Вежа блазнів: Роман. К.: Зелений Пес. Гамазин, 2006. 736 с
жүктеу/скачать 2.4 Mb.
|
|
Бо місто Бардо — померло. Нестримна пожежа була вже тільки похоронним вогнищем. А крики убієнних — епітафією. * * * Незабаром з міста вийшла вервичка втікачів — жінок, дітей і тих, кому гусити дозволили вийти. Втікачів уважно перевіряли селяни-доносителі. Раз у раз кого-небудь упізнавали. Витягували. І чинили над ними розправу. На очах у Рейневана селянка в опанчі вказала гуситам на молодого чоловіка. Його витягли, а коли зірвали каптур, то модно підстрижена чуприна зрадила, що він лицар. Селянка сказала щось Амброжу і Глушічці. Глушічка віддав короткий наказ. Ціпи піднялися й опустилися. Лицар звалився на землю, лежачого закололи вилами і сулицями. Селянка зняла каптур, відкривши товсту світлу косу. І пішла. Накульгуючи. Накульгуючи настільки характерно, що Рейневан зумів визначити уроджений вивих стегна. На прощання вона послала йому багатозначний погляд. Упізнала його.
На самому кінці колони з палаючого міста вийшов Самсон Медок. Він був чорний від сажі, подекуди підсмалився, у нього не було вже ні брів, ані вій. Він ніс на руці кошеня, наїжачене чорно-біле створіннячко з величезними, дикими, наляканими очима. Кошеня судомно чіплялося кігтиками за рукав Самсона і раз у раз беззвучно відкривало ротик. Обличчя Амброжа було немов висічене з каменю. Рейневан і Шарлей мовчали. Самсон підійшов, зупинився. — Учора ввечері я думав про порятунок світу, — промовив він дуже м'яко і тепло. — Сьогодні вранці — про порятунок людства. Але що ж, доводиться узгоджувати сили з намірами. І рятувати те, що можна. * * * Розграбувавши Бардо, армія Амброжа повернула на захід, до Броумова, залишаючи на свіжому і білесенькому снігу широкий чорний слід. Кінноту розділили. Частина, під командою Бразди з Клінштейна, поїхала вперед як так званий «пршедвой», тобто передовий загін. Решта, силою в тридцять коней, ввірена під командування Олдржиха Галади, становила ар'єргард. У ньому опинилися Рейневан, Шарлей і Самсон. Шарлей посвистував, Самсон мовчав. Рейневан, який їхав пліч-о-пліч з Галадою, вислуховував повчання, набував добрих манер і позбувався поганих. До останніх, досить суворо пояснив Галада, належить використання слова «гусити», оскільки так говорять тільки вороги, папісти і взагалі люди, які ставляться до гуситів з неприязню. Треба казати: «правовірні», «добрі чехи» або «божі воїни». Польова армія з Градця-Кралове, повчав далі гетьман божих воїнів, є збройним крилом Сиріток, тобто правовірних, які посиротіли після смерті великого і незабутнього Яна Жижки. Поки Жижка був живий, Сирітки, ясна річ, іще не були Сирітками, а називалися Новим або Малим Табором — для того, щоби відрізнятися від Старого Табора, тобто від таборитів. Новий, або Малий, Табор Жижка заснував, спираючись на оребітів, тобто тих правовірних, які збиралися на горі Ореб, неподалік Тршебеховіц, на відміну від таборитів, що збиралися на горі Табор біля ріки Лужніце, і там побудували своє Градіште. Не можна, суворо пояснював правовірний гетьман Сиріток з Нового Табора, плутати оребітів з таборитами, і вже зовсім кари гідне пов'язання котроїсь із цих груп з калікстинами з Праги. Якщо на Новому Празькому Місті ще можна зустріти воістину правовірних, повчав оребіт із гори поблизу Тршебеховіц, то вже Старе Місто — це гніздо поміркованих угодовців, які називають себе калікстинами або утраквістами, а добрі чехи не хочуть, щоб їх з ними плутали, то їх і не треба плутати. Але і пражан не можна називати гуситами, бо так говорять тільки вороги. Рейневан трохи сонно погойдувався в сідлі і час від часу казав, що розуміє, хоч це було неправдою. Знову пішов сніг, швидко перетворюючись на хурделицю. * * * За лісом, на роздоріжжі, поблизу спаленого Войбужа, стояв кам'яний покаянний хрест, одна з численних у Шльонську пам'яток злочину і каяття. Учора, коли палили Войбуж, Рейневан хреста не помітив. Був вечір, сутінки, ішов сніг. Багато чого можна було не помітити. Рамена хреста закінчувалися у формі листочків конюшини. Біля хреста стояли два вози, не бойові, а звичайні, для перевезення вантажів. Один сильно перехилився на бік, спираючись на маточину колеса із зовсім поламаним ободом. Четверо чоловіків марно намагалися підняти віз, щоб двоє інших могли зняти поламане колесо і надягти запасне. — Підсобіть! — заволав один. — Братове! — Розвантажте віз! — крикнув Галада. — Легше буде! — То не йно колесо, — крикнув у відповідь візник. — Штельвагу виламали-смо, запрягти годі! Най котрийсь скочить допереду, заверне яку запряжку. Перевантажимо добро... — До дідька добро. Не бачите, як снігом замітає? Хочете тут лишитися? — Добутку шкода! — А дупи тобі не шкода? За нами можуть гнатися... Голос застиг Галаді в горлі. Бо в лиху, дуже лиху годину він вимовив ці слова. Захрапали коні, з лісу виїхав шерег лицарів у повних обладунках. Їх було близько тридцяти, в основному — йоанніти. Вони їхали ступою, рівно, дисципліновано, жоден кінь не вистромляв носа з шерегу. З іншого боку гостинця виїхав з-за дерев інший загін, такої ж сили. Під корогвою з баранячою головою Хаугвіців. Заходячи лавою, лицарі спритно відрізали Сиріткам дорогу до втечі. — Пробиваймося! — крикнув один з молодих кіннотників. — Брате Олдржих! Пробиваймося! — Як? — прохрипів Галада. — Крізь списи? Понастромляють нас на них, як курчат на рожен. З коней! І поміж вози! Дешево шкуру не продамо! Не можна було втрачати ні хвилини, лицарі, які їх оточували, уже пускали коней клусом, йоанніти закривали заборола арметів, нахиляли списи. Гусити позіскакували з коней, сховалися за возами, деякі навіть залізли під них. Ті, для кого укриття не вистачило, опустилися на коліна з натягнутими арбалетами. На возах, як виявилося, окрім награбованого літургійного посуду, завдяки справді щасливому випадку везли зброю, переважно на ратищах. Чехи моментально поділили між собою алебарди, партизани і гізарми. Рейневанові хтось тицьнув у руку спис із довгим і тонким, як шило, вістрям. — Готуйся! — крикнув Галада. — Йдуть! — Втрапили ми в бездонне гівно, — Шарлей натягнув і зарядив арбалет. — А я так розраховував на ту Угорщину. Такий, курва, мав апетит на справжній бограч-гуляш569! — Бог і святий Георгій! Йоанніти і Хаугвіци погнали коней в атаку. І з ревінням ринулися на вози. — Зараз! — крикнув Галада. — Зараз! Бий! По них! Дзенькнули тятиви, град стріл задзвенів по щитах і збруї. Упало кілька коней, кілька вершників. Решта навалилися на захисників. Довгі списи досягли до цілей. Тріск зламаних ратищ і крики тих, у кого влучили списи, злетіли до неба. Рейневана оббризкало кров'ю, він бачив, як зовсім поруч один з візників б'ється у конвульсіях, пробитий навиліт, як з іншого боку спішений кіннотник Галади намагається вирвати з грудей вістря, помітив, як іще одного кіннотника величезний лицар з багром Оппельнів на щиті піднімає на спис і кидає у сніг, стікати кров'ю. Побачив, як Шарлей стріляє з арбалета, зблизька всадивши стрілу в горло одному списнику, як іншому Галада розрубує шолом і голову бердишем, як третій, зачеплений гаками двох гізарм, падає між возами і гине, зарубаний і заколений. Спінена і вишкірена морда коня нависла над самою Рейневановою головою, він побачив блиск меча, не роздумуючи, штрикнув списом, тригранне вістря щось пробило і в щось встромилося. Рейневан ледве не впав під напором, побачив, як йоанніт, у якого він всадив спис, хитається в сідлі. Він натиснув на ратище, йоанніт відхилився назад, тонким голосом закликаючи святих. Але не впав, підтриманий