Лист полковників Запорізької групи військ Дієвої армії УНР до Уряду УНР

Від 15 червня 1919 р. Д[ієва] армія

Ми, Запорожці, по старому історичному звичаю обібрали (обрали. -Ред.) нашим командуючим нашого старого запорожця отамана Болбочана, якого від нас в м. Кременчузі вирвано було без жадного пояснення причин.

Коли в Кременчузі заарештовали отамана Болбочана, ми спокійно чекали правдивого суду, якого і досі не було, й отаман Болбочан замість повернення його до запорожців, де він так багато працював над збудованням військової дисципліни і боєвої міцности, якої ви маєте змогу бути свідком, зараз одержав призначення в Італію. Коли ми висловили свої бажання і тверду волю про по­вернення атамана Болбочана до запорожських військ, над нашими старими традиціями запорожців надглумилися: юрба п'яних розбишак ввірвалась в будинок розположення запорожців і захватала нашого старого запорожця.

Певне розуміння загальних державних справ утримало нас від крово­пролиття.

З біллю на серцю та ненавистю до тих кол, що руйнували Україну і до­сі продовжують цю руйнацію, ми виступаємо вперед, щоби бити нашого порога грабіжника, давши Вам повну змогу опам'ятатися.

Ми доказали, що дисципліноване військо проти уряду не йшло і не піде. Ми доказали, що із-за персональних справ пролиття крові не бажає­мо. Болбочана обвинувачують ніби-то у виступах проти уряду; ні з його, ні з нашого боку цього не було, та й немає жадної для цього рації, тому що ми твердо упевнені, що сам уряд довго так працювати не зможе, а тому за­значаємо, що життя отамана Болбочана рахуємо під персональною відпо­відальністю членів уряду У.Н.Р. Тому ми заявляємо, що наше запоріжське вінсько стоїть за збудовання міцної держави, яка б захистила людність її від зовнішніх оточуючих ворогів. В цей час політика якої-небудь окремої партії чи особи, як правої, так лівої, бути не може. Вся людність України мусить приняти діяльну участь у великій будівничій праці, а тому отама-на Болбочана ніхто не має права одірвати від нас, бо він є наш старий пра-цьовник, людина освічена і заплямованість його честі не доказана.


142

143

ДОКУМЕНТИ

ДОКУМЕНТИ


Хай буде над ним самий гострий контроль, але працю продовжувати він мусить і повинен, що своїми підписами стверджуємо. Підписи сторонців (прихильників)¹. Всі ті ж командири, що й перше. З первописью згідно: Запорожського війська полковник Гавришко Микола.

Українське слово (Берлін). - 1921. - 1 липня.

№5

11/11920 р.

13 год. 13 хв., с. Рогова.

Мапа 3 в одному / д.

І. Обстановка: Сьогодня 11/112 г. ЗО хв. одержано донесення від 6-го загону і Київської дівізіі про те, що в с. Дзензелівка находиться 1-й Богун-ський полк Таращанської дівізії, складом до 300 душ при 4-х гарматах і не­великій кількосте кінноти, люди в полку: жиди, россіяне і невелика кіль­кість українців. Козаки цего полку заявляють, що битись з нами вони не будуть, але агітатори жиди-комуністи на мітінгові виставляють Волоха своїм приятелем, а нас, Петлюрівців, звуть бандами.

II. Загальне завдання: Зважаючи на те, що урядом Россійськоі Федера­тивної республіки і урядом Укр. Н. Р. ведуться переговори про налагоджен­ня взаімовідносин між обома республіками, Командуючому Киівською гру-

пою наказано передать командіру бойового участка червоної арміі припи­нити рух підлеглих йому відділів в райони, заняти військами У.Н.Р., а саме: на південь від желізниці Цвіткове - Христинівка - Вапнярка. Не приняття Командуванням Червоної Арміі вище зазначеноі пропозіціи буде рахува­тися мною як відновлення озброенної боротьби між республіками зо всіма випливаючіми із цього наслідками. Желізнича лінія Христинівка - Цвітко­ве - Вапнярка лічиться тимчасово демаркаційною лінією.

