О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
- Погашення
- ЗОБОВЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ ЗОБОВЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ
- ЗОБОВЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ
- ЗРАДА БАТЬКІВЩИНИ
- ІМЯ ГРОМАДЯНИНА 1НДОСАЦІЯ
- Див. Депутатська недоторканність. ІМЯ ГРОМАДЯНИНА
- ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПОКАРАННЯ
- ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНА РІЧ
- ІНДОСАНТ
- ІНДОСАЦІЯ
- ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
- ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (ТЛУМАЧЕННЯ) ЗАКОНУ
- ІПОТЕКА
- КАЗНАЧЕЙСТВО (Державне казначейство України)
- КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВЯЗАННЯ
ЗМАГАЛЬНІСТЬ — принцип судочинства, що полягає у відокремленні функції обвинувачення від функції захисту і наданні сторонам рівних процесуальних прав щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів, заявлення клопотань. Рівність можливостей у реалізації цих прав забезпечується введенням у процес поряд з професійним обвинувачем професійного захисника, участь якого в судовому розгляді у встановлених законом випадках є обов'язковою, а також забороною покладання обов'язку доказування невинуватості підсудного на самого підсудного або його захисника. У цивільному процесі 3. полягає в тому, що весь процес відбувається у формі правового спору сторін — позивача і відповідача, які подають суду докази і користуються рівними процесуальними правами. ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ - спеціальні оригінальні позначення, які відрізняють однорідні товари й послуги одного виробника від однорідних товарів і послуг іншого виробника. Паризька конвенція з охорони промислової власності 1883 р. вирізняє товарні знаки і знаки обслуговування. Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" 1993 р. товарні знаки і знаки обслуговування об'єднані в єдиний об'єкт права промислової власності — 3. для т. і п. ЗНАХІДКА — майно, втрачене власником (володільцем) поза його волею і знайдене іншою особою. Громадянин, який знайшов загублену річ, зобов'язаний не- гайно повідомити про це особу, що загубила її, повернути їй знайдену річ або заявити про 3. і здати її до міліції чи до виконкому сільської, селищної ради, а коли річ знайдено в установі, підприємстві або на транспорті, — здати її адміністрації відповідної організації. Адміністрація, не виявивши у двотижневий строк законного володільця, негайно повинна здати загублену річ до міліції або виконкому. Міліція або виконком зберігають здані їм речі протягом ше'сти місяців. Якщо за цей період власника не буде виявлено, речі переходять у власність держави. Для цього не вимагається спеціального судового чи іншого рішення. ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ — рішення суду про припинення стану судимості до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості, після закінчення не менше половини цього строку, якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. Див. Погашення судимості. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО — частина цивільного права, що являє собою сукупність норм, які регулюють відносини, в яких одна сторона {боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. 3. п. встановлює правила виконання зобов'язань, їх місце, передбачає гарантії належного їх виконання. Законодавство забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ — правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. 3. виникають з договорів та інших підстав, передбачених законом (ст. 4 ЦК України). 3. можуть бути односторонніми, коли одна сторона має тільки права, а друга — обов'язки, і двосторонніми, коли обидві сторони мають права та обов'язки. 3. опосередковують товарообмінний процес і належать до майнових правовідносин. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ  ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ - один із видів правовідносин, який покладає на громадянина обов'язок з'являтись у судові чи інші органи за письмовим чи усним викликом у призначений термін. Обвинувачений (підсудний) у разі неявки без поважних причин (поважними причинами визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з'явитись до слідчого чи суду) підлягає приводу.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ — позадоговірні зобов'язання, що виникають з правопорушення. Шкода, заподіяна особі, майну громадянина або організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що шкода заподіяна не з її вини. Шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, якщо не були перевищені її межі, відшкодуванню не підлягає. Суд має право зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану. ЗРАДА БАТЬКІВЩИНИ - див. Державна зрада. ЗУПИНЕННЯ ПЕРЕБІГУ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ — розпочатий строк позовної давності зупиняється протягом усього часу існування обставин, зазначених у законі, і розпочинає свій перебіг лише з часу, коли відпадають ці обставини. Строк давності включає лише час до і після зупинення строку. 3. п. с. п. д. можливе у разі, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна подія (непереборна сила); в силу встановленої законодавством відстрочки виконання зобов'язань (мораторій); якщо позивач або відповідач перебуває у Збройних Силах, що переведені на воєнне становище. 3. п. с. п. д. можливе, якщо зазначені обставини існували в останні шість місяців строку давності, а якщо цей строк менший — протягом строку давності. ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ — самостійна позовна вимога відповідача до позивача, що заявляється в суді або господарському суді в розпочатому процесі для розгляду разом з первинним позовом; засіб захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову. 3. п., незалежно від його підсудності, пред'являється в суд, який розглядає вже заявлений позов, з дотриманням загальних вимог пред'явлення позову. і ІДЕАЛЬНА СУКУПНІСТЬ - вчинення кількох самостійних злочинів шляхом одного діяння. І. с, як правило, виникає, коли винний: а) своїм злочинним діянням посягає одночасно на кілька різних об'єктів (напр., коли винний отримує як хабар завідомо вкрадену річ, його дії міститимуть І. с. хабарництва та розкрадання) або б) має різне психічне відношення до злочинних наслідків свого діяння (напр., коли винний пострілом з рушниці навмисно вбиває одну особу і з необережності ранить іншу, його дії утворюють І. с. умисного вбивства та вбивства з необережності). Слід мати на увазі, що деякі кримінально-правові норми встановлюють відповідальність за одночасне посягання на два об'єкти (напр., розбій посягає одночасно як на власність, так і на здоров'я потерпілого). У такому випадку І. с. не буде. Див. також Сукупність злочинів. ІДЕНТИФІКАЦІЯ (лат. ісІепііГісо - ототожнюю) - у криміналістиці задача, метод, процес і результат установлення тотожності конкретного об'єкта за сукупністю загальних та окремих ознак. Факт тотожності, зафіксований у висновку експерта (експертна І.) або в протоколі (судово-слідча І.), є доказом у справі. В органах МВС здійснюється обліково-реєстраційна І. ІМУНІТЕТ (лат. іттипіїаз — звільнення від чогось, свобода) — юридичне право не підкорятись деяким загальним законам, надане в окремих випадках державам, міжнародним організаціям, особам, що посідають особливе місце в державі. Розрізняють: у міжнародному праві: І. держави, І. дипломатичний, І. військових кораблів, ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА 1НДОСАЦІЯ  І. морських державних торговельних суден; у фінансовому праві: податковий І.; у конституційному праві: І. президентський, І. парламентський (депутатський), І. судовий. Див. Депутатська недоторканність.
ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА - відповідно до ЦПК України громадянин здобуває і здійснює права та обов'язки в суспільстві під власним іменем, до якого входять прізвище, ім'я та по батькові. Громадянин має право змінити власне ім'я згідно з чинним законодавством. Зміна імені не є умовою припинення або порушення його прав та обов'язків, здобутих під попереднім іменем. Ім'я, надане громадянинові під час народження, а також зміна імені реєструються відповідним актом громадянського стану. ІНВАЛІДНІСТЬ (лат. іпуаіісшз — слабкий, безсилий) — постійна або тривала втрата працездатності, яка виникла внаслідок захворювання, поранення, анатомічного дефекту. При І. надається пенсія або інші пільги, передбачені законодавством. В юриспруденції розрізняють такі причини І.: загальне захворювання (І. не пов'язана з трудовою діяльністю); професійне захворювання; трудове каліцтво; ураження, контузія, набуті під час виконання військових обов'язків, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті; каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням військового обов'язку, або захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті. І. визначається за проявами захворювання, які перешкоджають виконанню професійної роботи і набули сталого характеру. Групи І. встановлюють медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Налічується три групи І.: І — особа потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; II — особа непрацездатна, проте не потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; III — працездатність особи значно знижена. МСЕК приймає рішення про групу І. особи після встановлення її причин, від чого залежить розмір пенсії та надання певних пільг. ІНВЕСТИЦІЯ (лат. іпує$ііо — одягаю, наділяю) — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До об'єктів І. належать: кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права, права на інтелектуальні цінності тощо. І. у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі капітальних вкладень. ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПОКАРАННЯ - у кримінальному праві — призначення покарання в межах установлених законом санкцій, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного та обставин справи, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. При І. п. суд враховує характер і тяжкість вчиненого хіочину, спосіб, стадію, суб'єктивний склад його вчинення, форму та вид вини, особу винного, його роль у скоєнні злочину. ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНА РІЧ - річ, яка відрізняється притаманними лише їй властивостями й характеристиками, що дають змогу вирізнити її з загальної маси інших однорідних речей (напр., оригінал картини, книга з автографом). Це унікальні речі, які існують в одному примірнику, вони є незамінними. Саме тому у випадках, коли предметом зобов'язання є І. в. р. і виконання його стало неможливим, таке зобов'язання за законом припиняється. ІНДОСАМЕНТ (нім. Іпдоззатепї, фр. епсюз$етепг, від лат. іп — на і сюгзит — спина) — передатний напис власника на звороті векселя або чека, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи. І. виконує передатну, забезпечувальну й легітимаційну функцію; за його допомогою переходять права за векселем від однієї особи до іншої, перетворює індосанта в індосата (боржника) за векселем, який відповідає перед векселедержателем за акцепт векселя і платіж. І. дає змогу встановити законного держателя векселя. ІНДОСАНТ — юридична особа, на користь якої переводяться вексель, чек за передатним написом. Володіє векселем у зв'язку з індосаментом. ІНДОСАТ — юридична особа, якій за індосаментом передані всі права за векселем. ІНДОСАЦІЯ — переказ векселя індосантом індосату шляхом передатного напису на звороті векселя. 123 =5= ІНКАСО ІСТОРИКО-ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ  ІНКАСО (від італ. іпсаззо — виручка, виторг) — банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує належні йому кошти за різними документами від імені й за рахунок клієнта і зараховує їх на рахунок отримувача коштів.
ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ - особи, які перебувають на території однієї держави, а мають громадянство іншої держави. Правила в'їзду і виїзду, правове становище І. г. під час перебування на території даної держави визначається законодавством цієї держави та укладеними нею міжнародними договорами з країнами, громадянство яких ці І. г. мають. ІНСТРУКЦІЯ (лат. іпзігисііо — введення, настанова) — 1) підзаконний нормативний акт, що видається міністерствами, керівниками інших центральних та місцевих органів державного управління в межах їхньої компетенції на основі і для виконання законів, указів, постанов і розпоряджень уряду та актів вищестоящих органів державного управління; 2) зведення правил, які регламентують виробничо-технічну діяльність. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ - це виключні права на результати людської розумової діяльності. Поняття І. в. було введене Конвенцією про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. Інститут права І. в. традиційно поділяється на авторське право (твори літератури, мистецтва, науки) і право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, ноу-хау). Основними нормативними актами, що регулюють відносини права І. в., є Закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та ін. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (ТЛУМАЧЕННЯ) ЗАКОНУ (лат. іпіегргеїаііо, від іпіегргеіог — роз'яснюю, перекладаю) — діяльність державних органів, різних організацій, окремих громадян щодо з'ясування і роз'яснення дійсного змісту загальнообов'язкової волі законодавця, вираженої в нормах права. Мета І. з. — правильне застосування приписів, що містяться в нормах права, в конкретних життєвих випадках. За юридичною силою тлумачення закону буває офіційне та неофіційне. Офіційне поділяється на автентичне, нормативне, казуальне; неофіційне — на доктринальне, професійне, поточне. За обсягом І. з. може бути буквальна, обмежувальна, поширювальна; за прийомами — граматична, логічна, систематична, історична. ІНФЛЯЦІЯ (лат. іггПаїіо — роздмухування, розбухання, від іпЯіо — вдуваю) — надмірне збільшення маси паперових грошей, що перебувають в обігу, порівняно з масою реально пропонованого товару й послуг, ціни на які зростають через падіння купівельної спроможності грошей. ІПОТЕКА — вид застави нерухомого майна (землі, будівель) з метою отримання іпотечного кредиту. ІСТОРИКО-ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - дослідження соціального значення правової норми, її мети, намірів законодавця, суспільно-політичної обстановки, що певною мірою зумовила її прийняття. -ф- : КАРНИЙ РОЗШУК  к
КАБАЛЬНА УГОДА — правочин, здійснений під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної згоди представника однієї сторони з другою, а також правочин, який особа вимушена була вчинити через тяжкі обставини на вкрай невигідних для себе умовах, чим скористалася друга сторона. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого. У таких випадках потерпілому повертається другою стороною все одержане за правочином, а в разі неможливості повернути одержане в натурі відшкодовується його вартість. КАЗНАЧЕЙСТВО (Державне казначейство України) (від тюрк, казна) — спеціальний підрозділ Міністерства фінансів України, який забезпечує повне і своєчасне виконання Державного бюджету України, фінансує його видатки, управляє державним боргом, розподіляє між різними ланками бюджетів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, контролює надходження й'ви-трачання коштів державних позабюджетних фондів. КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ - боргові цінні папери на пред'явника, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються тільки на добровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу, відповідно до умов їх випуску. КАЗУАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сазиаііз, від сжшз -випадок) — офіційне роз'яснення змісту норми права, яке дається судовим або іншим компетентним органом у зв'язку і з приводу розгляду конкретної справи і формально є обов'язковим лише у її розгляді. КАЗУС (лат. сашз — випадок) — подія, що настає поза вольовими діями суб'єкта і тому не може бути передбаченою за певних умов. К. є також випадкова дія особи, що має зовнішні ознаки проступку (злочину), але позбавлена елемента вини і тому не тягне юридичної відповідальності. Від К. слід відрізняти поняття непереборної сили. КАЛІЦТВО — втрата особою працездатності внаслідок нещасного випадку, протиправних дій або інших причин. Розрізняють К. трудове і не пов'язане з роботою, від чого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначення пенсії тощо. КАЛІЦТВО ТРУДОВЕ - у трудовому праві України -ушкодження здоров'я працівника в результаті нещасного випадку, що стався: а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі й під час відрядження), а також під час дій в інтересах підприємства, організації, установи навіть без розпорядження адміністрації; б) на шляху до роботи чи звідти; в) на території закладу, організації або в іншому місці впродовж робочого часу (враховуючи й перерви); під час підготовки до роботи; г) біля закладу, установи, підприємства або іншого місця роботи впродовж робочого дня (разом із перервою), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) під час виконання державних або громадських обов'язків; є) при виконанні обов'язків громадянина під час рятування людей або в момент захисту особи чи правопорядку. За фактом К. т. складається акт за встановленою формою після попереднього розслідування, від результатів якого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначення пенсії тощо. КАРНИЙ РОЗШУК - 1) комплекс опсративно-роз-шукових та інших передбачених законодавством заходів з метою виявлення злочинів та осіб, що їх скоїли, а також виявлення осіб, які переховуються від слідства й суду; 2) система органів МВС України, на які покладено виконання наведених завдань. Служба К. р. складається з КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ КВАЛІФІКАЦІЯ Головного управління К. р. МВС України та управлінь, І відділів, відділень К. р. в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у місті. Структурні підрозділи служби К. р. підпорядковуються на місцях керівникам відповідних органів МВС. КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ - в цивільно-процесуальному, господарському та кримінально-процесуальному праві України третя судова інстанція — це суд, що розглядає справу за касаційною скаргою або касаційним поданням прокурора на рішення, вироки, ухвали суду першої інстанції і постанови судді, що набрали законної сили. І К. і. — суд, безпосередньо вищестоящий стосовно суду, який постановив рішення, вирок. В Україні такими судами, які розглядають справи в К. і., є: Верховний Суд України, Касаційний суд України. Не підлягають касаційно- | му оскарженню рішення, вироки, ухвали Верховного Суду України. КАСАЦІЙНА СКАРГА — подається учасниками процесу до касаційної інстанції на вирок або судове рішення, яке набрало законної сили. К. с. на вирок подається засудженим, його захисником і законним представником, виправданим, потерпілим, його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем та їхніми представника- І ми в частині цивільного позову в місячний строк з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою — протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку. К. с. на судове рішення мають право подати протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення сторони, їхні представники та інші особи, які брали участь у справі. Якщо строк оскарження пропущено з поважних причин, суд має право відновити його. КАСАЦІЙНЕ ПОДАННЯ - акт прокурорського реагування на незаконні чи необгрунтовані: а) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, та б) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ними в апеляційному порядку. К. п. на судові рішення, зазначені в п. а), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. К. п. на судові ===== 128 =— рішення, зазначені в п. б), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва та Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанцій.
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|