високою задньою лукою сідла. Допоміг хтось із Сиріток, вгамселивши йоанніта алебардою: проти такого удару опора луки виявилася замалою, лицаря просто знесло із сідла. Майже тієї ж миті чех дістав булавою по голові, удар вбив йому капалін аж до підборіддя, з-під капаліна бухнула кров. Рейневан штрикнув того, хто вдарив і, вивергаючи прокляття, збив його із сідла. Поруч упав з коня інший, застрелений Шарлеєм. Третій, зарубаний дворучним мечем, тицьнувся чолом у гриву і залив її кров'ю. Навколо возів стало просторіше. Панцирні відступили, насилу стримуючи коней. — Дуже добре! — волав Олдржих Галада. — Дуже добре, братове! Дали ми їм! Так тримати! Вони стояли серед крові та трупів. Рейневан з жахом констатував, що живих їх залишилося не більше п'ятнадцяти, з яких на ногах могли триматися хіба що з десяток. Більшість із тих, хто міг стояти, теж стікали кров'ю. Він зрозумів, що живі вони тільки тому, що списники, наступаючи, заважали один одному: битися біля возів могла тільки частина з них. Ця частина, зрештою, заплатила за цей привілей, заплатила страшну ціну. Вози оточувало кільце убитих людей і покалічених коней, які звискували і хрипіли. — Готуйся, — прохрипів Галада. — Зараз ударять знову... — Шарлею? — Живий. — Самсоне? Велетень відкашлявся, стер із брів кров, яка сочилася з рани на чолі. Він був озброєний колючою булавою і щитом, що його якийсь доморослий художник прикрасив агнцем, променистою облаткою і написом: BŮH PÁN NAŠ570. — Готуйся! Йдуть! — Цього, — констатував крізь зуби Шарлей, — нам уже не пережити. — Lasciate ogni speranza571, — спокійно погодився Самсон. — Справді, щастя, що я не взяв із собою того кошеняти. Хтось подав Рейневанові гаківницю: хвилинна передишка дозволила Сиріткам набити їх кілька. Він спер ствол на віз, зачепивши гак за борт, підніс ґніт до запалу. — Святий Гео-о-о-оргі-і-ій! — Gott mit uns!572 У тупоті копит йшла наступна атака, з усіх боків. Загриміли пищалі й гаківниці, у дим полетів залп з арбалетів. А вже за мить були довгі списи, бризки крові та нестямні крики тих, у кого влучило. Рейневана врятував Самсон, прикривши його щитом з облаткою та агнцем. За мить щит уберіг від смерті й Шарлея: велет давав собі раду з величезним щитиськом однією рукою, ніби з іграшковим, а могутні удари списів відбивав так, ніби це був пух кульбабки. Йоанніти і панцирники Хаугвіца ввірвалися поміж вози, рубали, стоячи в стременах, мечами і сокирами, гамселили буздуганами серед крику і брязкоту. Гусити гинули. Вмирали один за одним, огризаючись як собаки, стріляючи списникам прямо в обличчя з арбалетів і рушниць, штрикаючи і ріжучи гізармами й алебардами, луплячи булавами, колючи списами. Поранені заповзли під вози й підрізали коням бабки, посилюючи сум'яття, хаос і колотнечу. Галада заскочив на віз, ударом бердиша зніс із сідла йоанніта, сам зігнувся від уколу. Рейневан ухопив його, потягнув. Двоє важко озброєних верхівців нависли над ним, піднімаючи мечі. Життя Рейневанові та Шарлею знову врятував Самсон і BŮH PÁN NAŠ на величезному щиті. Один із лицарів, судячи із зображеної на щиті пряжки, Цедліц, упав разом з конем, якому перерізали бабки. Іншого, який сидів на закутому сивому коні, Шарлей рубонув по голові впущеним Галадою бердишем. Шолом тріснув, панцирний зігнувся, захлипавши кров'ю бляшаний кринет. Тієї ж миті на Шарлея наїхали і повалили конем. Рейневан з розмаху штурхнув вершника списом, вістря загрузло в блясі. Рейневан відпустив ратище, розвернувся, скулився, панцирні були всюди, всюди були хаос потворних шпичастих хундсгугелів, мигтіння хрестів і гербів на щитах, ураган блискучих мечів, вир кінських зубів, грудей і копит. «Вежа блазнів, — гарячково думав він, — це все ще Вежа блазнів, маячня, шаленство і божевілля». Він послизнуся на крові, впав. На Шарлея. У Шарлея в руках був арбалет. Він глянув на Рейневана, підморгнув. І вистрілив. Вертикально вгору. Просто в живіт коня, який навис над ними. Кінь звискнув. А Рейневан дістав копитом у голову. «Це кінець», — подумав він. — Боже пом-а-а-ага-а-ай! — почув він, мов крізь вату, паралізований болем і слабкістю. — Підмо-о-ога-а-а! Під-мо-о-ога-а-а! — Підмога, Рейнмаре! — кричав, смикаючи його, Шарлей. — Підмога! Живемо! Він став навкарачки. Світ і далі танцював та плавав у нього перед очима. Але той факт, що вони жили, було неможливо не помітити. Він закліпав. З поля долетів лемент і дзенькіт, іоанніти і панцирники Хаугвіца билися з прибулою підмогою, закованою в повні пластинчасті обладунки. Бій був недовгим: трактом із заходу вже мчала галопом, горлаючи на всю міць легень, кіннота Бразди, за нею, горлаючи ще голосніше, мчала гуситська піхота з піднятими ціпами. Побачивши це, йоанніти і люди Хаугвіца повернули задом і поодинці та групами почали втікати до лісу. Підмога дихала їм у спину, безжально ріжучи і рубаючи, аж пагорбами розходилася луна. Рейневан сів. Обмацав голову і боки. Він був увесь у крові, але скидалося на те, що чужій. Коло нього, все ще зі своїм щитом, сидів, спершись на віз, Самсон Медок із закривавленою головою, густі краплі капали з його вуха на плече. Кілька гуситів підводилися з землі. Один плакав. Одного нудило. Один, затягуючи зубами ремінь, намагався зупинити кров, яка дзюркотіла з кукси відрубаної руки. — Живемо, — повторив Шарлей. — Живемо! Гей, Галада, чу... Він осікся. Галада не чув. Він уже не міг чути. До возів під'їхав Бразда з Клінштейна, під'їхали панцерні з підмоги. Усе ще розпалені битвою, галасливі, вони відразу замовкали і затихали, коли під копитами коней починало чвакати криваве болото. Бразда оцінив поглядом побоїще, подивився в осклілі очі Галади, нічого не сказав. Командир панцирних з підмоги придивлявся до Рейневана, примружуючи очі. Було видно, що він намагається пригадати. Рейневан упізнав його відразу, і не тільки за трояндою на гербі — це був раубрітер із Кромоліна, протектор Тибальда Раабе, поляк Блажей Порай Якубовський. Чех, який плакав, опустив голову на груди і вмер. У тиші. — Дивно, — сказав нарешті Якубовський. — Дивіться на цих трьох. Навіть не дуже потовчені. Ну ви й щасливчики! Або якийсь демон вас оберігає. Він їх не впізнав. Зрештою, в цьому не було нічого дивного.
Один із лицарів, що лежали під возом, який здавався мертвим, як і інші, зненацька поворухнувся, забряжчав обладунком, застогнав із глибини шолома. Рейневан підійшов, став на коліна, підняв хундсгугель. Вони довго дивилися один одному в очі. — Давай... — прохрипів лицар. — Добий мене, єретику. Ти убив мого брата, убий і мене. І хай тебе пекло поглине... — Вольфгер Стерча. — Щоб ти здох, Рейневане Беляу. Наблизилися два гусити із закривавленими ножами. Самсон встав і загородив їм дорогу, а в його очах було щось таке, що гусити швидко відійшли. — Добий мене, — повторив Вольфгер Стерча. — Чортове поріддя. Чого ти чекаєш? — Я не вбивав Нікласа, — сказав Рейневан. — Ти чудово це знаєш. Я все ще не впевнений в тому, яку роль ви зіграли в убивстві Петерліна. Але знай, Стерча, що я сюди повернуся. І розрахуюся з винними. Знай це сам і передай іншим. Рейнмар з Беляви повернеться у Шльонськ. І зажадає розрахунку. За все. Обличчя Вольфгера зм'якло, розслабилося, Стерча грав зуха, але тільки тепер зрозумів, що має шанс вижити. Попри це він не сказав ні слова, відвернув голову. Поверталася з погоні та розвідки кіннота Бразди. Піхотинці, яких підганяли командири, покинули оббирати полеглих, сформували маршовий стрій. Підійшов Шарлей із трьома кіньми. — Вирушаємо, — кинув він коротко. — Самсоне, зможеш їхати? — Зможу.