Київська група займає окремими відділами Бабанка - Касановка (Ко-сенівка. -Ред.) - Талянки (Тальянки. -Ред.) і є приготованою до дачи на­лежного опіру при посуванню ворога.

Частични завдання.

Волинські [й] Збірній дівізіі пересилається до відома.

Полку Чорних Запоріжців в відміну оперативного наказу ч. 14 с 11/1 пе­рейти 12 січня в с. Сеньки, прислав зв'язок до Штабу Арміі в с. Текуче.

Підписани: Командуючий Армією У.Н.Р. Отаман Ом. Павленко. Начальник Штабу Полковник Долуд.

Певно: Начальник оперативного відділу Сотник Слободян. Ч.114/оп.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 - 6.У.1920). - Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. - С. 50.

№6

28 березня 1920 р.

с. Бурсалово

По муштровій частині

§1

В ніч з 24 на 25 березня б. р. о год. 1 ворожа 45 піша дівізія в кількости 300 багнетів, 50 шабель і при 3-х гарматах несподівано напала на с. Єми-лівку, де були розташовані Штаб дівізіі і Кінний Запоріжський полк.

Темна ніч і не досить пильна охорона дала можливість ворогові ввійти в село і відкрити вогонь по вулицям. Штаб дівізіі і кінний Запоріжський полк вийшли, і полковник Литвиненко негайно вислав розвідку, котра ви­явила, що ворог господарює в селі, забірає наші обози, старшин і козаків, котрі не встигли своєчасно покинути село.

О 5 годині ранку дівізія перейшла в контр-наступ з метою захопити с. Ємилівку і виручити своіх товаришів. В атаці приймали участь: піший Запоріжський полк, батерея і одна сотня полку Чорних Запоріжців; кінний Запоріжський полк залишився в дівізійному резерві. Завдання захоплен­ня с. Ємилівки не було виконано, але рішучий наступ Запоріжців прику­вав ворога до зайнятого їм району і дав можливість армії спокійно пере­йти в инший район.

Цей епізод показав, що охоронна служба досі не налагоджена і важність іі досі не зрозуміла для тих, котрі свій спочинок приносять и на офіру спо­чинку цілих частин. Командірам частин наказую персонально провірять правильність несення варти.

Про самий бій можу зазначити слідуючий факт: сотня Чорних Запоріж­ців, котра була послана в тил ворогові в напрямку ст. Ємилів[ка], виконала, по докладу командіра полку, своє завдання, але цей маневр не зробив бажа­ного впливу на ворога. Командір кінної сотні повинен був мати кавалерій­ське око і, бачучи, що його обхід не робить вражіння, мусив прийняти одно з трьох рішень: 1) не заходячи глибоко в тил ворогові, атакувати його ліве кри­ло; 2) з тилу атакувати ворога; 3) улаштувати стрілянину в ворожому тилу. Це не було зроблено і було однією з причин того, що піший полк не міг ви­конати свого завдання. Взагалі зазначаю, що кавалерійські начальники повин­ні мати ініціативу більш, чим инші начальники, і не боятися иноді провади­ти цілі операції на свій страх (гарний приклад цього - другий нальот Чорних Запоріжців на Богопіль), пам'ятаючи тільки загальну мету та загальний плян операції і своєчасно повідомляючи вищих начальників про своє рішення.

Бій 25-го березня б. р. вписав нову сторінку в славетню історію Запо-ріжського війська. Рішуча атака пішого полку з мінімальною кількістю набоїв; козацька смерть 2 курінних і поранення ідного; батарея Чорних Запоріжців працювала під рушничним і кулеметним вогнем в 800 кро­ках від ворожої лави; козак пішого полку, котрий верхи підвозив набої до самої лави під ворожим вогнем; атака кінного Запоріжського полку в случний мент, як раз тоді, коли ворожа кіннота переслідувала піший полк і дівізії загрожував катастрофичний відступ в паніці; кулеметчик пі­шого полку, котрий, бачучи, що коні кулемета загрузли в болоті, не поки-

нув кулемета, а відкрив вогонь на 200 - 300 кроків, піддержавши цім ата­ку кінного полку.

Ця кількість героїв в одному бою показує, що може зробити україн­ський козак, котрій знає, за що він бореться, знає, що діло його праве, і перемога буде на боці того народу, котрий бореться за свою волю і має та­ких славетних синів.

В Ваших очах, Запоріжці, в порядку, в котрому Ви спокійно відходили під вогнем, я бачив віру в перемогу. Нехай же ця віра, смерть та кров Ва­ших старшин та козаків не пропадуть марно, а піднесуть Ваш дух для про­довження борьби за волю Нещасної Батьківщини.

Не губіть свого лицарського хисту, бережіть віру в свої сили; знайте, що нарід наш дійсно з Нами, що ми бачили в цьому ж бою, і скоро буде пере­мога, скоро "усміхнеться заплакана мати".

Вічна пам'ять павшим козацькою смертю!

Слава Героям Емилівського бою!

Командірам частин наказую якнайскорое представити реєстри забитих і ранених і найбільш відважних в цьому бою старшин і козаків для пред­ставлення їх командарму, аби були нагороджені живі та забеспечені роди­ни павших за Україну.

§3

Висловлюю щиру подяку козакам 4 сотні полку Чорних Запоріжців Пін-дюрі Івану, Корсуну Антіну і Чмураку Ільку, котрі, будучи в зв'язку при Штабу Армії, не дивлячись на часту зміну обстановки, неблагоприятну погоду, на величезні марші, своєчасно доставляли всі накази Командарма до Штадіву.

§4

§§ 2 і 3 з цього наказу прочитати во всіх сотнях, батеріях та ватагах.

Комдів Запоріжської Отаман Гулий і наштадів, полковник Крат.

З орігіналом згідно:

І Іачальник загального відділу чотарь (підпис).

№7

Наказ командарма Михайла Омеляновича-Павленка

від 19 квітня 1920 р.

Наказ по військам армії Укр. Нар. Респ., ч. 18

19 квітня 1920 р. Д[ієва] Армія. По муштровій частині. "Слава Украіні"

§1

17 квітня упертим боєм цілої Арміі взято м. Вознесенськ. В самім бою, не дивлючись на майже повну відсутність набоів, Армія виявила повну ве­лич і розуміння ваги хвилі і осягнула вповні дану ій ціль. Всі часті викона­ли покладені на них завдання.

Треба підкреслити завзяту атаку кінноти для підтримання своєї піхоти.

Величезна військова здобич є нагородою муштровому козацтву за сю славну побіду.

Здобуті військові трофеї дают можливість значно збільшити ряди на­шої арміі озброенним козацтвом.

Хай цей день буде нагородою нашому козацтву за довгий, тяжкий і славний похід.

Слава і подяка Рідного Краю Отаманам дівізій, Командіру кінної бри­гади, полковникам, старшинам і козацтву.

§2

Разом з тим мушу зазначити про присутність в наших рядах окремих недостойних осіб, здатних лише до грабунків.

Козацтво! В тяжкій, святій боротьбі, віддаючи своє життя за волю Укра­їнського Наріду, ми бороним його честь і гідність.

Наша честь - це найсвятійше, що має кожний козак, і іі мусимо всим козацьким колом охороняти.

В наших рядах, рядах будови Республіки, не мусить бути того, що пля­мує іі ім'я, бо святе діло визволення України потрібуе чистих рук.

§3

Рішуче забороняю начальникам приймати в свої частини старшин і козаків без відповідного, указаного в законі, шляху. Незаконним шляхом користуються лише ті особи, які в більшості випадків мусять понести ка­ру за свої вчинки.

Право перевода до командірів окремих частин включно належить Ком­дивам.

Підтвержую, що коні, сідла і збруя мусять рахуватись в списках частин і при переводах лишаються власністью послідньої.

Всім частям арміі на похвалу, а то подяку за службу Украіні відповіда­ти: "Слава Украіні".

Командуючий Армією військ У.Н.Р. Отаман Ом.-Павленко. Т. В. О. Начальника Штабу, Полковник Долуд.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 - 6 .V. 1920). - Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. - С. 170.

№8

Наказ командарма Михайла Омеляновича-Павленка

від 27 квітня 1920 р.

Приказ Полку Чорних Зал. і Полк. Пшоннику

(З вер. в 1 дм.) 27-ІУ-20 р. с. Познанка

I. Обстановка: Прибувший Старшинський зв'язок від Галичан подав
слідуюче:

1. 
   ціла бувша Галицька армія повстала проти комуністів і шукає спо­луки з нашою армією.
   
2. 
   25/ІУ по умовленному терміну Галичани займають ст. Вапнярку, м. Винницю, залізницю до Козятина і м. Київ, де налічується Галицького гарнізону понад 5000 багнетів.
   

II. Загальне завдання: Наша Армія до ЗО/ІУ скупчується в районі на пів­
нічний схід від ст. Вапнярка для установлення зв'язку з Галичанами і місце­
вими укр. силами, для нанесення рішучого удару в тил і флянку ворога.

III. Частні завдання:

1) Полку Чорних Зап. прискорить акцію на ст. Бірзула і прескорен-ними маршами іти через села: Фарната, що на захід від Балти, Попова Гребля, Торканівка і Верхівка, де буде чекати зв'язок в місцевого пан­отця.


148

149

ДОКУМЕНТИ

ДОКУМЕНТИ

2. 
   Полковн. Пшоннику по акціі в районі ст. Бірзула інтенсивно прова­дити організацію військових сил повіту і тримати безпосередньо тісний зв'язок з Штабом Армії для одержання дальніших деректив.
   
3. 
   Пунктами зв'язку є: Ольгополь, Верхівка.
   

Орігінал підписав Командуючий Арміей У.Н.Р. Отаман Омельянович-Павленко.

З оригіналом згідно:

Начальник Штабу Арміі полковник Долуд.

Надсилається Комполкам Чорних Запор, і Полк. Пшоннику.

Ч. 235.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 - 6.У.1920). - Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. - С. 187 - 188.

№9

Уривок з доповіді політичного референта уряду УНР Василя Совенка від 4 червня 1920 р.

Доклад Головному отаману Військ Української Народньої Республіки Симону Петлюра та Голові Ради Народніх Міністрів

Цікаво було відмітити боі у м. Ставище Полку Чорних Запоріжців з доб­ровольцями. В с. Ставище виступила одна сотня для освітлення місцевости. З цею сотнею відправився і я разом з Полковником Дьяченко і на власні очі наблюдав, як билися славні Чорні Запоріжці з переважаючим кількос­те) ворогом.

У м. Ставище був розташований Штаб генерала [Миколи] Бредова і сам Бредов. Несподіваний і смілий наскок сотні Чорних Запоріжців під непосредственним керуванням самого Командіра полку Полковника Дья­ченко, ворог за які небудь десять филин був на половину перерубаний, на половину обезброєний і захоплений в полон. В полон чуть не попався сам генерал Бредов, спася тілько дякуючи погоді туманній і через те, що був розташований на ісході села по дорозі на Умань, йому удалося утикти на автомобілі. Захоплено було: вся стража Київського повіту на чолі з На­чальником стражі і часть Стражі Сквирського повіту, багато ріжного май­на, кулемети і набоі.

Настілько добровольці не сподівалися такого швидкого наскоку на Ста­вище, що коли приходилося брати в полон, то не знали, як нас називати:

чи то ми є комуністи, чи махновці, чи хто другі, і трудно було упевнити іх в тім, що ми є частина арміі У.Н.Р.

Тілько коли доставили іх в Штаб арміі, там вони упевнилися, що ма­ють діло з армією У.Н.Р. Откровенно говорили, що у них уже офіційно бу­ло об'явлено, що арміі У.Н.Р. нема, вона розбита і що сам Головний Ота­ман забитий.

Полоненних я сам перепроваджував до Штабу і захоронив ім життя з метою використати для агітаціі, аби* вони пішли по своїм частинам і на­робили там ще білшоі паніки і щоб скорійше розбігалася і решта дробро-вольчоі (Добровольчої, -Ред.) арміі. Ця операція в де-якій мірі удалася. В арміі Денікіна почалася агітація в наш бік, і було установлено, що цілі час­тини демонстративно відказувалися битися з нИми. З такими частинами, звичайно, добровольче командування поступало суворо, включно до роз­стрілу цілих десятків старшин і козаків [...]

З уманського раіону розташовання я вирушив з ударною групою, Пол­ком Чорних Запоріжців, в раіон Балтського повіту, де я провадив повстан­ня проти комунистів прошлим літом, для підготовчої праці і для ліквідації ворога в раіоні Балта - Ананьів - Бірзула - Голта.

24 грудня по ст. ст. я прибув до Голованівська. Командір полку Чорних Запоріжців зразу ж пішов преслідувати ворога, який утікав на м. Богопіль -Голта, я занявся політичною і організаційною справою в районі Голованів­ська. Настільно панично відступали добровольці, свідчить факт залишення цілим телеграфного зв'язку з Одесою і цілим раіоном.

Це дало міні змогу в короткий час перевести свої завдання - скликати представників волостей і сел для інформації і налагодить організаційну працю до повстання.

Власне, приходилося відродити те, що було мною закладено ще в прош­лім годі літом. Прошлогодня праця не пройшла даремно. Місцевий ватажок І Семен] Заболотний, не дивлячись на ріжні утиски з боку добровольців і провокаційну працю з боку комуністів, перевів операції по визволенню та очистці Балтського повіту від добровольців успішно.

Влада добровольців трималася лише кілько днів, а стража примушена була сидіти лише в м. Балта, не показуючи і носа на повіт [...]

Закінчивши свою працю, приєднався до полку Чорних Запоріжців.

Успіхи полку Чорних Запоріжців величезні.

Ворог був настигнутий коло с. с. Липовеньки та Пушкове, на половину був перерубаний, частина утикла до Богополя, частина забрана в полон, Як розказують селяне, ворог настілько панично утікав, що офицери кида-ли зброю, своіх жінок і, вирвавши у селян-підводчиків коні, сідали верхи і утікали хто куди попав.


150

151

ДОКУМЕНТИ

Коло цих сел захоплено вилика кількість обозу, всіх жінок, які іхали (не досчиталися тілько губернаторші), багато награбованого майна у селян до­бровольцями. Між річами приходилось находити части туалету актріс. В той день переслідування ворога далі для нашого полку було не можливе, бо сильна гряз настілько змучила коні, що коні поприставали, і докінчення операцій на Богопіль - Голту було відкладено до другого дня, що дало ко­мандуванню добровольчого отряду, який стояв в Голті, змогу взяти в руки свій отряд і навіть виставить застави в наш бік.

В Голті були вже стянуті великі сили ворога, переважно кіннота, і для Пол­ку Чорних запоріжців, маюче зтомлених людей і коней, було не по силам, але йому допомогли селяне, і ворог був збитий. Ворожі застави були перерубані, а частини панично утікли в Голту, а з Голти на Вознесенск, але по дорозі були перепинені селянами і примушені були залишитися в Голті. Позаяк в бою під Богопілям (Богополем. - Ред.) ворог оказував опір і нашою контр-розвідкою було установлено, що в Богопіллі (Богополі. - Ред.) і в Голті розташовані час­тини і ті, які знущалися над нашими хорими козаками в Жашкові Таращан-ського повіту, в полон нікого не брали. Результат бійки для нас гарний - потер не було людьми, ранено двоє коней [...].

В[асиль] СОВЕНКО, політичний Референт У.Н.Р. при Запоріжському війську, старшина. 4 Червня 1920 року. м. Вінниця на Поділю.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 - б.У.1920). - Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. - С. 6 - 8.

№10

Копія наказу командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка від 20 червня 1920 р.

Наказ по кінному полку Чорних Запорожців Ч. 33, 20 червня 1920 року

По муштровій частині

Вартовий по полку - хорунжий Мороз. Вартова сотня - третя.

§1

Козаків першої сотні Кавку Івана та Кемпу Лавра, не занесених в на-лічний склад полку, занести в реєстри полку, сотні на всі види грошового та харчового задоволення і рахувати їх поступившими на службу до полку першого - з 15, а другого з 11 Лютого цього року.

Підстава: рапорт сотенного ч. 40.

§2

Самовільно відлучившихся і до цього часу не повернувшихся козаків першої сотні Буряка Дмитра та Шіфанчишина Левка рахувати втікачами; виключити з реєстрів полку, сотні, усіх видів грошового та харчового за­доволення з 14 цього Червня.

Підстава: рапорт сотенного ч. 41.

§3

Прибувших на службу до полку козаків Моспана Волидимера з більшо-вицького полону і Домбровського Павла з м. Ямпіля призначаю в кулеметну ватагу; занести в реєстри полку, ватаги, на всі види грошового та харчово­го задоволення першого з 3, а другого з 8 Червня цього року.

Підстава: рапорт сотенного ч. 93 і 94.

Оригінал підписав: Командір полку, Полковник Д'яченко.

З оригіналом згідно:

Адютант полку

Хорунжий Мякота (підпис).

153

ДОКУМЕНТИ

Список лицарів Залізного хреста 1 -ї Запорозької дивізії та 1-го кінного полку Чорних запорожців

Ч. Ранг або стать Прішите та ім'я з. ч. ордена

1.	Полковник	Дубовий Іван	28
2.	1 Іолкошшк	Литвннснко Іван	29
3.	1ІОЛКОШ1ИК	Дяченко Петро	30
4.	Сотник	Савосько Іван	33
5.	Хорунжий	Філоненко Іван	34
6.	Сотник	Герасимів Микола	35
7.	Сотник	Корніїв Василь	36
8.	Сотник	Євтушеико Михайло	37
9.	Сотник	Андрущенко Клнм	38
10.	Сотник	Чуб Олекса	39
11.	Сопіик	1 Іустовійт Омелян	40
12.	Сотник	Петрусь Яків	41
13.	Хорунжий	Крамп Коеть	42
14.	Хорунжий	Харченко Петро	43
15.	Хорунжий	Луценко Павло	44
16.	Хорунжий	ПолінчукОлекса	45
17.	Хорунжий	Донцов Микола	46
18.	Чотар	Варніцькій Леонил	47
19.	Хорунжий	Масний Михайло	48
20.	Сотник	Колодочко Йосип	49
21.	Чотар	Кожуїнко Ангін	50
22.	Хорунжий	Наумснко Степан	51
23.	Чотар	Григорепко Олекса	52
24	сотник	1 енсуровській Олекса	53
25	"	Рідченко Володимир	54
26	"	Болдарев Олександр	55
27	хорун.	Плужник Гриць	56
28	"	Редько Федір	57
29	"	Зуб Іван	58
30	"	Богаєвський Олександр	59
31	сотник	Саміґілснко Степан	60
32	хорун.	Стеценко Гнат	61
33	"	Назарівській ІІстро	62
34	чотар	Токар Михайло	63
35	хорун.	І Іасонів Борис	64
36	"	Гаєвській Федір	65
37	"	Ключко Михайло	66
38	"	Колісниченко Олекса	67
39	"	Помазан Петро	68
40	сотник	Андрущенко Петро	69
41	"	Нестеренко Євген	70
42	хору 11.	Артсм'їв Олександр	71
43	"	Орловській Олекса	72
44	н іде гар.	Заїць Василь	73
45	"	Козленко Іван	74
46	урядон.	Горбанович Володимир	75

жүктеу/скачать 6.43 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: