагогічні і педагогічні працівники системи післядипломної педагогічної освіти.

• 
  дисемінація передового педагогічного досвіду як напрям науково-методичної роботи з педагогічними кадрами закладів ППО;
  
• 
  дисемінація інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти як технологія координації науково-методичної діяльності зазначених закладів.
  

Напрями діяльності учасників координації з дисемінації інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів ППО можна визначити такі: інформаційний — підготовка й видавництво навчально-методичної та науково-методичної літератури, у якій висвітлюється зазначений досвід; навчальний — організація заходів ознайомлювального, навчального характеру і більш тривалих програм навчання; комунікаційний — організація та проведення відповідних професійних подій, заходів; експертний — оцінювання і підтримка учасників дисемінації, формування експертно-консультаційного супроводу регіональних ініціатив, програм, проектів тощо.

Прикладом дієвої форми такої роботи з дисемінації інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти є координаційна діяльність Науково-методичного центру координації закладів післядипломної педагогічної освіти, регіональних та міжнародних зв’язків Університету менеджменту освіти щодо науково-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення професійного розвитку науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів післядипломної педагогічної освіти. Складовими цієї діяльності є: вивчення, збір інформаційно-аналітичних матеріалів, узагальнення, експертиза, трансформування продуктів інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів ППО; тьюторська підтримка навчальних закладів, які освоюють передовий педагогічний досвід; організація та стимулювання дисемінаційної діяльності закладів ППО, науково-педагогічних і педагогічних працівників на основі адресної підтримки передового педагогічного досвіду; організаційно-правова підтримка діяльності закладів ППО, спрямованої на розповсюдження інноваційного досвіду науково-методичної роботи; організація й розвиток усіх форм взаємодії навчальних закладів у межах координаційних взаємин; постійний інформаційний супровід та пропаганда досягнень керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників – новаторів закладів ППО у ЗМІ. Технологічний цикл роботи з передовим та інноваційним педагогічним досвідом вважається завершеним лише у тому випадку, якщо реалізується модель освоєння цього досвіду професійно-педагогічним співтовариством.

Таким співтовариством однодумців та співтворців стала створена з ініціативи Університету менеджменту освіти у межах науково-методичного комплексу «Консорціум закладів післядипломної освіти» Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників, яка на засадах творчої співпраці об’єднала практично всі регіони країни на шляху вироблення оптимальних інноваційних моделей і шляхів модернізації системи безперервного фахового зростання працівників галузі, залучення творчих педагогів до участі в інноваційних проектах із розроблення нового формату підготовки конкурентоспроможного фахівця системи освіти.

За підсумками засідань груп координаторів ВШН у рамках Літньої школи на Червневих педагогічних студіях у 2012 р. та Першої Інтернет-конференції «Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників системи ППО як форма підвищення фахової майстерності у грудні 2012 р. Науково-методичним центром Університету ініційовано та проведено 10 жовтня 2013 р. на базі Полтавського ОІППО ім. М. Остроградського Всеукраїнський «круглий стіл» за темою «Проектування процесу навчання педагогічних працівників з андрагогічних позицій регіональної школи новаторства» під головуванням першого проректора Є. Р. Чернишової, на якому обговорено питання, що було ініційовано саме групою координаторів ВШН від регіональних закладів ППО щодо створення регіональних та зональних шкіл новаторства в рамках Всеукраїнської школи новаторства. І нині ВШН вийшла на наступний етап розвитку – створення регіональних і зональних шкіл новаторства. Спільно з Полтавським ОІППО підготовлено спецвипуск «Новаторський рух у післядипломній педагогічній освіті України» Всеукраїнського науково-практичного освітньо-популярного журналу «Імідж сучасного педагога», № 8–9 (137–138), 2013 р.

Перед вами схвалені за підсумками Всеукраїнського «круглого столу» рекомендації, які ми пропонуємо обговорити в рамках Інтернет-конференції.

10 жовтня 2013 року в рамках Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників системи післядипломної педагогічної освіти (ВШН), яка започаткована у межах науково-методичного комплексу «Консорціум закладів післядипломної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, проведено засідання Всеукраїнського «круглого столу» за темою «Проектування процесу навчання педагогічних працівників з андрагогічних позицій регіональної школи новаторства».

Інформаційна підтримка заходу здійснювалася «Педагогічною газетою» видавництва «Педагогічна преса», журналом «Рідна школа», всеукраїнським науково-практичним журналом «Директор школи, ліцею, гімназії», всеукраїнським науково-практичним освітньо-популярним журналом «Імідж сучасного педагога». Під час «круглого столу» обговорювалися актуальні питання новаторського руху в системі післядипломної педагогічної освіти:

1) оновлення форм і методів роботи з педагогічними працівниками в контексті Національної стратегії розвитку освіти на період до 2021 року;

2) впливи глобальних змін ХХІ століття на розвиток професійної майстерності педагогічних працівників;

3) проектування процесу навчання педагогічних працівників з андрагогічних позицій;

4) формування Регіональних і Зональних шкіл новаторства в межах Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників та інші.