Вирушили вони тільки через годину. Залишивши за спиною кам'яний покутний хрест, одну з численних у Шльонську пам'яток злочину і запізнілого каяття. Тепер, крім хреста, роздоріжжя позначав ще й курган, під яким поховали Олдржиха Галаду і двадцятьох чотирьох гуситів — Сиріток із Градця-Кралове. На кургані Самсон застромив щит. Із променистою облаткою і чашею. І написом: BŮH PÁN NAŠ. * * * Армія Амброжа йшла на захід, до Броумова, залишаючи за собою широку чорну смугу зораного колесами й вимішаного чобітьми болота. Рейневан обернувся в сідлі, подивився. — Я сюди повернуся, — сказав він. — Якраз цього я і боявся, — зітхнув Шарлей. — Якраз цього я і боявся, Рейнмаре. Що ти власне це скажеш. Самсоне? — Що?
— Ти щось бурмочеш собі під ніс, до того ж по-італійськи, тож, гадаю, це знову Данте Аліг'єрі? — Правильно гадаєш. — І, певно, уривок, що пасує до нашої ситуації? До того, куди ми оце прямуємо? — Авжеж.
— Гм-м-м... Fuor de la queta... Отже, ми йдемо, ти вважаєш... Я не буду занадто настирливий, якщо попрошу перекласти? — Не будеш. Йдемо туди, де жаль повітря крає; і ось ми там, де вже немає світла 573. * * * На західному схилі Голінця, у тому місці, звідки як на долоні видно було долину й армію на марші, на гілку ялини сів великий стінолаз, обтрусивши сніг із глиці. Стінолаз повернув голову, його нерухоме око, здавалося, виглядало когось у колоні. Стінолаз, видно, нарешті побачив те, що хотів побачити, бо розтулив дзьоб і заскрекотів, і в цьому скрекоті був виклик. І страшна погроза. * * * Гори потопали в каламутному sfumato574 похмурого зимового дня. Знову пішов сніг. Засипав сліди. КІНЕЦЬ ПЕРШОГО ТОМУ 1 Хіліасти (від гр. hilias — тисяча) — представники низки єретичних рухів, які на підставі тлумачення пророцтв Апокаліпсису сповідували віру в «тисячолітнє царство» Бога», після якого мав настати Кінець світу. — Тут і далі примітки без позначень, — від перекладача. Примітки автора починаються з [Примітка автора]. 2 10 лютого за григоріанським календарем. 3 quinque civitates — П'ять міст (лат.). 4 «Будем їсти та пити, бо взавтра помрем!» (лат.) — Книга пророка Ісаї, 22; 13. 5 mors nigra — «Чорна смерть», чума (лат.). 6 apellatus — На прізвисько (лат.). 7 episcopus vroclaviensis — Вроцлавський єпископ (лат.). 8 [Примітка автора] «... донацію в шістсот гривень» - гривня (внеслов'янських країнах її називали маркою) була платіжною одиницею, а не монетарною. Вона означала масу півфунта чистого срібла, з якої мали бути викарбувані 60 штук монет, тобто копа празьких грошів. Так було ще близько 1300 року, потім з фунта почали карбувати дедалі більше грошів, через що гріш, який містив усе менше дорогоцінного металу, знецінювався. Скільки грошів насправді карбувалося з гривні, залежало від того, наскільки володар хотів надути своїх підданих. Як бачимо, від тих часів мало що в цьому сенсі змінилося. 9 Орден францисканців, Fratrum Minorum («брати менші», лат.). 10 Любінський герцог (лат.). 11 Званий (лат.). 12 Inquisitio haereticaepravitatis, Sanctum Officium (лат.) — інквізиція. 13 Без гніву та безпристрасно (лат.). 14 11 квітня. 15 День Богоявлення, в католицькій традиції — 6 січня, який завершував цикл зимових свят, що починався на Різдво, 25 грудня. 16 У католицькій традиції — 25 березня. 17 Сьомий день у березні, травні, липні та жовтні, в інші місяці — п'ятий. 18 11 жовтня 1424 року. 19 Мистецтво кохання (лат.) — за назвою поеми Овідія. 20 Молитва, яку читають приблизно ополудні, через шість годин після сходу сонця. 21 Deus in auditorium meum intende, Domine ad adiuvandum me festina — «Поспіши, Боже, збавити мене. Господи, поспіши на допомогу мені» (лат.) — католицька молитва. 22[Примітка автора] Memento, salutis Auctor... - традиційний гімн з молитовника: Пам'ятай, о Творець всесвіту, Що ти прийняв колись форму тіла Нашого, коли тебе на світ Пресвята Діва породила. 23 Любов моя (фр.). 24 Досвіди (з лат.). 25 [Примітка автора] Ad te levavi oculos meos... — ченці співають по черзі псалми 122,123,124. Нумерація псалмів у всій книзі прийнята за нумерацією «Вульгати» в латинському перекладі святого Ієроніма. «Біблія тисячоліття», з якої походять усі біблійні цитати в книзі, була перекладена з оригінальних мов, через що з'явилася різниця (на один) у нумерації псалмів. Псалом «Ad te levavi oculos meos» («Свої очі я зводжу до тебе...») у «Біблії Тисячоліття» має номер 123, а не 122. [«Біблія тисячоліття» — польське видання Біблії до тисячоліття прийняття Польщею християнства (1966p.), стандартне джерело цитат.] 26 Французька форма імені Егідій — Жіль. 27 Тут майже дослівно переказано 14 вірш 4-ї глави «Пісні Пісень» Соломона. 28 Мій чарівник (фр.). 29 Повернися (лат.). 30 Прекраснозада (гр.). 31 «Пісня Пісень» , 1; 13. 32 «Пісня Пісень», 1; 8. 33 «Пісня Пісень», 4; 4. 34 Чарівник! Дия... (фр.) 35 Во ім'я Отця, і Сина...(лат.). 36 Зарозумілий (лат.). Інокентій — невинний (лат.). 37 Мир! З вами! Ближнього свого! Як самого себе! (лат.). 38 Хоч-не-хоч (лат.). 39 Купці та дрібні торговці (лат.). 40 Тут — погоджуючись. Credo — вірити, вважати (лат.). 41 Правопорушники, злочинці (з лат. delinquens). 42 Розслідування про правила віри (лат.). 43 Книга, яку переслідувала католицька церква, своєрідний «маніфест» єретиків — лолардів та вікліфістів. 44 Пасквілі, памфлети, тут — будь-які тексти антикатолицького спрямування. 45 Суфраган — єпископ без єпархії. 46 Сарепта — Оскільки це місто у Фініки, на землях у долині р. Тигр, після загибелі держави хрестоносців було відвойоване мусульманами, звання єпископа Сарепти було хоч і почесним, але суто номінальним. 47 Прелат, який має право одягати митру. 48 Королівська династія в середньовічній Польщі. 49 Черниці ордену святої Клариси. 50 Колегія каноніків. 51 Костел, при якому діє капітул. 52 Священик, який керував кафедральною школою. 53 Імена, прізвиська (лат.). 54 Член чернечого ордену, а відповідно — і спільноти, який не складає обітниці. 55 У деяких католицьких орденах — «світський чернець», особа, що постійно перебуває в монастирі, виконуючи роботу на потреби монастирської общини, прийняла деякі обітниці, але не прийняла чернечого сану. 56 Святорухівці — ченці ордену святого Духа, які займалися в основному опікою над хворими. 57 Дефенестрація (лат. defenestratio — викидання через вікно) — початок збройного етапу гуситського руху; викидання 30 липня 1419 року через вікно з празького магістрату на підставлені піки і мечі сімох радників. 58 Дух витає, де бажає (лат.). 59 Загальна згода (лат.). 60 Одноголосно (лат.). 61 Птах родини пищух ( Tichodroma muraria ). 62 З гр. — «Господи, помилуй» (Kyrie eleeson). 63 Об'єднання лицарів конкретної місцевості, метою якого є підтримування порядку та безпеки. 64 Диявольське і прокляте святкування (лат.). 65 Замки хрестоносців, які споруджувалися в Сирії, на Святій Землі. 66 Ми тут (лат.). 67 Призначений єпископом голова духовного суду в католицькій церкві. 68 Пріор ордену Проповідників (інша назва ордену домініканців). 69 Пречиста Діва (лат.). 70 А також (лат.). 71 Студент Празької академії, бакалавр наук (лат.). 72 Давня польська і сучасна чеська назви Австрії. 73 «Хай святиться ім'я Ісуса» (лат.). 74 Завіша Чорний із Гарбова, гербу Сулима — польський лицар, взірець лицарських чеснот, справедливість, мужність і сила якого стали легендарними. Він був свого часу широко відомий у всій Європі завдяки перемогам у лицарських турнірах. Учасник багатьох походів, герой Грюнвальдської битви (1410). Усе своє життя був на службі у Сигізмунда Люксембурзького. Під час походу на турків у 1428 році Завішу Чорного взяли в полон і замордували. 75 Гарнець — давньослов'янська міра об'єму, близько чотирьох літрів. 