ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО СЛУЖБОВІ ЗЛОЧИНИ З ОЗНАКАМИ КОРУПЦІЙНИХ ДІЯНЬ

Група держав Ради Європи проти корупції (GRECO), яка здійснює контроль за виконанням Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, стороною якої є Україна, та Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією на 32-му пленарному засіданні розглянула і затвердила Оціночний звіт по Україні, у якому зазначається, що Україна сприймається як країна, вражена корупцією. A oскільки Україна ратифікувала відповідні міжнародні конвенції про протидію корупції, то вирішення цього питання є на часі дуже актуальним.

Правопорушення кримінального характеру - корупційні злочини - є найбільш небезпечними з корупційних правопорушень. Нині саме кримінально карана корупція залишена поза увагою щодо правового регулювання. У чинному кримінальному законодавстві поняття «корупційні злочини» не вживається. Злочин з ознаками корупційних діянь не є самостійним видом злочину, оскільки такі ознаки можуть проявлятися у багатьох видах злочинної поведінки. Саме тому виникають проблеми щодо кваліфікації складу даних злочинів.

В цілому, як засвідчує судова практика, розглядаючи кримінальні справи з цього питання, суди керуються вимогами чинного кримінального, кримінально-процесуального законодавства, а також нормами і положеннями Закону № 356/95-ВР, Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ратифіковані Україною у 2006 р.). Суди також враховують роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що наведені в постановах від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», від 25 травня 1998 р. № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією».

Узагальнення засвідчило, що основними видами службових злочинів з ознаками корупційних діянь є злочини, склад яких передбачено ст. 368 КК, тобто одержання хабара. Дії засуджених в основному мають ознаки корупційних діянь, наведених у п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону № 356/95-ВР, а саме незаконне одержання матеріальних благ особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій.

Характерною для таких злочинів є наявність безпосереднього зв’язку між вчиненим особою діянням та посадою, яку вона обіймає, чи службовою діяльністю, яку здійснює, тобто суспільно небезпечне діяння безпосередньо зумовлене використанням службового становища суб’єктом, який вчиняє злочин.

Суб’єктами відповідних злочинів, відповідальність за які передбачена розд. XVII чинного КК «Злочини у сфері службової діяльності» і які можуть мати ознаки корупції, можуть бути як особи, вказані в ст. 2 Закону № 356/95-ВР, так і інші посадові особи. Згідно із Законом № 356/95-ВР суб’єктами ко рупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, можуть бути особи, уповноважені на виконання функцій держави, а саме: державні службовці, депутати всіх рівнів, сільські, селищні, міські голови та голови районних і обласних рад, військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), та інші особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні правопорушення на підставі положень дисциплінарних статутів. Крім названих осіб, суб’єктами корупційних правопорушень можуть бути судді, прокурори, слідчі, особи рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітники служби безпеки, посадові особи податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби й інших правоохоронних органів, перелічених у ч. 1 ст. 2 Закону від 23 грудня 1993 р. № 3781-ХИ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також працівники апарату суду, прокуратури и інших зазначених органів, уповноважені на виконання функцій держави.

Узагальнення виявило наявність ряду правових проблем, від вирішення яких залежить подальша активізація боротьби з корупцією. Під час проведення узагальнення основну увагу зверталося на кримінальні справи, суб’єктами у яких були особи, зазначені вище. В цілому проблеми полягають, з одного боку, в неоднаковому розумінні працівниками правоохоронних органів та суддями норм Закону № 356/95-ВР та неправильному їх застосуванні, а з другого, – недосконалістю правового регулювання відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Трапляються випадки неправильної кваліфікації дій засуджених, пов’язані з неправильним визначенням розміру хабара.

Так, Центральний районний суд м. Сімферополя вироком від 8 січня 2008 р. засудив Л. за вчинення кількох злочинів, у тому числі за злочин, склад якого передбачено ч. З ст. 368 КК. Колегія суддів Апеляційного суду АР Крим змінила вирок, перекваліфікувавши дії засудженого з ч. З на ч. 2 ст. 368 КК, і в ухвалі зазначила, що суд першої інстанції визнав Л. винним в одержанні хабара у вигляді автомобіля «Хонда-Аккорд» вартістю 7 тис. 500 доларів США, що за курсом НБУ становило 39 тис. 750 грн., а це не є особливо великим розміром.

Загалом у більшості справ вказаної категорії простежується тенденція до автоматичного перенесення формулювання обвинувачення, пред’явленого особі органами досудового слідства, в мотивувальну частину вироку або постанови про закриття справи, причому з тими ж помилками і неточностями, які допустили органи досудового слідства.