Під час дискусії учасниками піднято комплекс проблем, пов’язаних із підготовкою нової генерації педагогічних працівників, здатних позитивно впливати на суспільний розвиток в умовах інноваційних змін, із проектуванням процесу їхнього навчання, зокрема: основні напрями мережевої взаємодії методичних служб в умовах новаторського руху; сучасний підхід до управління професійним розвитком методистів в умовах регіональної безперервної педагогічної освіти; нові підходи до підвищення професійної майстерності керівників шкіл; новаторські тенденції до формування професійної компетентності науково-педагогічних кадрів; індивідуально-творчий підхід до розвитку методичної культури педагога, його інноваційної поведінки; стимулювання педагогів до впровадження в освітню практику інноваційних педагогічних технологій; визначення напрямів мережевої взаємодії інститутів ППО в рамках Школи новаторства та інші.

Тематика і зміст виступів свідчать про актуальність порушених проблем, необхідність перезавантаження науково-методичних служб різних рівнів і мобілізацію на співпрацю, пошуки ефективних шляхів науково-методичного супроводу професійного розвитку керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти, створення єдиного інформаційно-освітнього середовища, яке забезпечуватиме можливість професійного росту кожному педагогічному працівнику та педагогічній спільноті закладів післядипломної педагогічної освіти.

Учасники «круглого столу» відзначають, що проектування процесу навчання педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти має здійснюватися відповідно до концептуальних засад освіти для сталого розвитку, компетентнісно зорієнтованої парадигми, сучасних підходів, насамперед андрагогічного, через розширення напрямів та визначення подальшої стратегії діяльності Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників, створення Регіональних та Зональних шкіл новаторства.

Зважаючи на потребу у створенні в Україні сприятливих умов для підготовки нової генерації педагогічних працівників, здатних позитивно впливати на суспільний розвиток в умовах інноваційних змін, учасники «круглого столу» рекомендують:

1. Створити інноваційний Всеукраїнський банк даних «Інноваційні форми науково-методичної роботи з керівними, науково-педагогічними і педагогічними працівниками» з метою обміну досвідом у межах Консорціуму закладів післядипломної освіти.

2. Передбачити у системі післядипломної педагогічної освіти функціонування Регіональних і Зональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників, спрямованих на реалізацію принципів освіти дорослих, модульного проектування навчального процесу, забезпечення науково-методичного супроводу, інформаційної повноти і доступності, режиму саморозвитку, партнерських взаємин між суб’єктами навчання в системі закладів післядипломної педагогічної освіти.

3. Ураховувати творчі досягнення членів Регіональних та Зональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників як кредитний залік у міжкурсовий період у системі післядипломної педагогічної освіти.

4. Розробити інструментарій для здійснення моніторингу ефективності діяльності Регіональних і Зональних шкіл новаторства з метою відбору найкращих новаторських ідей і творчих напрацювань для занесення у Всеукраїнський банк даних.

5. Створити систему (модель) мережевої взаємодії інститутів ППО в рамках Всеукраїнської школи новаторства з метою координації дій методичних служб щодо реалізації основних напрямів діяльності, мобілізації на співпрацю, пошуків ефективних шляхів науково-методичного супроводу професійної діяльності педагогічних працівників, мережевого консультування, обміну досвідом, взаємодії з формування готовності педагогів до інноваційної діяльності.

6. Для підвищення якості підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників із питань розвитку інноваційної діяльності в закладах ППО Університету менеджменту освіти НАПН України спільно з інститутами (академіями) післядипломної педагогічної освіти розробити тезаурус педагога-новатора системи післядипломної педагогічної освіти.

7. Творчій групі координаторів Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників розробити проект «Віртуальна лабораторія Всеукраїнської школи новаторства» та організувати його обговорення для подальшого впровадження в межах Всеукраїнської школи новаторства.

8. Науково-методичному центру координації закладів післядипломної педагогічної освіти, регіональних та міжнародних зв’язків ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України спільно з координаторами ВШН:

8.1. розробити програму курсу «Педагоги-новатори в системі ППО» та її змістове наповнення із метою впровадження під час курсів підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти;

8.2. започаткувати рубрику «Зустрічі з педагогами-новаторами» у фахових виданнях, які є інформаційними партнерами Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників.

Сподіваємося, що й надалі наша спільна наполеглива робота з розвитку, вдосконалення і підвищення професійної майстерності керівних, науково-педагогічних і педагогічних кадрів, активізації їхнього творчого потенціалу є гідним внеском у розвиток закладів післядипломної педагогічної освіти.

Література:

1. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. — К. : Грамота, 2005. — 448 с.

2. Любченко Н. В. Управління науково-методичною діяльністю закладів післядипломної педагогічної освіти: координаційний аспект: науково-методичний посібник / Н. В. Любченко / за ред. Є. Р. Чернишової // Ун-т менедж. освіти НАПН України. — К., 2013. — 256 c.

3. Чернишова Є. Р. Формування кадрового потенціалу навчальних закладів системи післядипломної педагогічної освіти: науково – практичні основи: монографія / Є. Р. Чернишова ; НАПН України, Ун-т менедж. освіти. — К. : Педагогічна думка, 2012. — 472 с.