Селекційно-генетичний центр з вівчарства вівчарство міжвідомчий тематичний науковий збірник Випуск 35



жүктеу 4.26 Mb.
бет4/20
Дата22.02.2016
өлшемі4.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

При цьому у першій та другій групах одержані позитивні показники зв’язку (r = 0,025 … 0,170). Про зміну вектору кореляційної залежності в літературі представлені чисельні праці вчених-селекціонерів [8, 11]. За їх думкою вовнова продуктивність підвищується із збільшенням живої маси до певної величини, потім вона починає падати і більш крупні вівці дають менші або однакові настриги з вівцями середньої величини, що пояснюється біологічними особливостями організму тварин [4, 10].

Вивчення взаємозв’язку між довжиною і настригом вовни також має велике значення. У дослідженнях деяких авторів на різних породах та статевовікових групах (матки, молодняк) показано, що довжина вовни позитивно взаємозв’язана з вовновою продуктивністю [2]. Також є праці, в яких автори вказують на негативний зв’язок між цими ознаками [10]. Наші результати про ступінь впливу довжини вовни на настриг чистого волокна свідчить про позитивні показники зв’язку між зазначеними ознаками, динаміка котрих знаходиться у межах від 0,022 до 0,180.

У працях ряду вчених представлені різні дані стосовно залежності між тониною та настригом вовни. Одні вказують на високий позитивний зв’язок, інші, навпаки [6, 9, 10]. У своїх дослідженнях ми встановили в усіх групах позитивні, але низькі значення з даного питання (r = 0,015…0,113). Таким чином, кореляційні зв’язки господарсько-корисних ознак у овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи за величиною та знаком варіює у значних межах в залежності від розподілу тварин на групи за густотою вовни.



Із наведених даних можна зробити висновок, що настриг чистої вовни в більшій мірі залежить від її густоти. Це ще раз підтверджує – густота є головною ознакою, яка визначає кількість вовнового волокна з одиниці поверхні, що є однією з найважливіших ознак, які визначають вовнову продуктивність тварин у значно більшій мірі, ніж інші (тонина, довжина і ін.). До того ж рівень цієї ознаки менше залежить від умов середовища, тому селекція на її розвиток може дати позитивний ефект.
Список використаної літератури.


  1. Глембоцкий Я.Л. Некоторые закономерности изменчивости и наследования шерстного покрова у овец и коз / Я.Л Глембоцкий // бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. Отд. биол. – 1959. - 64 (3).

  2. Дейхман Е.К. Результаты исследований мериносовой шерсти кавказской породы овец / Е.К Дейхман, О.В Кочетова // Исследования по иммунногенетике и селекции сельскохозяйственных животных. – Москва - 1974.- С172-182.

  3. Кушнер Х.Ф. Наследственность и повторяемость признаков животных; методы определения и значение для селекции / Х.Ф Кушнер // Животноводство. – 1964. - №8. - С 60 – 65.

  4. Левитина П.И Некоторые особенности гистоструктуры кожи и шерстной продуктивности овец волгоградной породной группы / Левитина П.И, Г.Р Литовченко, Н.Д.Цырендондоков // Исследования по иммунногенетике и селекции сельскохозяйственных животных. – Москва - 1974.- С 183-188.

  5. Логинова Т.И. Корреляционная зависимость длины шерсти с продуктивностью баранов различных пород / Т.И Логинова // Тонкорунное овцеводство. - Вып 6. – Ставрополь, 1973. – С 112-115.

  6. Михайлова Л. Изучение компонентов шерстной продуктивности / Л Михайлова //Генетика и селекція с/х животных и растений в Киргизии. – 1977. – С 86-91.

  7. Панфилова Е.П.. Компоненты густоты шерсти и методы их определения / П.Р Познахирев // Исследования по иммунногенетике и селекции сельскохозяйственных животных. - 1974.- С 157-165.

  8. Стакан Г.А. Наследуемость хозяйственно полезных признаков у тонкорунных овец / Г.А Стакан, А.А.Соскин // Академия наук СССР сибирское отделение ин. цитологи и генетики. – 1965. – С 53-62.

  9. Спешнева З.В.Шерстная продуктивность баранов производителей асканийской тонкорунной породы / З.В Спешнева // Труды всесоюзного н.- и и – та гибриции и акклиматизации животных Аскания – Нова. - Вып. 5. - 1953.

  10. Судакова А.И. Связь величины настрига чистой шерсти с длиной, густотой, тониной шерсти и живым весом у овец / А.И Судакова // Бюлл. науч. - техн. информ ВИЖа, - Вып. 2 - 1959. – С. 70-79.

  11. Чапа Г.Н. Наследуемость и корреляция отдельных признаков овец различного происхождения / Г.Н Чапа, Н.В Гаврилов // Тонкорунное овцеводство. - Вып 6-. Ставрополь,- 1973. – С. 60-65.


