4
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ -
вжиття спеціальних заходів майнового характеру, які спонукають сторони до неухильного й реального виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань може забезпечуватися, згідно з законом або договором, неустойкою {штрафом, пенею), заставою і поручительством. Зобов'язання між громадянами або з їхньою участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між юридичними особами — гарантією.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ — сукупність заходів, що забезпечують реальність виконання майбутнього судового рішення; одна з гарантій захисту інтересів позивача. Заява про 3. п. вирішується суддею або судом, що розглядає справу, в той же день без повідомлення відповідача та інших осіб, що беруть участь у справі. Залежно від обставин справи суд чи суддя може забезпечити позов цілком або частково. У кримінальному процесі за наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.
ЗАБОРОНЕНИЙ ПРОМИСЕЛ — див. Зайняття забороненими видами господарської діяльності.
ЗАВДАТОК — грошова сума, що видається однією з договірних сторін іншій стороні на підтвердження укладення договору й забезпечення його виконання. 3. застосовується лише в зобов'язаннях між фізичними
особами. За чинним ЦК України 3. відіграє забезпечувальну функцію, яка полягає в тому, що сторона, яка дала 3. : відповідає за невиконання договору, у разі його невиконання втрачає 3. Якщо відповідальною за невиконання договору є сторона, яка одержала 3., вона сплачує другій стороні подвійну суму. Сума 3. у разі невиконання договору зараховується при відшкодуванні збитків, завданих потерпілій стороні невиконанням договору. 3. схожий з авансовим платежем, оскільки він також є попередньою їлатою, але для виконання забезпечувальної функції сумою коштів, що внесена авансом, необхідно вказати в договорі, що ця сума є 3., бо в разі невиконання договору сума попередньої оплати повертається платнику.
ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - перший міжнародний акт про права людини універсального характеру, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Складається з преамбули і ЗО статей, в зких уперше в історії проголошено коло основних громадянських, політичних, соціальних, економічних і культурних прав та свобод людини.
ЗАГАЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ - захворювання, що не перебуває в прямій залежності від професійного захворювання чи трудового каліцтва. Якщо інвалідність є наслідком каліцтва, не пов'язаного з роботою, її причиною визнається 3. з. Інвалідам внаслідок 3. з., а також сім'ям, чий годувальник помер від 3. з., пенсії призначаються за наявності в інваліда чи померлого певного стажу роботи та залежно від віку інваліда чи померлого годувальника. Розміри цих пенсій, як правило, менші, ніж .три трудовому каліцтві і професійному захворюванні.
ЗАГАЛЬНИЙ ТРУДОВИЙ СТАЖ - загальна тривалість роботи чи іншої суспільно корисної діяльності. До 3. т. с. зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від форм власності, а також на підставі членства в колгоспах чи інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості перерв. До 3. т. с. зараховується: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню 2бо за умови сплати страхових внесків; творча діяльність членів творчих спілок та інших творчих працівників, які
і 5.558 £===== 97 =====33
ЗАЙНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ
ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК
не є членами таких спілок. Причому творча діяльність І членів творчих спілок і таких творчих працівників, які не є членами таких спілок, але об'єднані профспілковими комітетами, до 1 січня 1992 р. зараховується до стажу роботи, незалежно від сплати страхових внесків (у такому І разі стаж установлюється від дня опублікування чи першого публічного виступу, показу твору, що встанов- І люється секретаріатами правлінь творчих спілок); І військова служба, служба в органах державної безпеки, в органах внутрішніх справ незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних закладах освіти, в аспірантурі, докторантурі; час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який, за висновком медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду; час догляду за малолітніми дітьми до 3-річного віку, а у випадках, передбачених законом, — до 6- або 14-річно- І го; час проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстроко- І вої служби, де вони не могли працювати за фахом, але не більше 10 років; час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та ін.
ЗАЙНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — за кримінальним законодавством України (у попередніх редакціях КК — "Заборонений промисел", "Заборонені види індивідуальної трудової діяльності", "Заборонені види підприємницької діяльності") види господарської діяльності, щодо яких є І спеціальна заборона. Українське законодавство безпосе-релньо не містить переліку заборонених видів господарської діяльності. До 3. з. в. г. д. належать ті види, що- І до яких встановлено певні обмеження та які здійснюються суб'єктами господарської діяльності всупереч цим обмеженням. Такі обмеження пов'язані з обігом наркотичних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів, проведенням деяких експертиз, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, проведенням ломбардних операцій, виплатою та доставкою пенсій, ви- І робшштвом бензинів моторних сумішевих тощо. Наприклад, виплата та доставка пенсій може здійснюватись тільки державними підприємствами та об'єднаннями зв'язку.