Отже, з метою вдосконалення чинного законодавства для вирішення складних питань при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії справ у кримінальному законодавстві необхідно передбачити визначення окремих корупційних діянь як злочинних, кримінальну відповідальність за найбільш поширені корупційні діяння. У разі їх реалізації, запропоновані заходи дадуть змогу запобігти правовим колізіям і непорозумінням при судовому розгляді кримінальних справ, сприятимуть поліпшенню взаємодії між державними відомствами.

Дятлова В.О.

главный специалист НПЦ

Генеральной прокуратуры Республики Беларусь,

аспирант Национального центра законодательства

и правовых исследований Республики Беларусь

КОРРУПЦИОННАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ В ТАМОЖЕННЫХ ОРГАНАХ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ (КРИМИНОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)

1. Географическое положение Республики Беларусь предопределяет ее роль транзитного коридора. С учетом того, что сегодня значительную часть доходов государственного бюджета составляют таможенные платежи, в значительной мере экономическая безопасность республики зависит от четкости и надежности функционирования системы таможенных органов Республики Беларусь. Одним из критериев надежности функционирования данной системы является наличие низкого уровня коррупции.

2. Как отмечается в криминологической литературе, опыт борьбы с коррупцией свидетельствует о том, что успех зависит, в том числе, и от преодоления коррупции в системе правоохранительных органов, которые зачастую оказываются наиболее уязвимыми. Анализ имеющихся статистических сведений, а также данные социологических исследований свидетельствуют о том, что на сегодняшний день степень пораженности коррупцией данных органов достаточно велика. Так, согласно данным Института социологии НАН Беларуси к наиболее пораженным коррупцией видам деятельности относятся: деятельность милиции (52,2% респондентов), система здравоохранения (51,1%) и деятельность таможенных служб (42,2%). По мнению опрошенных экспертов наиболее широким спектром на рынке коррупционных услуг также владеют сотрудники таможенной службы (50% респондентов). Более поздние данные социологических исследований также дают основания полагать, что в сфере деятельности правоохранительных органов, к которым, в том числе, относятся и таможенные органы, заключение коррупционных соглашений является распространенной практикой. Например, более данные за 2007 год показывают, что по степени пораженности коррупцией правоохранительные органы занимают третье место (32,3 % респондентов). Для того чтобы дополнить данные социологических исследований, были проанализированы данные уголовной статистики о коррупционных преступлениях, совершенных сотрудниками таможенных органов, за 2005 – первое полугодие 2009 гг.

3. В рассматриваемый период в республике наблюдалась устойчивая тенденция по снижению числа зарегистрированных коррупционных преступлений, совершенных должностными лицами таможенных органов Республики Беларусь. Однако необходимо учитывать тот факт, что коррупция в таможенной сфере обладает чрезвычайно высоким уровнем латентности и регистрируемая преступность является лишь «верхушкой айсберга», кроме того данные уголовной статистики отражают в большей мере тенденции развития уголовно наказуемых коррупционных проявлений в республике, а также эффективность деятельности правоохранительных органов. Одним из подтверждений данного явления являются данные анализа структуры коррупционной преступности в данной сфере, как по составам преступлений, так и с позиции выделения двух типов коррупционных преступлений. Рассматривая коррупционную преступность в таможенных органах с позиции выделения двух типов коррупционных преступлений (первый тип - это коррупционные преступления, совершаемые не на основе коррупционного соглашения, второй тип - основанные на коррупционном соглашении (или взяточничество), можно отметить довольно существенные изменения в структуре коррупционной преступности. В исследуемый период происходило постоянное уменьшение доли преступлений первого типа в общем объеме коррупционной преступности - с 53,1% до 23,5%, в свою очередь доля коррупционных преступлений второго типа - постоянно росла, и если в 2005 г. она составляла 46,9 %, то уже в 2008 г. – 75,8%. При этом в первом полугодии 2009 г. данная динамика сохраняется.

4. В структуре всех коррупционных преступлений в органах таможни набольшая доля принадлежит таким преступлениям, как: получение взятки (ст. 430 УК) – в 2004 г. доля данных преступлений составляла 53%, в 2008 г. – 75%; злоупотребление властью или служебными полномочиями (ст. 424 УК) – в 2004 г. – 23%, в 2008 г. – 20%. Другие преступления имеют значительно меньший удельный вес.

