Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Що хатка, то інша гадка. В чужім краю і солов’ї лиш цвірінькають.
- Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута. Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
- Що хуторок, то говорок, що сільце, то інше слівце. З рідного краю і ворона мила.
- В чужій стороні і жук м’ясо, і стару бабу молодицею звуть. На чужій сторонці поклонишся і воронці.
- Болить мене голова, що чужая сторона. Лучче на родині кості положити, як на чужині слави добувати.
- Чужина не гріє. Чужина — не рідна мати, хліба не дасть.
- Світ один, та різні звичаї. Звичай — то другий закон.
- Піди за Бескиди — не збудешся біди. Прийшли з Борзни та чортзна-що принесли.
- Провадь мене і до Вени, то не зробиш пана з мене.
- Краще смерть на полі, ніж життя в неволі.
Що край, то інший звичай. Що двір, то говір. Що город — то інший народ. Що город, то норов, що село, то обичай. Що хатка, то інша гадка. В чужім краю і солов’ї лиш цвірінькають. Де рідний край, там і під ялиною рай. За рідний край хоч помирай. Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута. Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. В місті, як у тісті, а на селі, як у смолі. Не нашого села прихожане. Що хуторок, то говорок, що сільце, то інше слівце. З рідного краю і ворона мила. Що сторона, то новина. В чужій стороні і весна негарна. В чужій стороні і жук м’ясо, і стару бабу молодицею звуть. На чужій сторонці поклонишся і воронці. Рідна сторона — мати, чужа — мачуха. У чужій сторонці не так світить і сонце. Болить мене голова, що чужая сторона. Лучче на родині кості положити, як на чужині слави добувати. Не дай, доле, в приймах жити, а на чужині гинути. Чужа сторона тугою зорана, сльозами засіяна. Чужина не гріє. Чужина — не рідна мати, хліба не дасть. Як заїде на чужину, то хоч бородатий, а сиротина. За рідною землею і в небі скучно. Світ один, та різні звичаї. Звичай — то другий закон. Купці з Бару: ні грошей, ні товару. Як видно, й добрий чоловік, та березинець. Піди за Бескиди — не збудешся біди. Прийшли з Борзни та чортзна-що принесли. Як переїдеш Вересоч, так їдь куди хоч. І у Відні люди бідні. Провадь мене і до Вени, то не зробиш пана з мене. 361 Ворскла — річка невеличка, береги ламає, хто в Полтаві не буває, той лиха не знає. Відси ріка, відти гора, а всередині біда — то Галич. Як у Гайсині вмирають, то в Карбівці не ховають. Задесенські людці на все зле митці. У Диканьці дівки модні — всі гуляють, хоч і голодні. Дніпро — батько. Дон Доном, а найкраще дома. Зайшовши за Дунай, та й додому не думай. Золотоноша з золота, а Лубни з лубків. Золотоноша кругом хороша: округи вода, всередині біда, Кам’янець, як вінець: кругом вода, а всередині біда. Піди і за Карпати, то треба бідувати. Дурний і в Києві не купить розуму. Дурень до Києва, дурень і з Києва. На кого біда нападе, то до Києва йде, а як біда минеться, то він і з Броварів вернеться. У Києві не женись, а в Ромнах коней не міняй. Язик до Києва доведе. Коломию гудьмо, а в Коломиї будьмо. Коломия не помия, Коломия місто. У Кутині всі наче поплутані. Лолин голий: навколо ліс, а всередині біс. У Луцьку все не по-людськи: навколо вода, а всередині біда. І у Львові не всі здорові. Львов-град не всякому рад. Підеш до Печери — ляжеш спати без вечері. І на Поділлю не росте хліб по кіллю та ковбасами плоти не городять. На Подолі всього доволі. Хто не пив полтавської води, той нічого не варт. У Попівці хліб по копійці, а в Перекопі хліб по копі. Покошичі — розкошичі: хто прийде в жупані, той піде без свитки. Прут — ріка дика: викидає з хати, чи ти хлоп, чи владика. ■ Станція Рахни — сядь і віддихни! В Римі був, а Рима не бачив. Бути в Римі папи римського не бачити — то нічого не бачити. Де Крим, де Рим, а де Балабонівка. Рогатин гудь, а в Рогатині будь. Ромен — город на горі, по дві дурниці на дворі. 362 Сосннця — розкошниця, хорошії вжитки: хто прийде в жупані, так піде без свитки. Не Сосниця — розкошниця: єсть де сісти, та нічого їсти. Як зійдеться Стрий і Ломець, то буде світу конець. В Суражі всі люди вражі. Як ідеш у Сураж, то й бери свій фураж. Будеш знать, почім в Тростянці гребінці! Хоч поїдеш і за Тису, і там не найдеш з пирогами повну мису. Пішов на Вкраїну, на степи, на вольнії землі. Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу серед злиднів. У Хоролі всього доволі. Чигиринці спекли чорта в ринці, а таращанці з’їли вранці. Обізвався Яготин: «Ніжин мені побратим!», а Ніжин каже: «Є у степу Ромен, та й той мені не ровен!» Краще смерть на полі, ніж життя в неволі. Або будемо на Русі, або пропадемо всі. Князь Борис все плуги кував та людям давав. Мстислав не одного стиснув. Тверда Русь все перебуде. Нема па світі гіршої віри, як бусурмани-татари. Де стопа орди перейшла, там трава не росла. Аби не лежачого татари взяли. Що робити, то робити, аби сидячого татари не взяли. Бери до пари, щоб не взяли татари. Давно зле було, бо брали татари, а тепер лиш би жити, та нема де міститись. Зліша від зла татарська честь. Люди не татари, дадуть хліба і сметани. Не в пору гість гірше татарина. Свої люди не татари, не дадуть загибати. «Тату, я зловив татарина!» — «То веди його сюди!» — «Не ведеться-бо!» — «То пусти його!» — «Не пускається-бо!» Турецький син буду, коли то не правда! Це той пан Корецький, що втік з-під Корсуня по-молодецьки! Граф Потоцький, що в нього розум жіноцький. Показав Богун панам дорогу, ледве вибрались здорові. Аби була булава, то найдеться голова. 13* 363 Без гетьмана військо гине. Іван плахту носить, а Настя — булаву. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана. Береженого і бог береже, а козака шабля стереже. Вбраний козак всім хороший: як забряжчить, то всі слухають. Де байрак, там і козак. У нас де крак, там козак, а де байрак, там і сто козаків. Для козака воєвода — велика невзгода. Забажалось козаку зеленого часнику. Звання козаче, а життя собаче. З лиха козак стару обнімає, бо молодої немае. І холод не страшний, коли козак молодий. Ішов козак на лінію і вельми надувся, ішов козак із лінії — як лихо, зігнувся. Кінь та ніч — козакові товариші. Козак з біди не заплаче. Козак з бідою, як риба з водою. Козак живе не тим, що є, а тим, що буде. Козаки, як діти: що їм дадуть, то й з’їдять. Козаки, як діти: хоч багато поїдять, та мало наїдяться. Козак із пригоршні нап’ється, а з долоні пообідає. Козак коли не п’є, то ворогів б’є, а все не гуляє. Козак не без долі, дівка не без щастя. Козак не боїться ні хмари, ні чвари. Козак не боїться ні тучі, ні грому, як вийшов із дому. Козак хороший, та нема грошей. Козак, як голуб, знявся та й полинув. Козацькому роду нема переводу. Коник підбився — козак зажурився. Коли козак у полі, то він на волі. Куди козака доля не закине, все буде козак. На козаку й рогожа пригожа. Нащо в бога й день, як у козака місяць. Не все то козак, що списа має. Не журися, козаче, нехай твій ворог плаче. Не козакувати Миколі, бо не буде у нього коня ніколи. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Не пив води дунайської, не їв каші козацької. «Нехай риба буде рак!» — сказав козак. Не той козак, що зборов, а той, що вивернувся. Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води. Ой так по-козацьки: нема хліба — їсти пляцки! 334 Піч — річ бабська, а шабля — козацька. Про одного козака війна буде. Прожилися козаки — ні хліба, ні табаки. Птиця з птицею не наб’ється, козак з дівчиною не наживеться. Сніп з бородою, а козак з молодою. Степ та воля — козацька доля. Терпи, козаче,— отаманом будеш. То не козак, що отаманом не думає бути. Хліб та вода — то козацька їда. Чи сяк, чи так — не боїться козак. Щирий козак ззаду не нападає. Що там холод, коли козак молод. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана. Отаманом не хвалися, але його кріпко держися. Хто про що, а він про Наливайка. Хто любить піч, тому ворог Січ. Під Корсунем родилася, на Пиляві хрестилася. Висипався Хміль із міха та наробив панам-ляхам лиха. За старого Хмеля, як була людей жменя. Як сів на коня, та вдарив у потебеньку, та й поїхав помаленьку. Лучче вмирати у полі, ніж у жінчиному подолі. У полі дві волі, чия сильніша. Пропав, як швед під Полтавою. Загинув без слави недалеко від Полтави. Голодний француз і вороні рад. Нагрівся француз у Москві, а замерз на Березині. Так турнув, як Кутуз француза. Бідний — Кармалюкові брат рідний. Гнеться, як пан перед Кармалюком. Колись Устим пускав панів у дим. Пана Стася взяла трясця, а панові гроші Устим дав Явдосі. Що буде, то буде, а Кармалюк на пана робити не буде. Степ без кінця, а коня попасти ніде. Чхали, чхали та на степу й ночували. Доля чумацька гірка і щастя щербате. Кий у степу чумакам хазяїн. Не хочеш козакувати — йди чумакувати. Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче. Чумак чумака таранею допіка, а сам у нього з воза витягує чабака. 365 Віз ламається — чумак ума набирається, а як віл пристає, то ума не стає. На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому — голі плечі латаєм. Нехай дзвонять — їх на панщину не гонять. Це так, неначе на панщину робити. Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде. От тобі, бабо, і Юр’їв день! Людська кровця — не водиця, проливати не годиться. В війні нема ні брата, ні свата. У війні хто дужчий, той ліпший. Війна кому вірьовка, а кому дійна коровка. Війна воює, а дома жінка горює. Війна живиться грішми, а звеселяється кров’ю. Війна людей їсть, а кров’ю запиває. Війна, як та вода: в одного бере, а другому дає. Дома — лев, а на війні — тхір. Іще не було доброї війни і лихого миру. Кому війна, а кому матір рідна. Лучче дома горох, капуста, ніж на війні курка тлуста. Моря без води, а війни без крові не буває. На війну ідучи по чужу голову, і свою неси. По війні відважних багато. Ті, що готують війну, самі не воюють ніколи. Без доброго командира військо отара. Без ради і військо гине. Ліпше дома косою косити, ніж у війську ранець носити. Коли б, боже, воювати, щоб шабельки не виймати. Хто чим воює, від того й гине. Без зброї слабі й герої. Жовнір воює, а жінка з дітьми горює. Жовнір не має ні тата, ні брата, лиш камрата. Хто має викрути, той не піде в рекрути. Солдат і в полі в неволі. Солдатський сон усюди солодкий. Солдатка — ні вдова, ні заміжня жона. Хто хоче горя зажити, нехай іде в солдати служити. Хліб, сіль, вода — солдатська їда. Нуте, браття, або перемогу здобути, або дома не бути! Коли зброя говорить, закони мовчать. Куля не галушка — її не проковтнеш. Рана від кулі глибока, а від шаблі широка. 366 жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|