Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
Розділ І. Загальні положення. Розділ ІІ. Порядок прийняття та звільнення робітників і службовців. Розділ ІІІ. Основні обов’язки робітників і службовців. Розділ ІV. Основні обов’язки адміністрації. Розділ V. Робочий час і його використання. Розділ VI. Заохочення за успіхи в роботі. Розділ VIІ. Відповідальність за порушення трудової дисципліни. Крім означених Типових правил є ще й Типові правила внутрішнього службового розпорядку. Вони були затверджені Наказом Національного агентства України з питань державної служби 03.03.2016 № 50. Відповідно до п. 1 цих Типових правил, вони визначають загальні положення щодо організації внутрішнього службового розпорядку органу державної влади, іншого державного органу, його апарату, режим роботи, умови перебування державного службовця в органі державної влади та забезпечення раціонального використання його робочого часу. ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 410 На основі Типових правил міністерства і відомства за погодженням з відповідними об’єднаннями профспілок видають галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням особливостей конкретної галузі народного господарства. Так, наприклад, Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально- виховних закладів системи Міністерства освіти України затверджено наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 р. № 455. А Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств охорони здоров’я України затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2000 р. № 204-о. Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ, організацій (локальний рівень правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку) повинні відповідати Типовим правилам (галузевим, якщо такі прийняті), не суперечити їм, вивішуються в цехах (відділах) на видних місцях і таким чином доводяться до відома працюючих. Питання, пов’язані із застосуванням правил внутрішнього трудового розпорядку, вирішуються адміністрацією підприємства, установи, організації в межах наданих їй прав, а у випадках, передбачених чинним законодавством і правилами внутрішнього розпорядку, – разом або за погодженням з профспілковим комітетом або іншим органом представництва працівників. Окремі питання вирішуються трудовим колективом або адміністрацією разом із трудовим колективом згідно з їх повноваженнями. Правила внутрішнього розпорядку повинні містити в собі зрозумілі, точні і, за можливості, вичерпні вказівки на загальні та спеціальні обов’язки трудящих і адміністрації та на межі й порядок відповідальності за їх порушення. В ряді галузей народного господарства для окремих категорій робітників і службовців діють статути або положення про дисципліну. Вони прийняті для тих галузей, де дотримання трудової дисципліни має особливе значення, наприклад на транспорті, на роботах в особливо небезпечних підземних умовах, умовах підвищеного ризику для життя і здоров’я, на підприємствах зв’язку та в деяких інших галузях. Для прикладу можна назвати Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. № 55, Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1540. Дія статутів поширюється на окремі категорії робітників і службовців тієї чи іншої галузі. Коло таких працівників визначається в кожному статуті і до яких належать робітники і службовці основного виробництва цієї галузі. Так Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту поширюється на усіх працівників підприємств, Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 411 об’єднань, установ та організацій залізничного транспорту, що належать до державної власності, за винятком працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, будівельних організацій, служб постачання, дорожніх ресторанів, навчальних закладів, науково- дослідних і проектно-конструкторських організацій, бібліотек, методичних кабінетів, будинків культури, клубів, спортивних, дитячих і медичних закладів, пансіонатів в будинків відпочинку галузі. Основна відмінність статутів від правил внутрішнього трудового розпорядку полягає в тому, що в них чітко і детально визначено обов’язки працівників, встановлено ширше коло та більш суворі дисциплінарні стягнення, передбачено оскарження накладених дисциплінарних стягнень у порядку підлеглості. Однак в галузях народного господарства де діють статути про дисципліну, застосовуються також і правила внутрішнього трудового розпорядку – галузеві і місцеві. Вони поширюються на робітників і службовців, які не підпадають під дію статутів, а також на тих працівників на яких поширюються статути, за виключенням положень, які регулюються статутом. Стосовно окремих категорій працівників діють спеціальні нормативні акти про дисципліну, які регулюють особливості дисципліни в державних органах чи спеціалізованих організаціях, методи її забезпечення, специфічні заохочення за працю і особливий порядок застосування дисциплінарних стягнень (для суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців тощо). До таких актів можна віднести: Закон України «Про державну службу», Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Дисциплінарний статут прокуратури України. Так, наприклад, структура Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-ХIІ з відповідними наступними змінами, включає наступні складові: І. Загальні положення. ІІ. Заохочення. ІІІ. Дисциплінарні стягнення. Ці три розділи об’єднують 18 статей. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|