УДК 636.32/38


МОЛОЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВІВЦЕМАТОК

АСКАНІЙСЬКОГО ПОРОДНОГО ТИПУ

БАГАТОПЛІДНИХ КАРАКУЛЬСЬКИХ ОВЕЦЬ

Кудрик Н.А., Туринський М.М. - канд. с.-г. наук



Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства


Наведено результати досліджень рівня молочної продуктивності вівцематок асканійського багатоплідного каракулю в залежності від числа ягнят у приплоді. Визначено, що молочна продуктивність вівцематок за 120 днів лактації вища у генотипів, які відтворили та вигодовували двійневих ягнят. Вперше, на основі експериментальних даних, обчислено коефіцієнт молочності вівцематок - 97,3 кг, що дозволяє визначати молочну продуктивність розрахунковим методом.
Ключові слова: багатоплідні каракульські вівці, молочна продуктивність, коефіцієнт молочності, лактація, хімічний склад молока.
Ріст і розвиток молодняку сільськогосподарських тварин у перший місяць життя в значній мірі залежить від молочної продуктивності їх матерів, хімічного складу молока та його біологічної цінності. Рівень молочної продуктивність овець обумовлений спадковістю, віком, умовами годівлі та утримання, періодом лактації, а також залежить від числа виношених і підсисних ягнят. Дослідженнями [1] на каракульських вівцях мянинського багатоплідного типу доведено, що вівцематки, які відтворили двійневих та в приплоді яких були баранчики, характеризувалися вищою молочністю. За чотири місяці лактації молочність вівцематок з ярочками-одинаками становила 59,8 кг, баранчиками – 65,0 кг, з двійневими відповідно – 112,4 та 117,9 кг. У вівцематок з двійневими ягнятами молочність вища в 1,8 рази, ніж з одинаками. Молочна продуктивність чистопорідних каракульських вівцематок залежить також від їх типу конституції. Найвища молочність - 42,2 кг за 65 днів лактації притаманна вівцематкам міцного типу, найнижча – 36,4 кг – ніжного [2]. Молочність каракульських вівцематок за 97 днів лактації становить 58,8 кг, з вмістом жиру 6,8%, білка – 3,3, сухої речовини – 12,5%. Ягнята у перші 20 днів підсисного періоду споживають у середньому до 1,5 кг молока за добу (коливання від 1,05 до 2,05 кг) [3].

Метою наших досліджень було визначення рівня молочної продуктивності вівцематок асканійського багатоплідного типу в залежності від кількості відтворених та підсисних ягнят.



Матеріал і методика досліджень. У племзаводі “Маркеєво” Херсонської області проведено дослідження молочної продуктивності вівцематок асканійського багатоплідного каракулю чорного забарвлення, яку визначали експериментальним шляхом та методом розрахунку. В першому випадку молочність визначали за наступною формулою, розробленою П.І. Польською [4].

Мпр = Км  РП, де

20

Км – коефіцієнт молочності, який встановлюється експериментально для кожної породи, або групи овець за формулою:




удій за 120 днів лактації____________________

середньодобовий удій за перші 20 днів лактації



Км =
Р – витрати молока на 1 кг приросту, за перші 20 днів життя ягнят визначено експериментально;

П – приріст за перші 20 днів життя визначено шляхом різниці живої маси ягнят при народженні та в 20 днів;

20 - кількість днів лактації.

Хімічний склад молока (вміст жиру, молочного цукру, білку та золи) визначали в лабораторії масових аналізів Інституту тваринництва “Асканія-Нова”.

Результати досліджень. Встановлено, що вівцематки асканійського багатоплідного каракулю (n=143) характеризувалися порівняно високою молочністю, яка за 120 днів лактації в середньому становила 98,3 кг (максимальна 189 кг). На 1 кг приросту ягнята цього породного типу в перші 20 днів підсисного періоду споживали в середньому 5,3 кг (3,9-6,8) молока. Вперше, на основі експериментальних даних, обчислено коефіцієнт молочності для вівцематок асканійського багатоплідного каракулю чорного забарвлення - 97,3 кг, що дає можливість визначати молочну продуктивність розрахунковим методом.

Результати досліджень рівня молочної продуктивності вівцематок в залежності від кількості відтворених і підсисних ягнят наведено у таблиці 1.


Таблиця 1. Молочна продуктивність вівцематок асканійського багатоплідного каракулю

Показник




Метод визначення молочності

експе-риментальний


розрахунковий

група вівцематок

I


II

III

n





5

61

66

16

Добовий надій молока в перші 20 днів лактації, кг

середнє


0,854

0,921

1,04

1,46

коливання


0,98-0,76

0,41-0,68

0,34-1,31

0,82-1,94

Середній добо-вий приріст яг-нят в перші 20 днів життя, г

середнє


160

173

184

280

коливання


141-192

64-263

97-255

133-366

Молочність за 120 днів лакта-ції, кг

середнє


83,1

90,0

95,4

144

коливання


62,1-91,0

40,4-169,0

45,5-128,9

79,7-189,1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


©dereksiz.org 2016
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет