Методичні рекомендації до вивчення творчості Шарля Бодлера у загальноосвітніх навчальних закладах

Душа моя, забыть возможно ль нам и надо ль

Видение недавних дней —

У тропки гнусную разваленную падаль

На жестком ложе из камней?
Задравши ноги вверх, как девка-потаскуха,

Вспотев от похоти, она

Зловонно-гнойное выпячивала брюхо,

До наглости оголена.

Как будто только для того,

Чтобы сторицею Природе возвратилось

Расторгнутое естество.

Раскрылся пышно, как цветок,

И вонь, как бы смердело сто погостов,

Вас чуть не сваливала с ног.

И чёрная личинок рать

Ползла густой струей из вспученной брюшины

Лохмотья плоти пожирать.

Потрескивая иногда;

И тело множилось, и жило, и дрожало,

И распадалось навсегда.

Журчаньем ветерка иль вод,

Иль шорохом зерна, когда тихонько в кучи

Оно из веялки течет.

Набросок смутный, как во сне.

И лишь по памяти рука его допишет

На зыбком полотне.

Пустившись было наутек,

Встревоженно ждала, чтоб отодрать от кости

Свой облюбованный кусок.

Заразы, гноя и гнилья,

Звезда моих очей, души моей лампада,

Вам, ангел мой и страсть моя!

Когда, вкусив Святых Даров,

Начнете загнивать на глиняном матраце,

Из свежих трав надев покров.

Целующих как буравы,

Что сохранил я суть и облик вашей плоти,

Когда распались прахом вы.

Вы помните ли то, что видели мы летом?

Мой ангел, помните ли вы

Ту лошадь дохлую под ярким белым светом

Среди рыжеющей травы?
Полуистлевшая, она, раскинув ноги,

Подобно девке площадной,

Бесстыдно, брюхом вверх, лежала у дороги,

Зловонный выделяя гной.

Чтобы останки сжечь дотла,

Чтоб слитое в одном великая Природа

Разъединенным приняла.

Живым подобные цветам.

От смрада на лугу, в душистом зное лета,

Едва не стало дурно вам.

Спеша на пиршество, жужжащей тучей мухи

Над мерзкой грудою вились,

И черви ползали и копошились в брюхе,

Как черная густая слизь.

Как будто, вдруг оживлено,

Росло и множилось чудовищное тело,

Дыханья смутного полно.

Как ветер, как бегущий вал,

Как будто сеятель, подъемля плавно руки,

Над нивой зерна развевал.

Как первый очерк, как пятно,

Где взор художника провидит стан богини,

Готовый лечь на полотно.

Косила сука злой зрачок

И выжидала миг, чтоб отхватить от кости

И лакомый сожрать кусок.

Вы трупом ляжете гнилым,

Вы, солнце глаз моих, звезда моя живая,

Вы, лучезарный серафим.

И вы сгниете до костей,

Одетая в цветы под скорбные моленья,

Добыча гробовых гостей.

Вас пожирать во тьме сырой,

Что тленной Красоты — навеки сберегу я

И форму, и бессмертный строй.

І те літо чудове, ясне,

Як при стежці крутій на гранітному ложі

Ми побачили падло страшне.

Наче жінка цинічна, ласна,

Воно черево жовте своє оголяло,

Й парувала відтіль трутина.

Щоби гниль цю до краю спалить

І вернути Природі все то, що докупи

Вона міцно з’єднала на мить.

Над бундучним оцим кістяком,

Ви зомліли як стій, чи це вам лиш здавалось?

Нестерпучий був сморід кругом.

А з дірок оцього лахмана

Виповзали гидкої черви батальйони

І текли, мов густа рідина.

Наче хвиля блискуча, пливло,

І здавалось, від когось надихнуте тіло

Намножалось, двигтіло, жило.

Ніби то шаруділа вода

Або зерно, що віяльним рухом ритмічним

Його в віялку сам накида.

Наче шкіц, недоладний на взір.

Що його довершити не має надії

Той мистець, що задумав цей твір.

Та злим оком дивилась на нас,

І, смакуючи падло, усе пильнувала,

Чи до нього вернутись на час.

Доведеться, мій світе ясний,

В цю потворну заразу, о радісна зоре,

Моя пристасте, янголе мій!

Після таїнств останніх, страшних,

Під травою, під цвітом рясним пліснявіти

Між кісток спопелілих, брудних.

Поцілунками тіло пожруть,

Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,

Божественну і форму, і суть.

Наш взор, обласканный сияньем летних дней,

Ту падаль, что вокруг зловонье изливала,

Труп, опрокинутый на ложе из камней.

Дыша отравою, весь в гное и в поту,

Валялся там и гнил, все недра разверзая

С распутством женщины, что кажет наготу.

Стремясь скорее всё до капли разложить,

Вернуть Природе всё, что власть её соткала,

Всё то, что некогда горело жаждой жить!

Она раскинулась чудовищным цветком,

И задыхалась ты – и, словно неживая,

Готовилась упасть на свежий луг ничком.

Личинок жадные и чёрные полки

Струились, как смола, из остова живого,

И, шевелясь, ползли истлевшие куски,

Волной кипящею пред нами труп вздымался;

Он низвергался вниз, чтоб вырастать,

И как-то странно жил и странно колыхался,

И раздувался весь, чтоб больше, больше стать!

Как будто ветра вздох был слит с журчаньем вод,

Как будто в веялке, кружась, зерно шуршало

И свой ритмический свершало оборот.

Распавшись, труп исчез, как побледневший сон,

Как контур выцветший, что, взору непокорный,

Воспоминанием бывает довершён.

Укрывшись за скалой, с ворчаньем мига ждал,

Чтоб снова броситься на смрадный труп свободно

И вновь глодать скелет, который он глодал.

Как это чудище, вдруг станешь смрад и гной,

Ты – солнца светлый лик, звезда очей златая,

Ты – страсть моей души, ты – чистый ангел мой!

Чтоб под ковром цветов, средь сумрака могил,

Среди костей найти свой жребий безотрадный,

Едва рассеется последний дым кадил.

Они тебя пожрут лобзанием своим,

Что лик моей любви, распавшийся из тленья,

Воздвигну я навек нетленным и святым.

Вірш Ш. Бодлера «Падло» майже достовірно датується 1843 роком; вперше був опублікований у першому виданні «Квітів Зла». Традиційно вважається літературознавцями, що у ньому розгортається тема, запозичена з Іоанна Златоуста: «Багато було дівиць, стілько ж прекрасних, або ще незрівняно прекрасніших, ніж кохана ним, котрі після смерті своєї через один чи два дні являли собою сморід, гній та гнилизну черви». Вірш перетворився на декларацію «Проклятих поетів», перш за все Моріса Ролліна, й здійснив помітний вплив на російську поезію завдяки чисельним перекладам.

Рекомендації до написання есе практично реалізуються учнями на літературному матеріалі вірша Шарля Бодлера «Падло» (за основу обираємо переклад М. Драй-Хмари).

Перш за все, необхідно здійснити цілісний аналіз тексту, у ході якого учні від первинних вражень приходять до смислорозуміння твору й осмислення ролі художньо-виражальних засобів у втіленні авторського задуму.

1. 
   З’ясування первинних вражень від прочитання вірша «Падло» (текст читає вчитель або зарані підготовлений учень).
   

2. 
   Користуючись «Універсальною пам’яткою для аналітико-інтерпретаційного дослідження ліричного твору», учні, об’єднавшись у
   

Вчитель дає поради, на що варто звернути першочергову увагу під час дослідження тексту:

• 
  Де і коли відбуваються описані події? (Учням буває зазвичай складнодати відповідь, тому тут дуже важливою є допомога вчителя, який додатковими запитаннями підводить їх до розкодування місця дії. З часом усе зрозуміло: «ранок погожий, і те літо чудове ясне…», а от де ж саме знаходилась «стежка крута», на якій опинились двоє закоханих (ліричний герой та його кохана) – не ясно!
  

Якщо прийняти до уваги, що ліричний герой Бодлера – урбаніст, то прогулянка (чи ранкове побачення з коханою) пов’язане якимось чином із простором міста, але міських пейзажів у тексті немає, є «стежка крута» десь серед скель, ярів. Можливо, бажаючи усамітнитись від зайвих занадто цікавих поглядів із натовпу, закохані виходять за межі міста, але й не потрапляють на лоно природи. Швидше за все – це сміттєзвалище, незмінний супутник великих міст. Й відразу у читача виникає гидливе враження-нерозуміння: побачення з коханою на смітнику?! Відповідно до Бодлерової системи «відповідностей», піднесене, чисте (кохання) знаходиться поряд із огидним, потворним, бридким (падло). Настрій піднесення, що сповнює закоханих, змінюється відчуттями огиди, відрази, жаху, особливо для коханої ліричного героя («ви зомліли як стій»; «ви зостались ледь живі» (у перекладі Д. Павличка), «задыхалась ты – и, словно неживая, готовилась упасть» (переклад Елліса). Ліричного ж героя це видиво тління й розпаду наводить на філософські думки про Життя і Смерть.

Наступне, на що варто звернути увагу, це зображення образу падла у різних варіантах перекладу вірша українською та російською мовами, й зробити висновок, яка позиція є найбільш близькою до Бодлерової мистецької концепції.

Розпочинаємо із з’ясування вражень, які викликала у старшокласників ця картина гнилизни. Визначаємо художні засоби, які використовує поет, а слідом за ним і перекладачі, для створення цієї натуралістичної картини (порівняння з розпусною жінкою, «пишною квіткою», «надихнутим тілом», «лахманом», виразні епітети «бундучний оцей кістяк», «падло страшне», використання у комплексі руху, звукових характеристик, якостей запаху, зорового сприйняття. Окремі характеристики падла, що йдуть від органів чуття, викликають, майже реальні реакції гидливості, відрази, (як у ліричної героїні), але якщо їх сприймати у комплексі, у єдності, так як це робить ліричний герой Бодлера, тоді починає працювати розум і відтворюється цілісна картина природного колообігу Життя і Смерті.

«Падло страшне» (або в інших перекладах – «здохлий кінь», «падаль», «труп», «лошадь дохлая», «остаток падали») прертворюється у сприйнятті ліричного героя на «пишну квітку». Варто запитати учнів, чи сприйняли вони при першому читанні образ падла як «пишної квітки», й запропонувати їм поміркувати, чому ж герой Бодлера бачить у потворності, тлінні й розпаді Красу. Секрет у тому, що у вірші «Падло» Шарль Бодлер, а за ним і українські перекладачі Д. Павличко та М. Драй-Хмара, застосував поетику синтезу, «відповідностей», що є центром його мистецької концепції.

Науковець О. Ніколенко підкреслює, що в україномовному варіанті перекладу «зливаються воєдино Життя і Смерть, Природа і Мистецтво, Піднесене і Потворне». Перед читачем постає одвічний механізм перетікання, переходу одних форм Життя в інші. Суперечливий у своїх поглядах Бодлер, визнаючи Смерть, тут же її заперечує, показуючи процес розпаду однієї форми життя й народження із неї ж інших, менш досконалих, нижчого рівня розвитку, але більш живучих і чисельних (здохла коняка стає джерелом життя для мошок мільйонів, «гидкої черви батальйони», що «виповзали» й «текли, мов густа рідина» під впливом сонця, що «днювало на трупі, щоби гниль цю краю спалить і вернути Природі все те, що докупи вона міцно з’єднала на мить». Картина невпинного руху оживляє те, що вже вмерло. Шоста строфа вірша утверджує рух як основу Життя. Дзижчання мошок, неприємне і надокучливе, поет замінює на «дивний шум музичний», що сповнює простір, з’являються образи води та зерна, як символів життя. Цікавим може стати дослідження смислового навантаження останніх рядків сьомої строфи – «зерно, що віяльним рухом ритмічним його в віялку сам накида».

Виникає питання, хто цей «сам», що віє зерно? В учнівських інтерпретаціях виникає образ Бога як Творця, як того, хто підтримує Життя у різних його формах. Але Бодлер відзначав, що «у кожної людини є одночасно два прагнення, одне спрямоване до Бога, інше – до Сатини. Поклик Бога, або духовність, – це прагнення внутрішньо піднестись, поклик Сатани, або тваринність – це насолода від власного падіння». (Бодлер. «Моє оголене серце»). Ми розглядали вже мистецьку концепцію Бодлера й прийшли висновку, що її центром є Краса, породжена небом і безоднею, пеклом і раєм, зорею й проваллям, Краса, що ввібрала у себе сутність і Бога, і Сатани, що саме вона є «владаркою натхненною», здатною змінити на краще світ. Бодлер вважав, що творче начало митця пов’язане саме з темним боком дійсності, навіть із самим Сатаною, що збунтувався проти статичних ідеалів Бога й визнав єдино вірним Рух і Боротьбу. Колись Ангел Світла, Ангел Вранішньої Зорі (Люцифер) став володарем Темряви, Князем Пітьми, Сатаною, але від цього не перестав бути привабливим особливо для людини, наділеної творчим талантом, здатної побачити Красиве у Потворному, усвідомити єдність і боротьбу протилежностей у цілісній моделі світобудови. Тому «сам», що віє зерно, може сприйматись і як володар темряви, чиє ім’я не згадують всує. Природна картина переходить у мистецьку площину у восьмій строфі – основи світобудови постають перед читачем через метафору мистецького твору з «позатираними формами», на завершення якого немає надії, тобто цей процес вічний, як вічні Життя і Смерть та їхні постійні взаємні переходи. У витворі митця не можна провести чіткої грані між позатираними формами, так і у світі немає чіткої, різкої межі між Смертю і Життям, тому що Смерть несе в собі Життя, а Життя, відповідно, завжди сповнене Смертю.

Образ «псиці» («суки») у дев’ятій строфі є підтвердженням цього висновку: самиця пожирає падло, щоб продовжувати життя у своїх дітях, яких годуватиме молоком, завдяки тому, що має їжу. (В деяких варіантах перекладу використовується образ «пса» (у Елліса), що змінює смислове навантаження авторської ідеї «про вічний рух Життя, а ще більше – рух поетичної думки» (О. Ніколенко).

Рух поетичної думки замикає коло міркувань ліричного героя думками про скінченність усього в світі, в тому числі й людського життя. Закоханий, щасливий, ліричний герой – «о горе!» усвідомлює, що й його кохана з часом перетвориться на «потворну заразу», на «нечисть», що гнитиме під «цвітом рясним», «між кісток спопелілих, бридких», що, вірогідніше за все, й її таке прекрасне зараз тіло, буде поживою для хробаків.

Та все ж фінал вірша оптимістичний!

Усвідомлення того, що ми народжені Природою, рано чи пізно обов’язково йдемо з Життя, народжуємось, щоб вмирати, що Життя – це мить між народженням і смертю, між минулим і майбутнім, робить ліричного героя філософом. У художньому фільмі «Зірка і смерть Хоакіна Мурьєтти» Смерть говорить про себе: «Я Смерть – зворотний бік Життя». Таке визначення є майже бодлерівським. Але це не просто філософ, це Філософ-Митець. Його призначення в світі – творити й зберігати Красу. Останні рядки вірша підтверджують погляд Бодлера на мистецтво, як на крок у Вічність. Зберігаючи Красу, ліричний герой тим самим робить нетлінною Божественну форму і суть. «Божественна форма» - ідеал Краси, «Суть» - скоріш за все, ті високі почуття ліричного героя, що роблять його творцем Ідеалів, що його уява і мистецьке слово здатні подолати Смерть. Таким чином у просторі одного-єдиного вірша постає уся світоглядно-мистецька система Шарля Бодлера, що бачив світ у єдності протиріч й віддав перевагу Красі з потворного, Красі зі Зла, Красі, що проявляє себе і в Житті, і в Смерті. Змінений до модернізму ракурс бачення світу Бодлером змінює й пріоритети художнього зображення дійсності й людини.

Найвищим досягненням, втіленим Шарлем Бодлером у вірші «Падло» є вміння вмістити в класичну форму ніким ще не описані враження, думки й почуття в світлі його провідних мистецьких ідеалів – Краси, Життя і Смерті, Божественної суті, збереження Краси у Поезії.

Як можливий варіант написання есе на літературному матеріалі пропонуємо есеїстичний нарис О. Ніколенко, ознайомившись з яким учні визначають тему есе та три основні думки, які розкриває й аргументує літературознавець.

О. Ніколенко «Падло»

«Вірш «Падло» якнайкраще відображає естетику М. Бодлера. Написаний за мотивами оди Горація, твір за своїм змістом набагато ширше відомого латинського афоризму: Vita brevis, ars longa. («Життя коротке, мистецтво вічне»).

У вірші є традиційні бодлерівські опозиції: Життя і Мистецтво, Природа і Краса, Потворне і Прекрасне, Життя і Смерть. Співвідношення між цими поняттями визначається змістом твору.

Композиція вірша дуже проста: у перших дев’яти строфах з натуралістичними подробицями змальовано образ мертвої коняки, а в останніх строфах поет звертається до своєї коханої, кажучи, що і вона, як усі на землі істоти, приречена на смерть, але назавжди лишиться живою в його віршах як вічний ідеал. В образі коханої легко впізнати Жанну Дюваль – тривалу пристрасть: невгамовний біль митця. У ній він уперто шукав свій Ідеал, проте ця цілком земна жінка надто відрізнялась від образу, створеного уявою поета. Природно припустити, що у своєму вірші Бодлер протиставляє земне і духовне начала. Те, що в душі людини, на його думку, набагато вище і прекрасніше за оточуючу дійсність. До того ж воно вічне, бо мистецтво увічнює Красу. У вірші уславлюється непереможна сила творчості: митець здатен одухотворяти світ, знаходити красу навіть там, де, здавалося б, її не може бути, творити свій неповторний художній світ. Призначення мистецтва – служити Красі в усіх її проявах. А роль його полягає в тому, щоб через особливе поетичне бачення наблизитися до істини, до суті всього сущого. Ці думки особливо виразно звучать в останній строфі вірша:

Красо, скажіть тоді черві, що підло рине

З цілунками на вашу грудь,

Що ваші форми я зберіг, моя богине,

Зберіг мого кохання суть!

(Переклад Д. Павличка)

Втім Бодлер не заперечує життя як таке. Він бачить різні його прояви, вічний поворот у природі. В описі мертвого коня виявляється талант естетичного сприйняття усього, що є на землі. Виразність і майстерність цього опису гідні подиву. Здається, це мало не єдиний випадок у літературі, коли потворне набуло естетичної інтерпретації. У смерті поет бачить водночас і початок нового життя. Не випадково у вірші є загадка про зерно, яка нагадує відому біблійну притчу про необхідність віддавати себе заради інших та про можливість нового життя через звільнення від усього тлінного і ницого в самому собі.

Проводячи свою кохану через усі жахи, сморід і гидоту, автор, мов Вергілій у «Божественній комедії» Данте, показує їй земне пекло й чистилище, прагнучи вивести до оновленого, духовного буття. Людині, на думку поета, треба позбутися всього потворного, мерзенного, низького, аби нарешті зрозуміти, що існує життя вічне, тобто духовне, за законами Краси. І допомогти перетворенню особистості, як вважає Бодлер, покликане саме Мистецтво, бо тільки воно творить Красу і веде до пізнання Істини». (Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму: Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003, с. 35-37).

Таким чином весь комплекс проведеної підготовчої роботи сприятиме успішному написанню есе на одну із тем, запропонованих вище, за віршем Ш. Бодлера «Падло» в ракурсі теми «Співвідношення Життя і Смерті в художній моделі світу Шарля Бодлера» (аналогічно може бути організована підготовча робота і на основі інших віршів Бодлера – «Покришка», «Сліпці», «Сплін», «Лебідь», «Ангел і череп» тощо).

В якості домашнього завдання пропонується написати есе на одну із тем за віршем Ш. Бодлера «Падло» та підготуватися до контрольної роботи з теми «Шарль Бодлер (1821-1867). «Альбатрос», «Вечорова гармонія», «Відповідності». Можливий варіант завдань для чотирирівневої контрольної роботи пропонуємо нижче.

Відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України щодо викладання зарубіжної літератури встановлено кількість перевірочних і контрольних робіт, серед яких зазначено два твори – один класний і один домашній. Написання есе за віршами Ш. Бодлера може бути зараховане як домашній твір з обов’язковим виставленням оцінок усім учням до класного журналу. Написане есе з комплексом тестових завдань також може бути зараховано як контрольна робота за тему. Остаточне рішення приймає вчитель залежно від рівня підготовки класу, профільного напряму та обсягу читацьких інтересів школярів.

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 0,5 бала)

1. 
   Кого серед названих митців вважали «пізнім романтиком і предтечею символізму»:
   

б) Т. Готьє;

в) А. Фета;

г) Ш. Бодлера.

2. 
   Хто із названих митців світової культури мав великий вплив на формування естетичних пріоритетів Шарля Бодлера?
   

в) Теофіль Готьє;

г) Йоганн Вольфганг Гете.

3. 
   Під якою назвою була надрукована найвідоміша збірка віршів Шарля Бодлера? («Квіти Зла»)
   
4. 
   Що переважно оспівував у своїх віршах Бодлер?
   

в) Бога;

5. 
   Яка ідея лежить в основі створення поезії Шарля Бодлера? («Видобування Краси зі Зла»)
   
6. 
   Який художній троп є найбільш вживаним у поезіях Бодлера? (Символ)
   
7. 
   Викресліть зайву назву серед переліку творів Бодлера: «Лесбос», «Коштовності», «Лета», «Метаморфози вампіра», «Прокляті жінки», «Надміру веселий», «Гімн Красі».
   

8. 
   Назвіть назву першого найбільшого розділу збірки «Квіти Зла». («Сплін та Ідеал»)
   
9. 
   Назвіть найвідоміших перекладачів віршів Ш. Бодлера українською мовою: (Дмитро Павличко, Михайло Драй-Хмара, Михайло Орест, Павло Грабовський та інші).
   
10. 
    Завдяки чому у поезії Шарля Бодлера створена цілісна картина єдності світу? (Завдяки системі «відповідностей»).
    
11. 
    Назвіть назву збірки віршів у прозі Шарля Бодлера. («Паризький сплін»).
    
12. 
    У якому вірші Шарля Бодлера художньо представлена проблема «поет і натовп»? («Альбатрос»).
    

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 1 бал)

1. 
   Що є центром філософсько-естетичної системи Шарля Бодлера? (Краса).
   
2. 
   Який художній прийом називається сугестією? (Навіювання певного емоційного стану).
   
3. 
   Який сенс символічного зображення альбатроса у одноіменному вірші Бодлера? (Це символ трагічної долі митця у суспільстві).
   
4. 
   Який конфлікт є найгострішим для ліричного героя Шарля Бодлера? (Це конфлікт розколотої душі й свідомості, внутрішній конфлікт особистості).
   
5. 
   Новаторські тенденції яких напрямів літератури намітились у поезії Бодлера? (Символізму, неоромантизму, імпресіонізму, натуралізму).
   
6. 
   Доповніть авторський текст вірша, запишіть його назву:
   

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, (вигнаний з небес), на падолі земному

(Крилатий велетень) не має змоги йти.

(Переклад Д. Павличка).

(Вірш Ш. Бодлера «Альбатрос»)

Завдання ІІІ рівня складності (достатнього)

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 1,5 бала)

1. 
   Якими, з точки зору Бодлера, є доля і призначення Поета? Обґрунтуйте.
   
2. 
   Доведіть, що у вірші Ш. Бодлера «Відповідності» втілена його світоглядно-мистецька концепція.
   
3. 
   Яким настроєм сповнений вірш Ш. Бодлера «Вечорова гармонія»? Наведіть аргументи.
   
4. 
   Наведіть приклади застосування синестезії у віршах Шарля Бодлера.
   
5. 
   Яким постає у віршах Ш. Бодлера образ Природи? Обґрунтуйте.
   
6. 
   Що і чому Ш. Бодлер вважав «найзлішим Страховидлом» в світі?
   

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 3 бала).

1. 
   За висловом Шарля Бодлера, сучасна йому «Франція вступила в фазу брутальності, а Париж став центром всесвітньої дурості». Як ця думка знайшла втілення у творчості митця?
   
2. 
   Доведіть, що у поетичній спадщині Шарля Бодлера світ представлений як єдине ціле.
   
3. 
   Схарактеризуйте образ Краси у поезії Шарля Бодлера. В чому полягає новаторство його створення?
   
4. 
   У формі невеличкого есе висловте своє розуміння засад гармонії світу, представленої у вірші Шарля Бодлера «Відповідності».
   
5. 
   Напишіть твір-мініатюру на тему «Конфлікт «ідеалу» та дійсності» в поезії Ш. Бодлера».
   
6. 
   Порівняйте ліричного героя Шарля Бодлера з класичним романтичним героєм. Наведіть приклади з поезії Бодлера.