5. Особого внимания заслуживает анализ данных о региональных особенностях коррупционной преступности в данной сфере. Если в целом по республике распределение общей коррупционной преступности достаточно однородно, то «таможенная» коррупция чрезвычайно локализована: практически весь объем преступности данного вида приходится на Брестскую, Гродненскую области, которые являются приграничными со странами ЕС, и г. Минск. Общий «вклад» этих трех регионов в 2004 г. составил 86,6% (или 129 из 149 зарегистрированных преступлений), в 2008 г. – 94,5% (или 121 из 128 зарегистрированных преступлений). В Витебской, Гомельской, Могилевской и Минской области случаи совершения данных преступлений носят единичный характер.

6. Таким образом, можно сделать следующие выводы:

- совершение коррупционных преступлений должностными лицами таможенных органов не является экстраординарным явлением, а степень пораженности коррупцией органов таможни достаточно велика;

- существенных положительных изменений в последние годы в данной сфере не произошло. Некоторая положительная динамика имеет место, однако для достижения значительного результата необходимо активизировать деятельность всех правоохранительных органов. При этом деятельность должна быть направлена не только на выявление и пресечение коррупционных преступлений, но и на их предупреждение;

- приоритетными направлениями деятельности правоохранительных органов в данной сфере должны быть изучение новых форм и способов совершения таможенных преступлений для организации практической работы по их выявлению, особый контроль не только зон пограничного и таможенного контроля на границах, но и центральных органов таможен, а также качественное взаимодействие всех правоохранительных органов.

Питання, що стосуються злочинності неповнолітніх, а також можливості їх звільнення від кримінальної відповідальності завжди посідали одне з головних місць в доктрині кримінального права. Дослідженню цих питань присвячували свої праці такі вчені, як Ю.В. Баулін, В.М. Бурдін, Л.В. Головко, С.Г. Келіна, О.Ф. Ковітіді, П.В. Хряпінський, О.О. Ямкова та інші. Неповнолітні знаходяться у стадії фізичного та психологічного формування, є вразливими до будь-яких соціальних змін, а тому ті негативні соціально-економічні та політичні процеси, що відбуваються в суспільстві, вражають насамперед цю групу осіб. Держава та суспільство зацікавлені в захисті та підтриманні правопорядку з додержанням розумної економії кримінальних покарань, за умови виправлення людини іншими, не пов’язаними з покаранням, заходами. Це є проявом гуманізму і справедливості кримінального законодавства України. З таких позицій особливого ставлення й уваги з боку держави потребують неповнолітні правопорушники.

Отже, ми пропонуємо викласти ч. 1 ст. 97 КК у наступній редакції: «Звільняється від кримінальної відповідальності неповнолітній, що вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо він визнав свою вину, вибачився перед потерпілим та добровільно відшкодував завдані збитки». На наш погляд, нова редакція цієї статті є гуманнішою та справедливішою по відношенню до неповнолітніх та могла б значно вдосконалити законодавство з питань звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

З року в рік вдосконалюються злочинні способи несанкціонованого проникнення до різноманітних контрольованих об’єктів (вагонів, контейнерів, сховищ тощо), втручання в роботу приладів обліку електро-, водо-, газопостачання та інших. Одним зі способів протидії таким злочинним посяганням є вдосконалення таких контрольно-охоронних пристроїв, як пломби. На сьогоднішній день виробниками пропонується доволі широкий асортимент пломб, найбільшу частину яких складають пломби з якірним механізмом замикання.

Пломба, це одноразовий контрольний знак (пристрій), навішування якого на певні конструктивні елементи об’єкта унеможливлює непомітність його несанкціонованого відкриття. Пломби, що пропонуються різними виробниками цієї продукції, відрізняються за конструкцією, однак їм притаманна наявність типових складових елементів. Так, завжди наявні такі складові елементи, як корпус пломби, пломбувальний елемент, елемент замикання. Корпус – елемент пломби, який поєднує в собі всі її складові частини. Пломбувальний елемент – деталь пломби за допомогою якої здійснюється її контрольна фіксація з опломбованим об’єктом (його елементами). Елемент замикання – деталь пломби, за допомогою якою відбувається фіксація пломбу вального елементу в корпусі пломби.

Однак найдосконаліша пломба не виключає можливості несанкціонованого доступу до підконтрольного об’єкту, а саме встановлення факту несанкціонованого доступу іноді під силу тільки досвідченим фахівцям. Криміналістичне дослідження пломб - це система методів, прийомів і технічних засобів, які застосовуються для встановлення фактичних даних на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів. Розслідування кримінальних або цивільних справ за фактами розкрадання матеріальних цінностей потребує багато зусиль та залучення спеціалістів з різних галузей знань. Висновок експерта, поряд з іншими свідченнями, є суттєвим процесуальним доказом.