76 Популярне старопольське визначення часу, потрібного, щоби змовити «Отче наш...». 77 Сулима — польський лицарський герб; як і інші найдавніші польські герби, він належав не одному шляхетному роду. 78 Почесна фігура — зображення у верхній частині поділеного навпіл щита. Мобілії — геральдичні символи в нижній частині, що походять з давніх племінних знаків. Для польської геральдики поділ поля щита на частини був нетиповим. 79 День Грюнвальдської битви, 15 липня. 80 Втікаєш у кущі (лат. макаронізм). 81 Любов усе переможе (лат.). 82 Лицарі-розбійники, грабіжники (нім. Raubritter). 83 «У моїй чаші» (лат.). 84 Пожонь (а також Преславбург, Пресбург, Браславград, Поссен, Прешпорк та ін.) — нинішня Братислава. 85 Період зимових свят, починаючи від Різдва. 86 на Трьох Царів — 6 січня. 87 Гуфниця (нім. Haufnitz) — гармата для стрільби навісом (з великим кутом підйому ствола), тобто на ворога, схованого за муром чи валами; відповідає нинішнім гаубицям. Бомбарда — коротка гармата дуже великого калібру, якою розбивали мури, відповідає пізнішим мортирам. 88 Герої (нім.). 89 «Істина переможе» (лат.). 90 Мається на увазі «Nec Hercules contra plures» (лат.) — «І Геркулес не дасть собі ради з багатьма». 91 Це рішення, абсолютно несправедливе стосовно Польщі, оголосив у 1420 році у Вроцлаві король римський, чеський і німецький Сигізмунд Люксембурзький, обраний посередником у суперечці між Польщею та орденом хрестоносців. 92 Йдеться про місто Голубац над Дунаєм (нині це територія Сербії, недалеко від Белграда). Завіша Чорний в 1428 році справді був узятий в полон турками і вбитий під цим «Голубиним Градом». 93 «Меча залізного чоловік» є доволі впізнаваною цитатою із незакінченої драматичної поеми Юліуша Словацького «Завіша Чорний». 94 Болеслав III Кривоустий відбив вторгнення в Шльонськ німецького імператора Генріха V та завдав йому поразки у 1109 р. в битві під Глоговом (нім. Гундсфельд (Псяче Поле)), недалеко від Вроцлава (нім. Бреслау) на ріці Одра ( нім. Одер ). Після цієї битви, згідно з легендою, вбитих німців не встигали хоронити по-християнськи, і собаки пожирали мертві тіла. Про це пише, наприклад, Генрик Сенкевич у «Хрестоносцях» (II том, XXXV), і можна вважати, що саме Сенкевич є автором цієї інтерпретації. Зараз Гундсфельд знаходиться на території Польщі і називається Псє Полє. 95 За стародавніми народними віруваннями — духи у вигляді високих і дуже худих жінок, загорнутих у білі полотна. 96 У німецькій міфології — ласі до золота підземні істоти, подібні до гномів. 97 3 нім. Irrlicht — блукаючий болотяний вогник. 98 [Примітка автора] «...не далі, ніж за милю від міста...» — у всій книзі слово «миля» означає старопольську милю, що її вживають, наприклад, Длугош і Янек з Чарнова, і яка дорівнює приблизно теперішнім семи кілометрам з невеликим гаком. 99 Молочай, кмин, зубчатку зв'яжи разом (нім.). 100 «Вони покрутили свої стежки» (Книга пророка Ісаї, 59;8). 101 Страва із пряженої житньої або гречаної муки, запареної окропом і засмаченої солониною. 102 Різновид простого обладунку у вигляді грубої шкіряної куртки, густо вкритої пластинами металу. 103 З Послання до Євреїв, 2; 2, в перекладі Ієроніма Блаженного (Біблія Вульгата ). 104 [Примітка автора] «Мій Алькасине, якого переслідують за кохання» — Aucassin et Nicolette («Пісня про Алькасина і Ніколетту»), популярна в середньовіччя, виникла в XIII ст. анонімна французька поема для співу і декламації (так звана chantefable), що оповідає про перипетії двох закоханих. 105 ... І компанія (лат.). 106 У тогочасній Європі (до XVIII ст.) існувала система торговельних привілеїв, за якою деякі міста отримували право затримувати в себе упродовж певного часу та частково або повністю реалізовувати товари, що їх провозили купці. Непродані товари могли бути вивезені з міста лише після закінчення визначеного терміну. 107 Скоєць — дрібна польська монета вартістю два срібні гроші. 108 Князь вроцлавський, краківський, а в 1238 році — великопольський (1191 — 1238). 109 Верхній одяг з відкритою горловиною. 110 Популярний у середньовіччі головний убір, переважно у формі тюрбана. Як правило, мав довгого «хвоста» — ліріпіпу. 111 Власноручно підписане письмове зобов'язання (заст.). 112 Дорожня скриня, яку, щоби зробити їі легшою, іноді сплітали із лози, як кошик. 113 Друге послання апостола Павла до Тимофія, 4; 3, 4. 114 [Примітка автора] [6] «...що магістр Йоганн Нідер у своєму «Формікаріусі» написав» — «Formicarius» Нідера, звичайно, анахронізм, цей сумнозвісний домініканський твір виник лише в 1437 році. 115 Божественність (лат.). 116 Вальденси (ліонські бідняки) — послідовники ліонського купця Петра Вальда, який у 1173 р. роздав своє майно, навернувся до життя в апостольській бідності та закликав своїх послідовників проповідувати Писання, перекладене народною мовою. Лоларди — народні проповідники, учасники антикатолицького селянсько-плебейського руху в Англії й інших країнах Зах. Європи (вперше з'явилися в Антверпені на поч. XIV ст.). Арнольдисти — послідовники Арнольда з Брешії. Присцилліани — прихильники Присцилліана, єпископа Аквілеї. вважали земний світ творінням Сатани. Петробрузіани — прихильники Петра з Брюї. Поплікани — інша назва павликіян. Патарени — інша назва катарів. Той, хто зацікавиться цим докладніше, може довідатися про решту єретичних рухів у відповідних джерелах. 117 «У голові та членах» (лат.) — тобто «Зверху — і донизу», тобто як у середовищі церковної верхівки, так і серед простих віруючих. Один із ключових лозунгів Реформації. 118 «Падіння найкращого є найгіршим падінням» (лат.). Інакше кажучи, найстрашнішим є падіння найдоброчесніших, їхня деморалізація. 119 Історична область у Малій Азії. Нині — на території Туреччини. 120 Один з найвідоміших і найбільш кривавих інквізиторів середньовіччя, автор «підручника» для інквізиторів. Діяв у Лангедоці (Франція). 121 [Примітка автора] «холерних доморослих інквізиторів» — спеціально для мовних пуристів та інших одержимих, які люблять повторювати, що «тоді так не говорили», пояснюю: слово «холера» як назву хвороби вживав ще Гіппократ, стосовно паскудних шлункових недуг. А оскільки люди у всі часи лаялися «хворобливо», отже, вже від часів Гіппократа слово «холера» могло вживатися як лайка. Брак доказів, що так було, зовсім не означає, що так не було. 122 Знамення часу (лат.). 123 Поклоніння дияволу. 124 [Примітка автора] «Конрадсвальдау належить Хаугвіцам. У Янковіцах сидять Бішофсгейми...» — у питанні назв місцевостей я дотримуюся історичних джерел, а згідно з ними теперішнє Пшилєсє біля Бжега в XV столітті називалося Конрадсвальдау, теперішній Скарбімєж — Гермсдорф, а теперішня Крушина — Шенау. Натомість назва Янковіце для того самого періоду є історично правильнішою, ніж онімечене (пізніше) Єнквіц. У подальшому тексті подекуди - дбаючи про читача, щоб зовсім не заплутався, — я все-таки вживаю сучасні назви, навіть якщо з невеликою шкодою для історичної істини. Дуже, зрештою, відносної. 125 Салад (sallet) — півкруглий шолом з вузькими оглядовими щілинами, злегка загнутими крисами і витягнутим «хвостом» ззаду. 126 Старший із каноніків капітулу. 127 Накидка на латах у вигляді туніки, переважно із вишитим на ній гербом. 128 Різновид довгого плаща, підбитого хутром. 129 Капалін — піхотний шоломом напівсферичної форми, що мав криси з прорізами для очей. 130 Найпростіша, нічим не оздоблена біла полотняна сорочка. Такі сорочки використовувалися як одяг для засуджених на страту. 131 Гуситські помилки. Єретична віра (лат.). 132 Злочин (лат.). 