Селекційно-генетичний центр з вівчарства вівчарство міжвідомчий тематичний науковий збірник Випуск 35



жүктеу 4.26 Mb.
бет5/20
Дата22.02.2016
өлшемі4.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Примітка: І група – вівцематки з одинаками, ІІ - вівцематки, які відтворили двійневих ягнят, але вигодовували одне, ІІІ – вівцематки з двійневими.

Встановлено, що молочна продуктивність вівцематок як за 20, так і за 120 днів лактації була значна вищою у тих, які відтворили та вигодовували двійневих ягнят. Так, різниця за 120 днів лактації за середніми показниками між вівцематками з двійневими (III група) та з одинаками (I група) становить 54 кг, або 37,5 %, між вівцематками з двійневими (III група) та тими, які оягнилися двійневими, але вигодовували по одному ягняті (II група) - 48,6 кг, або 33,8 % на користь вівцематок з двійневими.

Середньодобові прирости живої маси ягнят обумовлені рівнем молочної продуктивності їх матерів (табл.1). Так, за даними експерименту молочність вівцематок за 120 днів лактації в середньому становила 83,1 кг, у тому числі по місяцях лактації: I – 25,6 кг; II – 23,0; III – 19,1; ІV – 15,4; V – 12,4 кг. Максимальний добовий надій молока, незалежно від кількості вигодовуваних ягнят, одержано в перший місяць лактації, в якому вони продукували більш 1/3 молока до загального удою за лактацію. Порівняно висока добова молочність вівцематок в кінці підсисного періоду свідчить про доцільність виробництва товарного молока при їх розведенні.

Р
озподіл вівцематок за рівнем молочної продуктивності в залежності від кількості відтворених і підсисних ягнят показано на рисунку 1.
Рис. 1. Розподіл вівцематок за рівнем молочної продуктивності

за 120 днів за лактацію


Результати досліджень свідчать, що вівцематок з низькою молочною продуктивністю за лактацію (21-60) серед особин першої групи було 16,4 %, другої – 4,5%, третьої – таких не було.

Молоко багатоплідних каракульських овець характеризувалося високим вмістом жиру та білка. Його хімічний склад змінювався по місяцях лактації. Так, вміст жиру в молоці був найменшим в перший місяць і становив 6,4 %; наприкінці лактації він збільшився до 8,4 %, що на 2 абсолютних відсотка більше у порівнянні з першим місяцем лактації. Вміст інших компонентів молока по місяцях лактації коливався в незначних межах (табл.2).



Таблиця 2. Хімічний склад молока вівцематок асканійського багатаплідного каракулю по місяцях лактації

Показник

Місяці лактації

І

ІІ

ІІІ

IV

Щільність молока

1,0341

1,0360

1,0327

1,0336

В молоці містилося, %

сухих речовин


17,4

16,6

17,2

20,4


жиру

6,4

6,5

6,8

8,4

азоту

1,1

1,0

0,9

1,1

білка

6,9

6,3

5,9

7,0

молочного цукру

3,1

3,9

3,6

4,0

золи

0,9

1,0

0,8

1,0

Са

0,224

0,225

0,238

0,314

Р

0,123

0,127

0,118

0,143

Висока молочність вівцематок асканійського багатоплідного каракулю обумовила добрий розвиток ягнят до відлучення (табл.3).


Таблиця 3. Жива маса ягнят асканійського багатоплідного каракулю при народженні та відлученні, кг

Показник




Група вівцематок

І

ІІ

ІІІ

Жива маса ягнят при народженні

середнє

4,3

3,5

3,4

коливання

2,0 – 6,2

2,0 – 5,5

2,0 – 4,5

Жива маса ягнят при відлученні

середнє

22,2

22,2

19,7

коливання

15 - 32

13 - 27

12 – 25

Виявлено суттєві особливості в ступені прояву взаємозв’язку між живою масою ягнят і молочною продуктивністю їх матерів. Зокрема, якщо кореляція між живою масою ягнят у 20 днів і молочністю їх матерів за цей період дуже висока, незалежно від кількості ягнят, яких вони вигодовували (r = +0,750 – 0,926, P > 0,999), то до відлучення цей взаємозв’язок, не змінюючи характер і зберігаючи високу вірогідність, значно знижується (r =+0,426 – 0,542).



Висновки. Встановлено, що молочна продуктивність вівцематок за 120 днів лактації вища у генотипів, які відтворили та вигодовували двійневих ягнят – 144,0 кг, що на 37,5% вище у порівнянні з одинаками та на 33,8% з тими, що народили двійневих, але вигодовували одинаків. За перший місяць лактації вівцематки продукують 30,8%, другий – 27,7%, третій – 23,0%, четвертий – 18,5% молока. Вперше, на основі експериментальних даних, обчислено коефіцієнт молочності вівцематок асканійського багатоплідного типу - 97,3 кг, який дає можливість визначати молочність розрахунковим методом.

