~
21~
набувають самостійного значення. Н-д:
Прибрався сам уранці –
ретельно прибери й свою планету (А. де Сент-Екзюпері);
Послухали лисичку і щуку кинули у річку (Л. Глібов);
Борітеся –
поборете
(Т. Шевченко).
Подеколи
А.
виражено
в
парадоксальній формі:
Поспішай повільно (Октовіан Август).
Набувають дедалі більшого розповсюдження й літературні А.
як самостійний жанр. Н-д:
Є радість творчості, захоплення і чар,
А «муки творчості» – це вигадка нездар.
(І. Качуровський «Афоризми»).
Життєва істина проста,
Вона завжди була і буде:
В людей душевних – доброта,
А вічне зло – в мізерних людях.
(В. Буденний «Джерельця»).
☺
Афоризм – короткий повчальний вислів, який містить
глибоку думку.
~
22~
Багатоголо сся, або
Поліло г (від грец. poly – багато і logos –
слово) – розмова, в якій одночасно бере участь багато людей;
злива реплік, вигуків, зауважень, що
подаються у творі без
вказівки на імена тих персонажів, яким вони належать. У
цьому випадку для художнього сприймання байдуже, ким
саме
висловлена думка, важливий той настрій, що охоплює
багатьох учасників чи свідків подій. За
допомогою
багатоголосся письменники передають начебто атмосферу
певного моменту. Н-д, у романі В. Барки «Жовтий князь»
письменник вдало користується Б. для передачі настрою
загального обурення селян як
реакцію на наказ уповно-
важеного з району Остроходіна здати весь хліб державі:
«Остроходін мовчить, аж міниться. Тоді серед дядьків
піднявся гомін:
– Хто ж діти візьме? Хто годуватиме, коли в хаті ні
скоринки, а ми з жінкою вмремо, - хто?
– Спитав правильно! Куди діти підуть?
– А як же! Ви скажіть – куди?
– Хліба нема: вже забрано.
Остроходін скипів, скипів неймовірно:
– До порядку! Арештувати, хто порушить тишину!
Замовкло. Враз. В коротку мить зникли голоси: як огники
свічок, що гасить, прохопившись, вихор. Зчинився рух – дядьки
посунули до дверей».
Б