133 За традицією, пілігрими у Святу Землю, зокрема до неймовірно популярної серед паломників могили святого Якова, а також до інших святинь, запускали бороду і вбиралися у специфічний одяг: коричневий чи сірий плащ та капелюх з дуже широкими крисами, які зазвичай розшивали мушлями. Мушля вважалася символом паломництва. Іноді пілігрими нашивали не власне равликів, а їхнє символічне зображення у формі спіралі. 134 В обох видах (лат.). 135 Помірковані гусити, які хотіли безкровної соціальної та політичної реформи церковного життя в Чехії. 136 Найгірші і затяті єретики (лат.). 137 «Вічний спочинок даруй їм...» — початкові слова католицької заупокійної молитви (лат.). 138 Фетровий головний убір, який щільно прилягав до скронь (лат.). 139 Легке сухе червоне вино. 140 Перші два слова першої фрази булли папи Мартіна V, яка вимагала більш пильно стежити за діями гуситів. 141 Туніка з гербом, яку одягали поверх обладунків (нім.). 142 Муж рідкісної прозірливості (лат.). 143 Священики, які усупереч прийнятій за догму тезі про безгрішність папи та абсолютність його авторитету утверджували верховенство соборів. 144 «Рим сказав своє слово, справу закінчено»(лат.), тобто Курія ухвалила своє рішення. 145 Переважно безграмотні та дурні (лат.). 146 Справа закінчена (лат.). 147 Комплета — вечірня молитва (близько 18.00 ). Прима — молитва перед світанком (близько 6.00). Тобто ксьондз Ґранцішек мав би пролежати перед вівтарем не менше 12 годин. 148 Притчі (лат.). 149 Соломонові притчі, 5; 3,4. 150 Соломонові притчі, 5; 8. 151 Тобто братів кармелітів. 152 Довірений слуга (з лат. fac totum — роби все). 153 Геральдичні кольори. 154 Насправді шафран і крокус — одна і та сама рослина. 155 Пан ( голл.). 156 «І Слово сталося тілом...» (голл.). (Євангеліє від Івана, 1; 14). 157 «Від посягань і полуденного демона спаси нас. Господи» (лат.). 158 Кому вигідно (лат.). 159 Wirfe saltze — кидаю сіль (нім.). Non timebis a timore nocturno — не будеш боятися страху нічного (Псалом 90; 5, Біблія Вульгата). 160 Велика Мати (лат.). 161 Потік найбрудніший, дракон злочинний (лат.) — з молитви до святого Архангела Михаїла, екзорцизм папи Лева XIII. 162 Загалом (лат.). 163 До більшої слави Божої (лат.). 164 «Золота легенда» («Legenda aurea») — знамените зібрання житій святих, написане Яковом Ворагінським (Jacobus de Voragine ) близько 1266 року. 165 Слава во вишніх Богу (лат.). 166 І на землі мир людям доброї волі (лат.). 167 «Хвалимо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, славимо Тебе, дякуємо Тобі» (лат.). 168 «Агнець Божий, Син Отця, Ти, що приймаєш гріхи світу, помилуй нас. Ти, що приймаєш гріхи світу, вислухай молитви наші» (лат.). 169 «І кожному, хто в тебе просить, подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай» (Євангеліє від св. Луки, 6; 30). 170 Демерит — священик, якого церковна влада покарала ізоляцією, і якому призначено відбути покаяння за вчинки, несумісні зі священицьким саном. 171 Ні за що, даремно (лат.). 172 Ніякого злочину (лат.). 173 Більше пиття, ніж молитви (лат.). 174 Жінка — знаряддя диявола (лат.). 175 Євангеліє від св. Матвія, 7:1. 176 «Срібла й золота в мене нема» (лат.), Дії святих апостолів 3; 6. 177 Такі, що складаються з двох рівних частин ( фр.), у даному випадку двох однотонних контрастних ногавиць. 178 «Вірую в Бога-Отця, Вседержителя...» (лат.). 179 «Чотири сини Емона» («Les quarte fils Aymon» ) — популярний французький шансон XII — XIII ст. 180 Протиотрута (лат.). 181 Мається на увазі відомий шекспірівський сюжет: бароном (таном) Гламіса був Макбет. 182 Четверта неділя перед Великоднем. Тут йдеться про дату обрання папи Євгенія IV (1431 p.). 183 Я є той, хто є (лат.). 184 В українському перекладі відповідне місце Святого Письма звучить так: «І сказав йому Ангел Господній: «Чому ти питаєшся про моє ім'я? Воно дивне» (Книга суддів, 13; 18). 185 Там же, 14; 14. 186 у Книзі пророка Ісаї: «І будуть зібрані разом, мов в'язні до ями, й у в'язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть навіщені!» (24; 22). 187 Пор.: «Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, — впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!..» (Псалом 90; 5-7). 188 Алюзія на Шекспіра: «Макбет» ,4,1. 189 Похований в Латтворті, його останки викопано та викинуто (англ.). 190 Palefrois (фр.) — кінь для парадних виїздів. Кожен порядний лицар повинен був мати щонайменше двох коней: палефруа для параду і дестр'є (dextrier) для битви. 191 [Примітка автора] Res nullius cedit occupanti — юридична паремія, що означає: «Нічийна річ припадає тому, хто нею заволодів». 192 Дешеві коні для слуг. 193 Старші конюхи, що наглядали за прислугою, кіньми та упряжжю. 194 [Примітка автора] Tacitisque senescimus annis - «Старіємо з тихим плином літ» (Овідій). 195 Молитви: matutinum — близько третьої години ранку; лаудеси — близько п'ятої години ранку; прима — перед сходом сонця; терція — близько 9 години ранку; секста — приблизно ополудні, себто через 6 годин після сходу сонця; нона — близько 15 години дня, через 9 годин після сходу сонця; вечірня — о 16 год. 30 хв.; collationes — читання «Співставлень» (Collationes patrum) Йоанна Кассіана; комплета — близько 18 год. вечора. «На Барнабу» — стосувалося тих братів, яких приваблювали принади брата Барнаби, «вродливого і пухкенького, як дівчинка». 196 3 дому (лат.). 197 Один із найдавніших і найшляхетніших польських гербів, окремі роди якого до XV ст. остаточно зубожіли. 198 Скромний воїн (лат.). 199 Торговець (лат.). 200 Збирач, з лат. collector. 201 Рейнмар фон Хагенау — німецький поет XII ст. 202 [Примітка автора] Bemardus valles, montes Benedictus amabat — «Бернард долини полюбив, Бенедикт — гори, Франциск — міста, Домінік — людні метрополії». Популярна приказка. Анонімна, як і більшість популярних приказок. 203 Infirmerie (фр., з лат. infirmus — хворий) — приміщення для хворих в армії, а також у монастирі та при школі. 204 «Великою хворобою» (фр. grand mal) у давнину називали епілепсію. 205 «Тваринна», тобто «тілесна» душа — античний і середньовічний медичний термін. 206 Первісний хаос (Буття 1; 2). 207 Преподобний отець (лат.). 208 Розлад шлунка, пронос. 209 Сніданок (лат.). 210 Збірник формул благословення. 211 «Святий Господь, Отець-Вседержитель», католицька молитва. 212 [Примітка автора] «Offer nostras preces in conspectu Altissimi» — молитва до святого Михаїла Архангела, Oratio ad Sanctum Michael, частина ритуалу екзорцизму в римському обряді, авторства, як вважають, папи Лева XIII. У перекладі (моєму) виглядає так: «Молитви наші зносимо перед обличчя Всевишнього, щоб зійшла на нас милість Господня, щоб був упійманий дракон, змій стародавній, який зветься диявол і сатана, щоб був зв'язаний і скинутий у безодню, щоб не зводив більше народів. Тож здані на Твій захист ми, священики, даною нам владою беремося відігнати підступні зазіхання диявольського шахрайства в Ім'я Христа Господа нашого...» 213 «Піднеси молитви наші перед погляд Всевишнього, хай швидко постигне нас милосердя Господнє і хай приборкаєш ти дракона, змія древнього, котрий є диявол і сатана, і хай скинеш його скованого у безодню, щоб не спокушав більше народи. Звідси й ми, упевнившись у твоєму за хисті і заступництві, владою священного нашого служіння дерзаємо вигнати заразу обману диявольського іменем Бога і Господа нашого Icyса Христа» (Шарлей починає від звичайного на ті часи «Екзорцизму папи Лева XIII», однак далі вносить деякі, часом суттєві, зміни). 214 Господи, почуй молитву мою (лат.). 215 І волання моє хай дійде до Тебе (лат.). 216 Княже преславний небесного воїнства, святий Архангеле Михаїле, захисти нас у бою і в борні. Сатано! Ось Хрест Господній, утікайте, ворожі сили! Відійди! Відійди! Відійди! (лат.). 217 Євангеліє від св. Матвія, 17; 18-20. 218 Пресвята Діво, молися за нас (лат.). 219 Від підступів диявола визволи нас... (лат.). 220 Катаміт — хлопчик, якого в античності тримали для заспокоєння статевих збочень. Лат. catamitus походить від спотвореного давньогр. Ganymedes — Ганімед, юний прислужник Зевса. 222 «Спалити печінку риби, і дим вижене демона» (Книга Товита, 6; 10). 223 У Євангелії від Марка: «Ісус же йому заказав: «Замовчи і вийди з нього!». І затряс дух нечистий того, і скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього» (1; 25-26). 224 Духу німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього! Наказує тобі Господь ангелом і левом! Богом живим! Справедливість Його вовіки віків! (лат.). 225 [Примітка автора] «Ego te exorciso...» - фрагменти ритуалів і заклинань екзорцистів, почерпнуті мною із найрізноманітніших джерел. З певною, визнаю, дещицею безладності. Але запланованої. 226 Я тебе виганяю літерою і словом святим! Наказую тобі ключем Соломоновим та великим іменем Тетраграмматона! (лат.). 227 «Виганяю тебе, потік найнечистіший, дракон злочинний, дух обману!» (Лат.). 228 Та ви всі (лат.). 229 Через Самого, і з Самим, і в Самому! (Лат.; формула з канонічної меси ). 230 І з Духом Твоїм (лат.). 231 Жанрова сценка (фр.). 232 «Настало для нас Царство Боже!» (З Євангелія від св. Матвія, 28; 12). 233 Загалом (лат.). 234 Нескінченна кількість (лат.). 235 Добре (лат.). 236 На вічне ув'язнення (лат.). 237 Умиротворення («в мирі», лат.). 238 ...І його компанія. За наказом... (лат.). 239 Нарешті (лат.). 240 У цьому випадку (лат.). 241 Недостатньо (лат.). 242 Труп (лат.). 243 «Кому це вигідно?» (Лат.). 244 Моя провина (лат.). 245 Без гріха (лат.). 246 Сказане — правда (фр.). 247 «Слухайте, річ ось у чому, коротко й відверто мовлячи. Ви сказали достатньо багато». — Процитовано уривок із Джефрі Чосера (1340?-1400), автора «Кентерберійських оповідань». Тобто це явний анахронізм, бо перше видання «Кентерберійськихоповідань» датоване 1478 або 1479 роком, а інші тексти Чосера побачили світ аж у 1532 році. 248 Перше послання св. ап. Павла до коринтян, 13; 1. 249 Жорстока необхідність (лат.). 250 Присягаюся на власний прутень (старофр.). 251 Слова та вирази, які використовуються тільки в невимушеній, вільній розмовній мові. 252 Безсумнівно (лат.). 253 «Слав, Сіоне, Спасителя» (лат.), гімн. 254 Перше соборне послання св. апостола Івана, 4; 1. 255 Первинна матерія (лат.). 256 Форма тілесна (лат.). 257 [Примітка автора] Io non so ben ridir com'i' v'intrai... — Данте Аліг'єрі, «Божественна комедія», Пісня І. У перекладі це звучить так: Не знаю, як прийшов під темні віти, бо ж був я наче сонний під ту пору, коли припало путь прямий згубити. 258 Ртуть. 259 Ім'я моє, що є дивним (лат.). Книга суддів Ізраілевих, 13; 18. 260 З Хрестом і Зіркою (лат.). 261 Давня міра рідких і сипких тіл (чверть гарнця), зазвичай трохи більша за літр. 262 Білі шати католицьких священиків. 263 Священицька риза. 264 Двадцять першого липня (лат.). 265 Від апостольського престолу (лат.). 266 Спеціальний посол-інквізитор папського престолу (лат.). 267 Переживання (застар.). 268 Битва 28 вересня 1396 року між 200-тисячним турецьким військом і 60-70-тисячним військом хрестоносців на чолі з королем Сигізмундом під містом Нікополем (нині — Болгарія). Хрестоносці зазнали нищівної поразки, близько 10 тисяч полонених лицарів були вбиті турками. 269 Якщо хочеш миру, готуйся до війни (лат.). 270 Нерозумний той, хто нетерплячий (лат.). 271 Костел, при якому діє капітул. 272 Псалом 90; 5: «...Стріла, що вдень пролітає» (лат.). 273 Псалом 90; 6. 274 Найбільшою єрессю є не вірити у діяння демонів (лат.). 275 Підозру в єресі (лат.). 276 Диба (іт.). 277 Книга Повторення Закону, 28; 67. 278 Злочин, завдана шкода (лат.). 279 Насправді: Urim і Thummim, тобто «Світло і Досконалість» (євр.)-див., наприклад. Книгу Вихід, 28; 30. Два предмети (або два знаки) невідомої форми в облаченні первосвящеників (на грудях), через які давалося сокровенне знання Божої волі. Вважається, що ними здійснювалося, зокрема, ворожіння (один із них означав схвалення Бога, другий — несхвалення), вони давали силу і владу. Були втрачені під час Вавилонського полону. У магічній традиції, в окультизмі вважаються амулетами з мало вивченими, однак надзвичайно сильними властивостями. 280 Суперечність в означенні (лат.), від логічної помилки. 281 Тузи, королі, дами та валети (застар.). Піки (листки) — зелені; трефи (жолуді) — червоно-зелені. 282 Задня кімната — наприклад, остання в анфіладі кімнат; приміщення в глибині дому (з нім.). 283 Ефеби — у Стародавній Греції повнолітні юнаки, що навчалися військового мистецтва і відвідували школи риторів та філософів. Тут — юнак з гармонійно розвиненим, красивим тілом. 284 Дорожні скрині, часто — плетені з лози, переважно із кількома внутрішніми відділеннями. 285 Добре, добре, дуже добре, маестро (італ.). 286 Дивний чоловік (лат.). 287 «Благословляйте, народи, нашого Бога» (лат.). Псалом 65; 8. 288 «Уся земле, покликуйте Богові, виспівуйте честь Його йменню» (лат.), Псалом 65; 1-2. 289 Тут — Книга Святого Письма (буквально: pagina — «текст, записаний у стовпчик, сторінка книжки» (лат.)). 290 Жанр середньовічної західноєвропейської релігійно-повчальної віршованої драми (фр. miracle від лат. miraculum — диво) про чудеса із життя святих і мучеників. 291 Тут — релігійна вистава на тему мук (страстей) Христових у вигляді драматичної містерії; від лат. passio — страждання. 292 Поширені у Середньовіччі величальні пісні релігійного змісту; від лат. laudare — вихваляти, славити. 293 Фр. haqueton, пол. przeszywanica — стьобана куртка з рукавами або без, яку одягали під обладунок у XIII та XIV ст., на відміну від вапенрока, який носили на латах, і лентнера, який лицарі зазвичай носили тоді, коли не одягали обладунку. 294 у XV — XVI ст. — каптан із довгими рукавами, який можна було носити, не встромляючи рук у рукави, поверх обладунку (рукави при цьому могли підв'язуватися ззаду ). 295 Та іже з ним (лат.). 296 Вічний двигун (лат.). 297 Перстень з печаткою. 298 «Настала радісна година», «Любов править всім», «Коли ми сидимо в корчмі» (лат.) — перші рядки пісень вагантів і голіардів. 299 Обкуте металевими пластинами взуття лицарів. 300 Піхотна зброя XIV — XV ст.: сулиця — короткий спис із гострим металевим наконечником, зазубреним з одного боку; глевія — різновид списа, піки, що складається із залізного вістря у формі стрілки, насадженого на довге ратище. 301 Частини обладунку. 302 Важкий і довгий меч. 303 Підборідник, який часто був з'єднаний із частиною шолома, яка закривала обличчя. 304 Залізний молот (фр.). 305 Aventail (фр.) — бармиця, кольчужна пелерина, що захищала шию і нижню частину обличчя. Зазвичай кріпилася до низу шолома, часом вдягалася як капюшон на голову під шолом. 306 Тут — військове мистецтво; exerceo (лат.) — вправлятися, розвивати. 307 Приятелі (середньов. лат., з лат. comitivus — придворний, член свити ). 308 Для загального добра (лат.). 309 [Примітка автора] Pange lingua gloriosi... — євхаристичний гімн авторства Томи Аквінського, перша строфа. Нижче переклад: Слав, язику, таємницю Тіла і найдорожчої Крові, яку, як милостей криницю, пролив у час земних днів той, хто матір'ю мав Діву, Цар народів гідний шани. 310 [Примітка автора] So die bluomen üz dem grase dringent - Вальтер фон дер Фогельвайде. У перекладі: Як коли квіти з трав виникають Мовби сміються до сонця ясного Раннього ранку дня майового, Як коли пташки маленькі співають Щоб найкрасніші, що вміють, співи Які з цим можна розкоші зрівняти?
311 [Примітка автора] Verbum caro... — той самий гімн, що й вище. Четверта строфа. У перекладі: Тож словом втілене тіло Хліб перетворює в тіло своє, Вино є Кров'ю Ісусовою, Марно око це бачити хоче, Тільки віра, Божа мова Переконує в цьому серця. 312 [Примітка автора] Nü wol dan — знову Вальтер. Переклад Тож дивімось, де правда стане! Ходімо на токи, які май нам приніс, Коли об'явився у всій силі. На нього погляньмо і на вродливих жінок, І котра краща з обох цих речей, І чи не кращу частку мені даровано. 313 [Примітка автора] Rerum tanta novitas... — знову Вальтер фон дер Фогельвайде, але латиною. Переклад мій: Усі речі відроджуються У весняному святі А влада весни Наказує нам тішитися. 314 [Примітка автора] Genitori, Genitoque... — знову Тома Аквінський, той самий гімн «Pange Lingua», останні строфи якого, однак, виділяють як т. зв. «Tantum ergo». Переклад наведеного уривка: Богу-Отцю і Сину несімо шану повсякдень. Хай подає вік віку гімн тріумфу, дяки, шани. 315 [Примітка автора] «Чинбарі-курвярі» — запозичено у Людвіка Стомми зі «Словника польських лайок, інвектив і пейоративних висловів» (Slownik polskich wyzwisk, inwektyw і okreslen pejoratywnych, Oficyna Wydawnicza Graf-Punkt, Warszawa 2000). Це начебто гуральська приспівка з району Сухої Бескидської. Гарна, треба визнати. І зворушлива. 316 Рада (зі старосканд.). 317 Militia (лат.) — військова служба; воїнство. 318 Види перехрещених загострених жердин, які використовувалися як додатковий засіб захисту у вразливих, погано захищених місцях фортифікаційних споруд. 319 Відхоже місце, виходок. 320 Зброєносець (з фр.). 321 Народний чотириструнний смичковий інструмент, схожий на віолончель. 322 Різновид бойових ціпів, так звана «ранкова зоря», — прикріплена до держална коротким ланцюгом залізна куля, всіяна гострими шипами. 323 Короткий меч із гребенеподібним зубчастим клинком. Зловлений межи зубцями меч ворога можна було за допомогою мечолома або зламати, або вибити з рук. 324 Ароматна квіткова вода із запахом лаванди чи розмарину. 325 Учений майстер (лат.). 326 «Це Божа воля!» (фр.) — гасло учасників перших хрестових походів. 327 Гомулка — круглий гуральський сир. 328 Ладрований — захищений панцирем. 329 Коштовний обладунок із міланської сталі, яка славилася своєю міцністю і була відносно легкою. Такі обладунки могли собі дозволити тільки найбагатші лицарі. 330 «Ручна гармата» (нім.). 331 Розпорядження про арешт (лат.). 332 «Зараза, що в темряві ходить», Псалом 90: 6. 333 Розумному досить (лат.). 334 Ми тут! Bo ім'я Твоє! (лат.). 335 Син повії (італ.) — брудна лайка. 336 Світлотіні (італ.). 337 Шарлей цитує хрестоматійний вірш «Молитва» (зі збірки «Польські квіти» ) польського поета XX століття Юліана Тувіма: «Niech prawo zawsze prawo znaczy, A sprawiedliwosc — sprawiedliwosc.»
338 Місяць вересень (лат.). 339 Різновид прапора (італ. gonfalon) у формі прямокутника, який підвішувався горизонтально, коротшою стороною, причому протилежна сторона була зрізана у формі трикутника. 340 Турнір на списах (лат.). 341 Прийшов, побачив, переміг (лат.). Юлій Цезар. 342 З честю, панове лицарі та зброєносці (фр.). 343 Просторий каптан із гербом феодала, який носили герольди та деякі інші слуги. 344 Тут: Починайте! (фр.). 345 «Король герольдів» (фр.). 346 Інша назва герольда. 347 Турнір на списах (фр.). 348 Опора на обладунку для списа. 349 Різновид камзола, від justaucorps (фр.) — обтислий одяг. 350 Різновид вільного довгого плаща, часто із великим хутряним коміром. 351 Смарагдово-зелений колір (фр.). 352 Почуття (застар.). 353 Королева краси і кохання (фр.). 354 Наклепник (фр.). 355 Негідник (фр.). 356 Тонка світла хустка, переважно із шовку або іншої коштовної тканини або принаймні з найтоншого полотна, звичайно напівпрозора, яка щільно охоплювала щоки і підборіддя. 357 Жіночий головний убір з полотна, сукна або фетру, високий, прямий, без крисів. 358 Милосердя дами, на яке міг розраховувати лицар, що якось провинився під час турніру (фр.). 359 З лат. gravo — «обтяжувати», тіпає — «погрози»; тут — звинувачення. 360 Бій (переважно спеціально затупленою зброєю) двох великих груп лицарів, наближений до справжньої битви. 361 Середньовічний жіночий головний убір у формі сильно видовженого конуса (фр.). 362 Коханка, утриманка (заст., з фр.). 363 Комір (від фр. gorge — горло). 364 Колюча зброя, різновид важкого довгого меча — канцера. 365 Кінець — справі вінець (лат.). 366 Великий мисливський ніж. 367 Доброго здоров'я (лат.). 368 Васал васала (лат.). 369 Книга пророка Ісаї, 10; 1-2. 370 «Цісарські попове» - кантилена, тобто «Пісня про Вікліфа» Єнджея Галки, була написана, звичайно, набагато пізніше, імовірно, близько 1440 року. Галка, як я підрахував, був приблизно ровесником Рейневана. Вважають, однак (див. Pawel Kras, Husyci w pietnastowiecznej Polsce, Towarzystwo Naukowe KUL, Lublin 1998), що це була переробка якоїсь гуситської пісні. То, може, складеної моїм голіардом? Або яку він десь почув? 371 Книги існують на те, щоби їх читати, а не палити (лат.). 372 «Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів» (лат.). Євангеліє від Матвія, 10; 9. 373 «Про Град Божий» (лат.). 374 Мир Божий (лат.). 375 Суперечність, суперечка (лат.). 376 Книга Екклезіаста, 3; 1-8. 377 «Ніч приносить пораду» (італ.), тобто: «Завтра буде видніше». 378 Грангія — у цистерціанців господарський центр, влаштований на взірець монастиря, але населений не ченцями, а конверсами. 379 [Примітка автора] «Конрад, уже вісім років єпископ у Вроцлаві, дивував своєю істинно лицарською поставою» - описуючи особу Конрада, п'ястівського князя з олесницької лінії, я суворо дотримувався - якщо йдеться про його характер, - хронікера, особливо вподобання єпископа до трунків і протилежної статі, про які Длугош говорить прямо. Однак я дозволив собі деякі вільності в описі самої постаті, її фізичних ознак. По-перше, опис постаті в Длугоша («...орнявий злюка... невисокого зросту, грубого тіла... очі мав гнійні... у мові заїка і недоріка...» абсолютно не вкладався мені у фабулу і не пасував. По-друге, Бог його знає, хто має рацію: Длугош міг паскудно і не зовсім достовірно змальовувати людей, які йому не сподобались або які йому чимось наразилися. А те, що до вроцлавського єпископа хронікер симпатії не почував, це точно. 380 Воістину (іт.). 381 [Примітка автора] «Іскра - річ невелика» - «проповідь» славнозвісного згодом Миколая з Кузи (який у 1425 році налічував лише двадцять чотири весни життя) я сконструював на підставі значно пізніших, контрреформаційних одкровень Петра Скарги, єзуїта, що містяться у його «Житіях Святих Старого і Нового Завіту». 382 Під двома видами (лат.). 383 Євангеліє від св. Матвія, 6; 11. 384 Євангеліє від св. Луки, 22; 19. 385 Миколай Кузанський дещо замовчує: див. Євангеліє від св. Луки, 22; 17. 386 Міфічний правитель і священик, який, за легендою, правив десь в Азії чи на Аравійському півострові у XII ст. 387 Динарій святого Петра — данина на користь папи римського, запроваджена спочатку в Англії у VIII ст., а потім і в інших католицьких країнах; у Польщі — від кінця X або лише від початку XII ст. Від 1318 і до 1556 року — як подушне. 388 Форпост християнства (лат.). 389 Німецька назва Братислави (Словаччина). 390 У місті Городло (нині село в Польщі на кордоні з Україною) в 1413 р. било укладено союз Польщі та Литви. 391 Рогоносець (іт.). 392 Безпідставні чутки (лат.). 393 30 березня 1423 р. у м. Кежмарок (Словаччина) було укладено угоду між Сигізмундом Люксембурзьким і Владиславом Ягеллом, за якою Ягелло офіційно відмовився підтримувати гуситів. 394 Едикт короля Ягелла проти гуситів, виданий 9 квітня 1424 року в м. Велюнь. Теребовлянський едикт — очевидно, виданий під час шлюбної подорожі Ягелла по галицьких землях. 395 Закони чіткі (лат.). 396 Захисники єретиків (лат.). 397 Послання апостола Павла до римлян, 6; 23. 398 Послання апостола Павла до римлян, 11; 9. 399 Помилка на слові, обмовка (лат.). 400 Приятелі (середньов. лат.; від лат. comitivus — придворний, член свити ). 401 Частина монастиря, закрита для сторонніх осіб. 402 Приємність,радість (лат.). 403 Мене не стосується (лат.). 404 Колебка — парадний екіпаж для жінок, підвішений для більшої комфортності на ланцюгах або ременях, використовувався у Польщі в XIV-XVI ст. 405 Скарбничок — невеликий багажний повіз, збитий з дощок і оббитий шкірою, відомий у Польщі у XVI — XVIII ст. 406 Перекати, пороги. 407 «Поки юність цвіте» (лат.). 408 Частина обладунку, що захищала руку. 409 Hundsgugel (нім. «собача морда» ) — шолом з витягнутим конічним заборолом. 410 3 голови до ніг (іт.). 411 Капалін — піхотний шолом напівсферичної форми, що мав криси з прорізами для очей. 412 Шолом, який кріпився на горжет і давав більшу свободу рухів. 413 Вузька, довга, прилягаюча верхня жіноча сукня. 414 Обставина (лат.). 415 На всі вітри (лат.). 416 [Примітка автора] Nel mezzo del cammin di nostra vita... - Данте, «Божественна комедія», Пісня І. У перекладі (тому самому, що й вище) звучить так: Здолавши півшляху життя земного, я раптом опинився в темній хащі, бо втратив правоту путі прямого. 417 Середньовічна університетська гра, одна із форм навчання, яка полягала в тому, що викладач і студенти обмінювалися непростими запитаннями. 418 Вотчина, володіння, які успадковувалися по чоловічій лінії (лат.). 419 Сюрко (фр. surcote) — середньовічний одяг, який одягали на костюм-котто (чоловіки) або сукню-котто (жінки). Довге жіноче сюрко шилося з найдорожчих тканин (у тому числі — бархату і парчі), переважно без рукавів, з глибокими овальними проймами, через які, власне, і було видно нижній облягаючий одяг. 420 Тут — від лат. mater (мати ), на основі patrimonium. Насправді термін matrimonium у римському праві означав подружжя. 421 Усе своє ношу з собою (лат.). 422 Вишнева наливка, вишнівка (нім. Kirschtrank). 423 Від гебрайського ha-tannut (піч) — алхімічна піч. 424 [Примітка автора] «Necronomicon» Абдула Альхазреда... - зрозуміло, уклін у бік Г. П. Лавкрафта. 425 [Примітка автора] «Liber Yog Sothotis» - вигадав. За зразком Лавкрафта, маестро з Провіденс. 426 Основні твори (лат.). 427 [Примітка автора] «De vermis mysteriis» - хоча використовується в кількох оповіданнях Лавкрафта і становить «бібліографічний канон» міфу Ктульху, «De vermis...» - віддаймо належне - була вигадана Робертом Блоком. 428 [Примітка автора] Exsiccatum est faenum... — «Трава засихає, а квітка зів'яне» (Ісая 40;7). 429 Нарешті (лат.). 430 Тут — «наша спільна альма-матер» (лат.). 431 [Примітка автора] Amantes amentes — «Закохані — як безумці» (Плавт). 432 Рецепт (лат.). 433 Solanum dulcamara — паслін солодкий; solanum niger — паслін чорний. 434 Соняшник в Європу було привезено з Америки, тобто не раніше XVI ст. 435 [Примітка автора] Grau, teurer Freund, ist alle Theorie — «Фауст», частина І, сцена з учнем, слова Мефістофеля. Очевидний анахронізм, у тому числі в лінгвістичному сенсі: у XV столітті верхньонімецька мова Гете ще не існувала. Але хтозна, може, диявол завжди говорив верхньонімецькою? 436 Мазь (лат.). 437 Papaver somniferum — снотворний мак. 438 Дві книги Бернарда Сильвестра, назви яких: «Мегакосмос» і «Мікрокосмос» (лат.). 439 Джон Вікліф (Wycliffe, Wiclif, бл. 1330 — 1384) — англійський релігійний мислитель, попередник Реформації, вимагав секуляризації церковних земель, відкидав необхідність папства, а також низки обрядів і таїнств. 440 Викрадення дівчини (мається на увазі — як нареченої, лат.). 441 До 1669 року в Польщі скартабелами (від лат. scartabellatus) називали дрібних лицарів і дрібнопомісних шляхтичів. 442 Я є (лат.). 443 «Бібер» німецькою — бобер. 444 Нуптурієнт (лат. nupturient, від nuptiae — весілля) — особа, що бажає одружитися. 445 Meum est propositum... — Вальтер Мап (за іншими даними - Архіпоет). Переклад уривка: Моя доля - померти в корчмі Підсунь ближче келих, налий вина, Щоб заспівали ангельські хори: «Дай, Боже, цьому пиякові райський відпочинок».
446 [Примітка автора] Bibit hera, bibit herus... — анонім, Carmina Burana, зі збірки під назвою Carmina potoria. Переклад мій: П'є пані, п'є пан, п'є лицар, п'є священик, п'є той, п'є ця, п'є слуга зі служницею, п'є швидкий, п'є повільний, п'є білий, п'є чорний...
447 [Примітка автора] Гей, віват, віват, той файний кілочок — «Ложеспів» Францішека Ксаверія Войни, камергера у короля Стася. 448 До завтра (лат.). 449 Втіха,радість, приємність (лат.). 450 Лакей зі служницею (лат.). 451 [Примітка автора] Fik z okna... — я збагатив льотне заклинання цим потішним, «рихтик шльонським» двовіршем, взятим з казки Станіслава Василевського під такою ж назвою. («Fik z окпа», в: Stanislaw Wasylewski, Basnie polskie, Ludowa Spoldzielnia Wydawnicza 1968). У дослівному перекладі: Беркиць з вікна, Нічого не торкнувшись.
жүктеу/скачать 2.4 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|