Велике значення для повного та всебічного дослідження пломб, має вірна організація першочергових слідчих дій – залучення до огляду фахівців з цієї галузі знань, фіксація, в тому числі і засобами фотозйомки, всіх деталей та обставин події, що стосуються стану даної пломби. Нажаль доволі часто, з різних причин відповідні фахівці не залучаються до огляду місця події, тому доцільно зупинитися на особливостях огляду контрольних запобіжних пристроїв. С самого початку, до будь яких маніпуляцій з пломбою, її стан фіксується способом орієнтуючої, оглядової, вузлової й детальної фотозйомки. Після цього перевіряється правильність навішування пломби, за наявності фіксуються місце розташування та характер механічних пошкоджень. Тільки після цього пломба знімається шляхом перерізання (перекусу) пломбувального елементу.

При огляді місця події спеціаліст звертає увагу слідчого та надає для фіксації в протоколі ОМП інформацію наступного змісту: вид (тип) пломби; форма, розміри, матеріал досліджуваної пломби; зміст маркувальних (номерних) позначень; стан пломбувального елементу, його розмірі; спосіб кріплення пломбувального елементу; наявність видимих слідів впливу стороннього предмету, якщо такі є. Після огляду необхідно здійснити упакування пломби, таким чином, щоб виключити можливість доступу до неї без порушення цілісності упаковки. В подальшому пломба направляється на судово-експертне дослідження.

Особливістю дослідження пломб є специфіка об’єктів дослідження і характер вирішуваних експертом діагностичних та ідентифікаційних питань, які характерні для даного виду досліджень. Дослідженням пломб вирішуються такі питання:

а) діагностичні питання: чи є на досліджуваній пломбі будь-які пошкодження? Якщо є, то в результаті чого вони могли бути утворені? Чи перепломбовувалася пломба після первинного опломбування? Чи можливо видалити пломбувальний елемент з наданої на дослідження пломби без порушення її цілісності? Який зміст маркувальних позначень на пломбі? Яким знаряддям пошкоджений пломбувальний елемент?

б) ідентифікаційні питання: чи не утворені пошкодження на досліджуваній пломбі наданим на дослідженням предметом?.

Етапи судово-експертного дослідження пломб з якірним механізмом замикання аналогічні етапам загального дослідження пломб, але є певна специфіка дослідження саме такого виду пломб, яка полягає в оцінці результатів дослідження та формування висновку. Висновки за результатами діагностичного експертного дослідження пломб ґрунтуються на комплексній оцінці виявлених ознак, до яких можуть відноситись: порушення цілісності пломбувального елементу; перебування пломби внаслідок механічного, термічного чи іншого впливу в такому стані, при якому її складові елементи дозволяють здійснити її перенавішування (перепломбування); наявність слідів механічного, термічного чи іншого впливу (порушення цілісності корпусу пломби в місцях, через які можливо видалити запірні елементи механізму замикання (кінців якоря) з відповідних пазів; пошкодження цілісності з’єднуючого елементу складових частин, або його підклеювання до корпусу пломби; наявність слідів роз’єднання цілісності механізму замикання (відокремлення шляпки від деталі безпосереднього замикання (якоря)); наявність тріщин на корпусі пломби; наявність пошкоджень елементів пломби; відсутність частини матеріалу одного з елементів; наявність слідів хімічного впливу на пломбу або її складові елементи (у цьому випадку до подальшого дослідження залучається експерт-хімік); наявність інших слідів, що виявляються в ході конкретного дослідження (передбачити всі комбінації можливих слідів на пломбах практично неможливо враховуючи певні конструктивні особливості пломб окремих виробників)).

Висновок та ілюстрації, що відображають хід дослідження пломб, оформлюються у відповідності до порядку проведення та оформлення експертних досліджень. При описі пломб зазначається: положення пломби відносно об’єкту опломбування; матеріал пломби; колір корпусу та окремих складових елементів пломби; форма та розміри пломби; класифікація пломби; зміст цифрових та літерних позначень на поверхнях пломби; вид пломбувального матеріалу та його розміри (дріт, трос); наявність пошкоджень на поверхні пломби (вид, форма та розміри); наявність сторонніх предметів (мікрочастки, мікроволокна).

Хід дослідження ілюструється зображеннями: загального вигляду упаковки; пояснювальної бирки на упаковці; об’єкта на якому навішена пломба; номерного позначення на об’єкті (за наявності); способу кріплення пломби з об’єктом; поверхонь пломби; маркувальних позначень на пломбі; слідів впливу стороннього предмета (за наявності); слідів перепломбування (за наявності).