ЗАКАЗНИК — виокремлені природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На території 3. обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про 3. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням 3., провадиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього середовища. Оскільки оголошення 3. відбувається без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників та користувачів, останні беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів.
ЗАКОН — нормативний акт вищого представницького органу державної влади (в Україні — Верховної Ради України) або безпосереднього волевиявлення населення (напр. у порядку референдуму). 3. складають основу системи права держави. 3. має найвищу юридичну силу щодо інших нормативних актів усіх інших органів держави. Тому скасувати чи змінити 3. може лише Верховна Рада. Водночас 3. може скасувати або змінити будь-який інший нормативний акт. Усі акти інших органів мають відповідати 3., видаватись на основі і на виконання його приписів, тобто бути підзаконними. За своїм значенням 3. поділяються на конституційні та звичайні. Останні у свою чергу поділяються на кодифікаційні та поточні. До конституційних належать ті 3., що вносять зміни й доповнення до Конституції. До кодифікаційних належать 3., якими встановлюються принципи та основні норми регулювання певних галузей права або значних сфер громадського життя, напр. кодекси. Поточні 3. регламентують різні конкретні питання економіки, політики і соціально-культурного життя.
ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК - громадянин, який у силу закону виступає в усіх установах, у т. ч. судових, на захист особистих та майнових прав і законних інтересів недієздатних, обмежено дієздатних або дієздатних, але таких, що через свій фізичний стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права й виконувати свої обов'язки. Для здійснення таких дій 3. п. пред'являє
ЗАКОНОДАВСТВО
ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН
в суді документи, що свідчать про його повноваження. У кримінальному процесі 3. п. виступають батьки, опікуни, І піклувальники підозрюваного (обвинуваченого), потерпіло- І го, свідка. 3. п. є також представники таких установ, як дитячий будинок, будинок інвалідів і т. п., під опікою яких перебуває не цілком дієздатний учасник процесу. У цивільному процесі батьки, усиновителі, опікуни, піклу- І вальники здійснюють від імені тих, кого представляють, І усі процесуальні дії з обмеженнями, передбаченими законом.
ЗАКОНОДАВСТВО — 1) сукупність правових норм, призначених регулювати суспільні відносини взагалі чи окремі види цих відносин (земельне 3., кримінальне 3.);
-
сукупність нормативних актів вищої юридичної сили, І які приймаються парламентом або референдумом; І
-
один із методів забезпечення функціонування держа- І ви, який полягає в тому, що органи державної влади видають закони (або їх скасовують, змінюють).
ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА (фр. іпіііаііуе, від лат. іпіїішп — початок) — офіційне внесення компетентними суб'єктами на розгляд законодавчого органу законопроек- І ту або пропозиції про прийняття закону, про зміну або скасування чинного закону, які він зобов'язаний розгля- І нути по суті; початкова стадія законодавчого процесу.
ЗАКОНОПРОЕКТ — початковий текст закону, запро- І понований для розгляду законодавчому органові влади. Внесення 3. є першою стадією законодавчого процесу. 3. вправі вносити суб'єкти, які мають право законодавчої ініціативи.
ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ - припинення подальшого провадження в справі; одна з форм закінчення досудового слідства. Кримінальну справу закривають за відсутністю події злочину або складу злочину, за скінченням строків давності, у разі амністії або помилування та в інших випадках, передбачених КПК України. Орган дізнання закриває справу лише за наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі. 3. к. с. можливе також, якщо не доведена участь обвинуваченого у скоєнні злочину. 3. к. с. можливе на будь-якій стадії кримінального процесу (крім стадії виконання вироку).
===== 100 =====
Воно можливе у справі в цілому, в певній її частині або щодо окремих осіб.
ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ — один із способів закінчення справи без винесення судового рішення; здійснюється за трьома групами підстав: а) справа виникла незаконно; б) справа виникла правомірно, але подальший її розгляд недоцільний; в) якщо після смерті громадянина, що є однією із сторін у справі, спірні "правовідносини не допускають правонаступництва.
ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ — за кримінальним законодавством України — завідоме залишення без" допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану. Відповідальність за це діяння настає за умови, якщо винний був зобов'язаний піклуватися про залишену ним без допомоги особу і мав реальну можливість подати їй допомогу або якщо він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. 3. в н. слід відрізняти від ненадання допомоги.
ЗАЛІК — погашення взаємних платіжних зобов'язань у рівнозначних сумах. За допомогою 3. можна скоротити взаємну заборгованість, прискорити розрахунки суб'єктів господарювання. У платіжній практиці 3. називають клірингом. Розрізняють внутрішній — міжбанківський кліринг та міжнародний — валютний кліринг. Див. також Кліринг.
ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН — умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного. Карається як закінчений відповідний злочин з урахуванням ступеня виконання злочинного наміру та характеру обставин, які завадили доведенню злочину до кінця. 3. на з. — це наступна, після приготування до злочину, стадія злочинної діяльності. На відміну від приготування, коли злочинець лише створює умови для скоєння злочину, при 3. на з. діяння винного безпосередньо спрямовуються на завдання шкоди об'єкту, що охороняється кримінальним правом, але така шкода не настає або виявляється іншою за ступенем і характером, ніж планував
ЗАМІНА ПОКАРАННЯ
злочинець. 3. на з. може бути закінчений та не-закінчений. У першому випадку винний виконує всі ті дії, які він вважав необхідними для настання суспільно І небезпечного результату, але останній не настає з незалежних від волі винного причин. У другому випадку суб'єкт 3. на з. не здійснює всіх необхідних для закінчен- І ня злочину дій з незалежних від нього причин і усвідо- І млює це. Розрізняють також т. з. непридатний 3. на з., що І поділяється на два види: 3. на з. з непридатними засобами (коли винний застосовує такі засоби вчинення злочи- І ну, які за своїми об'єктивними властивостями не могли призвести до запланованого результату); та замах на нена- І лежний об'єкт (коли злочинець намагається реалізувати свій злочинний намір щодо об'єкта, який за своїми об'єктивними властивостями виключає настання злочинного результату). Відповідальність за непридатний 3. на з. настає на загальних підставах.
ЗАМІНА ПОКАРАННЯ — заміна судом з підстав, зазначених у законі чи за актом помилування, у процесі виконання вироку передбаченого ним покарання. При 3. п. — його невідбутої частини — суд може обрати будь-який м'якший вид покарання з передбачених КК України. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для да- І ного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбу-того строку покарання, призначеного вироком.
ЗАМІСНИЦТВО — у трудовому праві — виконання І обов'язків тимчасово відсутнього працівника, пов'язане з виконанням розпорядчих функцій. Допускається в разі виробничої необхідності, якщо у працівника, що заміщається, немає штатного заступника. 3. оформляється наказом чи розпорядженням. Тимчасово виконуючому обов'язки також сплачується різниця між його фактичною заробітною платою і заробітною платою працівника, який заміщається (без надбавок). Якщо обов'язки відсутнього працівника виконує його штатний заступник чи помічник (за відсутності посади заступника), різниця в зарплаті не сплачується.
ЗАМОВЛЕННЯ — пропозиція (оферта) замовника 1 (покупця) виготовити, поставити (продати) йому продукцію, виконати роботу, надати послугу в указаний
ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ (легат)
строк, замовленому обсязі, кількості, асортименті, якості та з дотриманням інших необхідних даних. Згода (акцепт) на укладання договору відповідно до 3. оформлюється листом, телеграмою, підтверджується підписом на 3.
ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ - у кримінальному процесі судовий розгляд справи за відсутності підсудного. Заочний розгляд кримінальної справи допускається лише у виняткових випадках: коли підсудний перебуває за межами України та ухиляється від явки до суду; коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути в його відсутності. Але суд у такому випадку має право визнати явку підсудного обов'язковою. В цивільному процесі 3. р. с, тобто судовий розгляд справи за відсутності позивача або відповідача, або і того і другого, допускається, якщо від позивача чи відповідача або від обох сторін надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності або в разі повторної неявки в судове засідання відповідача.
3. р. с. у випадках, не передбачених законом, є істотним порушенням закону, що тягне обов'язкове скасування вироку, рішення.
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ — у кримінальному процесі передбачені законом заходи процесуального примусу, що застосовуються до обвинуваченого (як виняток — до підозрюваного), до підсудного, а також до засудженого (до набрання вироком законної сили) за наявності достатніх підстав вважати, що він може уникнути слідства або суду чи перешкоджатиме встановленню істини у справі, або вестиме злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання вироку. До 3. з. належать: підписка про невиїзд, взяття під варту, застава, нагляд командування військової частини, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.
ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ (легат) - право заповідача розпорядитись майном в особливому порядку — покласти на одного чи кількох спадкоємців за заповітом обов'язок виконати певну дію на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права
ЗАПОВІДНИК
ЗАПОВІТ
вимагати його виконання. 3. в. має характер часткового сингулярного правонаступництва, за яким певній особі чи особам передається лише яке-небудь одне право чи група прав. Відказоодержувачами можуть бути як ті осо- І би, що входять до числа спадкоємців за законом, так і ті, що не.є спадкоємцями за законом. Обов'язок за виконай- І ням 3. в. може бути покладений тільки на спадкоємців за заповітом, оскільки спадкоємці за законом отримують спадщину без будь-яких умов. Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання 3. в., зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості спадкового май- ; на. У випадку смерті спадкоємця, на якого було покладе- І но виконання 3. в. до відкриття спадщини, або в разі неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання 3. в. переходять на інших спадкоємців, які одержали його частку. Відказоодержувач не є спадкоємцем, тому він не несе відповідальності за борги спадкодавця. Якщо відказоодержувач відмовиться від права, що передбачено на його користь у 3. в., то воно переходить до спадкоємця за І заповітом, на якого було покладено виконання 3. в.
ЗАПОВІДНИК —ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами, які цілковито вилучаються з господарського використання. 3. за змістом — це природоохоронна, науково-дослідницька установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. На території 3. забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню 3. Відвідування заповідних територій та акваторій сторонніми особами допускається лише з дозволу адміністрації 3. Охорона природних 3. покладається на спеціальну службу охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Охороні 3. надано право складати протоколи про порушення заповідного режиму, затримувати порушників, вилучати в них заборонені знаряддя і продукцію незаконної діяльності.
ЗАПОВІТ — особисте розпорядження повністю дієздатної фізичної особи щодо свого майна на випадок її смерті і документ, яким воно оформлюється. 3. за своєю юридичною природою є одностороннім правочином, має тільки особистий характер, у зв'язку з чим не може бути здійснений через представника. Заповідач має право залишити все своє майно або його частину одній або кільком фізичним особам, незалежно від наявності між ними сімейних чи родинних відносин, юридичній особі або державі та обумовити виникнення в особи, що названа в 3., права на одержання спадщини; заповідач у'З. може позбавити права спадкування одного, декількох або всіх спадкоємців за законом (за винятком осіб, які мають право на обов'язкову частку), а також має право зазначити в 3. іншого спадкоємця на випадок, якщо призначений ним спадкоємець помре до відкриття спадщини чи не прийме її; він також може покласти на спадкоємця виконання яких-небудь дій, спрямованих на виконання будь-якої загальнокорисної мети.
3. складається письмово із зазначенням місця й часу складання, підписується заповідачем власноручно й нотаріально засвідчується. Якщо в силу хвороби заповідач не може власноручно підписати 3., то на його прохання він може бути підписаний іншою особою в присутності нотаріуса або іншої посадової особи із зазначенням причин, через які заповідач не зміг підписатись власноручно. Дотримання форми 3. є однією з умов його дійсності. Заповідач може у будь-який час змінити або відмінити зроблений ним 3., склавши новий 3. Складений пізніше 3. відміняє раніше складений повністю або в частині, в якій він суперечить 3., складеному раніше. Заповідач також може відмінити 3. шляхом подання заяви до нотаріуса, а в місцевості, де немає нотаріусів, — до органу місцевого самоврядування.
Різним системам права відомі й інші види та форми заповіту. Так, законодавство ряду країн (Німеччини, Англії, США) передбачає можливість складання спільних 3., у яких виражена воля двох або кількох осіб. Англо-амери-канська система права знає також взаємні (спільні) 3., що містять у собі взаємні обов'язки декількох осіб стосовно один одного. Характерною для законодавства деяких країн (Франції, Німеччини) є таємна форма 3. Таємний
ЗАРАХУВАННЯ ЗУСТРІЧНИХ ВИМОГ
ЗАТРИМАННЯ
(або секретний) 3. передбачає складання 3. спадкодавцем з переданням у запечатаному вигляді на зберігання до но- І таріуса, як правило, у присутності свідків.
ЗАРАХУВАННЯ ЗУСТРІЧНИХ ВИМОГ - спосіб припинення зобов'язання, за якого погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав або строк яких не зазначений чи визначений моментом витребування. За законом не допускається зарахування таких вимог: а) за якими минув строк позовної давності; б) про відшкодування шкоди, зумовленої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті; в) про довічне утримання; г) в інших випадках, передбачених законом чи договором. Зобов'язання припиняється цілком або частково. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
ЗАРОБІТНА ПЛАТА — винагорода, яка виплачується роботодавцем працівнику відповідно до трудового договору {контракту). Згідно з Конституцією України (ст. 43), кожен має право на 3. п., не нижчу від визначеної законом. Мінімальний розмір 3. п. визначається Верховною Радою України, максимальний розмір не встановлюється. Згідно з трудовим законодавством, винагорода кожного І трудівника залежить від його особистого трудового внеску і якості праці. Законодавство забороняє зниження 3. п. залежно від статі, віку, національності та партійної належності. Конституція України також визначила, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Достарыңызбен бөлісу: |