Високий позитивний кореляційний зв’язок між живою масою ягнят при народженні і молочністю їх матерів за 20 днів лактації дозволяє спростити прийоми селекції вівцематок за молочною продуктивністю шляхом добору добре розвинених до відлучення ягнят.



Список використаної літератури


  1. Херремов Ш.Р. Молочная продуктивность каракульских овец в Туркменестане / Ш.Р. Херремов, М.А. Виноградова // Овцы, козы, шерстяное дело. – 2003. – № 1. – С. 30-31.

  2. Иваненко В.И. Продуктивность каракульских овец в условиях лесостепи Украины и пути ее повышения: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. с.-х. наук / В.И. Иваненко. – Харьков, 1955. – 19 с.

  3. Рахимов Ш. Молочность, состав и питательность молока каракульских овец черной и серой окрасок разных конституциональных типов: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. с.-х. наук / Ш. Рахимов. – М., 1965. – 21 с.

  4. Польская П.И. Методы выведения, совершенствования и использования асканийских мясо-шерстных овец: дис… доктора с.-х. наук: 06.02.01 / Польская Прасковья Ивановна. – Дубровицы, 1990. – 553 с.

УДК 636.32/.38.03


Взаємозв’язок м’ясної та вовнової продуктивності у баранців таврійського типу асканійської тонкорунної породи
І.А. Мороз
Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Вивчено взаємозв’язок м’ясної та вовнової продуктивності у баранців таврійського типу асканійської тонкорунної породи з різним характером вовнового покриву при народженні. Показано, що підсилення відбору новонароджених баранців з короткою густою песигою сприяє підвищенню скоростиглості овець таврійського типу.
Ключові слова: баранці, песига, жива маса, забій, вовна, вихід, взаємозвязок.
Ч. Дарвін встановив, що механізмом еволюції тваринного та рослинного світу є три основних процеси: спадковість, мінливість та відбір.

Відбір тварин за якоюсь ознакою тягне за собою зміни і в інших господарсько-корисних ознаках. Тому успішна селекція неможлива без знання і спрямованості корелятивних зв’язків між окремими ознаками. Більшість важливих ознак у овець характеризується позитивною кореляцією, що дещо полегшує селекцію у вівчарстві [9].

Серед найбільш різноманітних господарсько-корисних ознак овець маса тіла займає особливе положення, оскільки визначає не тільки м’ясну продуктивність, але в значній мірі впливає на величину настригу вовни [3].

Особливо важливим є встановлення взаємозв’язків між м’ясною та вовновою продуктивністю. Вивчаючи таку корелятивну залежність у овець породи прекос, Я.Л. Глембоцький та ін.[6] встановили, що зі збільшенням живої маси збільшується і настриг вовни [1, 2, 8].

Сторожук С.І та ін. [10] встановили достовірно значимий позитивний зв’язок між живою масою, довжиною вовнових волокон і настригом вовни у маток алтайської породи.

F. H. W. Morley [11] для австралійського мериноса визначив коефіцієнт кореляції між живою масою і настригом вовни, що дорівнює +0,370, і довжиною вовни +0,100, між виходом митого волокна і довжиною +0,470. Schoaf A. [12] встановив у мериносів фенотипову кореляцію між живою масою та настригом митої вовни - + 0,611.



Матеріал і методика досліджень. У період ягніння вівцематок у ДПДГ “Асканійське” Каховського району Херсонської області (лютий – березень 2006 року) були оцінені новонароджені баранці за характером вовнового покриву та складчастістю шкіри і сформовані піддослідні групи. За типом вовнового покриву - п’ять: без песиги (БП) - 31, з короткою рідкою (КР) – 24, з короткою густою (КГ) – 5, з довгою рідкою (ДР) – 6, з довгою густою (ДГ) – 5 голів. За ступенем складчастості шкіри – три: малоскладчасті (С-) – 19, нормальноскладчасті (С) – 30, багатоскладчасті (С+ ) – 22 голови. Враховуючи, що мінливість більшості корисних ознак у тонкорунних овець (живої маси, настригу, довжини, тонини, густоти вовни та ін.) залежить як від спадковості, так і від умов годівлі та утримання, піддослідні тварини були забезпечені нормованою годівлею (норми ВІТу), а їх утримання організовано так, щоб природні властивості вовни в основному збереглися.

Для визначення живої маси баранців індивідуально зважували у такі вікові періоди: при народженні, у 4-, 8-, 12- та 15-місячному віці. На основі отриманих даних визначали вікову мінливість живої маси.

Дослідження щодо вивчення м’ясних якостей піддослідних овець проведено на поголів’ї баранців-одинаків з різним типом вовнового покриву при народженні (n=15). М`ясну продуктивність досліджено за методикою ВІТА (1978) [4] шляхом контрольного забою восьмимісячних баранців після 2- х місячного нагулу та балансового досліду.

Вовнову продуктивність 15-ти місячних баранців визначали за такими показниками; настриг немитої вовни враховували у всіх піддослідних баранців під час стриження індивідуально, з точністю до 0,1 кг, вихід чистого волокна - шляхом лабораторного миття зразків вовни і видалення вологи на приладі ЦС-53А [5], настриг митої вовни – індивідуально у всіх піддослідних тварин з точністю до 0,1 кг [5]. Отриманий матеріал оброблено методами варіаційної статистики [7].



Результати досліджень. За живою масою при народженні між баранцями з різним типом вовнового покриву встановлена вірогідна різниця. Баранці з короткою густою песигою за цим показником переважають баранців безпесижних на 0,1 кг, або 2,2%, з короткою рідкою - на 0,3 кг, або 6,5 %, з довгою рідкою - на 0,6 кг (Р>0,95), або 13,0 %, з довгою густою песигою - на 0,2 кг, або 4,3 % (табл. 1).

Таблиця 1. Вікова динаміка живої маси баранців таврійського типу, кг ()


Гру-па

Вік, місяців

n

При народжен-ні

4

8

12

15

БП


31

4,5±0,10

31,6±0,90**

46,3±0,96***

55,5±1,14

69,5±1,13

КР

24

4,3±0,08

31,8±0,96*

46,3±0,86***

54,8±1,10

68,8±1,02*

КГ

5

4,6±0,18

35,0±1,41

50,6±1,25

58,2±2,71

75,4±3,84

ДР

6

4,0±0,11**

32,5±1,91

45,0±1,57**

53,3±2,40

70,2±2,23

ДГ

5

4,4±0,24

32,8±1,02

45,2±1,93**

50,8±2,52*

66,4±2,27

*Р>0,90; **Р>0,95; ***Р>0,99; **** Р>0,999.
Жива маса баранців з короткою густою песигою при відлученні у 4-4,5-місяці склала в середньому 35,0 кг, що перевищувало живу масу безпесижних і баранців з короткою рідкою песигою - на 9,7 (Р>0,95) і 9,1 % (Р>0,90) відповідно. Збільшення живої маси в наступні вікові періоди більш інтенсивно відбувалося також у групі баранців з короткою густою песигою. У 15-місячному віці їх жива маса становила 75,4 кг, що перевищувало живу масу баранців інших піддослідних груп на - 6,9-11,9 % (Р>0,90).

Дані контрольного забою свідчать (табл.2), що за передзабійною живою масою безпесижні баранці переважали баранців з короткою густою і довгою густою песигою на 4,8 кг, або на 11,4 %; масою парної туші – на 1,9 та 2,1 кг (10,6 і 11,7 %); масою охолодженої туші – 1,5 та 2,0 кг (8,8 і 11,7 %); забійною масою – 1,8 та 2,1 кг (9,5 і 11,1 %). Відповідна тенденція спостерігається і за площею м’язового вічка - перевага безпесижних баранців становить 0,6 см2 або 3,7 %.

За забійним виходом баранці з короткою густою песюгою переважали безпесижних і баранців з довгою густою песигою на 1,1 та 0,9 кг, або 2,4 і 2 % ; за виходом туші - на 0,4 та 0,7 кг (0,9 і 1,6 %); відповідно за коефіцієнтом м’ясності - на 0,2 або 6,7 %.

Таблиця 2. Показники м’ясної продуктивності баранців восьмимісячного віку в залежності від характеру вовнового покриву при народженні, ()


Показник

Група


БП (n=5)

КГ (n=5)

ДГ (n=5)

Жива маса перед забоєм, кг

42,2±2,31

37,4±1,21

37,4±1,57

Маса парної туші, кг

18,0±0,93

16,1±0,7

15,9±0,91

Маса охолодженої туші,кг

17,1±1,13

15,6±0,73

15,1±0,69

Забійна маса, кг

18,9±0,97

17,1±0,75

16,8±0,90

Забійний вихід, %

44,7±0,46

45,8±0,61

44,9±0,80

Вихід туші,%

42,6±0,46

43,0±0,50

42,3±0,91

Маса внутрішнього жиру, кг

0,9±0,06

1,0±0,14

1,0±0,04

Коефіцієнт м’ясності

2,8±0,12

3,0±0,22

2,8±0,16

Площа "м’язевого вічка", см2

16,1±1,96

15,5±0,54

15,5±1,36

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


©dereksiz.org 2016
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет