Підручник

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
269 
МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 
1982 р. 
Надання часу для підшукання роботи – важлива гарантія для 
працівників, що звільняються. Чинне законодавство України не надає 
працівникам, що підлягають звільненню (навіть з об’єктивних причин), 
часу для пошуку роботи, який би роботодавець оплачував або принаймні 
визнавав поважною таку причину відсутності працівника на роботі. 
Подібна гарантія знайшла відображення у такому міжнародному акті як 
Рекомендація МОП № 166 щодо припинення трудових відносин з 
ініціативи роботодавця 1982 р. Відповідно до п. 16 Рекомендації, 
протягом строку попередження, який згадується в статті 11 Конвенції 
1982 року про припинення трудових відносин, працівник з метою пошуку 
іншої роботи повинен мати право на звільнення від роботи, розумної 
тривалості, надане без втрати у заробітній платі в зручний для обох 
сторін час. 
Санкціонування звільнень державними органами чи громадськими 
організаціями – важлива складова гарантування законності звільнень. 
Радянське трудове законодавство, як правило, не допускало звільнення 
працівника з ініціативи адміністрації, без згоди профспілкового комітету, 
за принципом «немає згоди – немає звільнення». Необхідність 
погодження звільнення з профспілковим комітетом (вона була 
запроваджена у 1958 р.) змінила значення переліку підстав звільнення 
(Р.З. Лівшиць). 
Стаття 43 КЗпП України також передбачає санкціонування більшості 
звільнень виборним органом первинної профспілкової організації або 
профспілковим представником. Розірвання трудового договору з підстав, 
передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, 
організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 КЗпП України, може бути 
проведено лише за попередньою згодою виборного органу 
(профспілкового представника), первинної профспілкової організації, 
членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового 
договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником 
органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро 
розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням 
податкового законодавства. 
Змінами до Закону України «Про прокуратуру» було знято захист 
профспілок при звільненні зі значної кількості працівників, навіть тих 
структур, яких важко віднести до військових формувань (н-д, тіж 
працівники 
прокуратури). 
Викликає 
занепокоєння 
методичне 
«вимивання» законодавцем захисних норм із КЗпП України та інших 
нормативних актів. Уявляється, що основою майбутнього ТК України 
стануть «значно відкориговані» норми чинного КЗпП. 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
270 
У постанові профспілкового органу повинно бути чітко виражено, 
дає він чи ні згоду на звільнення працівника. Якщо профспілковий 
комітет дійде висновку про неможливість санкціонування звільнення з 
підстав, визначених роботодавцем, він не має права брати на себе 
ініціативу звільнення і вказувати в постанові іншу підставу. Рівним 
чином і роботодавець не має права звільнити працівника з підстави, яку 
він не вказував, звертаючись до профспілкового комітету за отриманням 
згоди на звільнення». 
Для членів виборного профспілкового органу підприємства, 
установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його 
керівників, профспілкового представника ч. 3 ст. 252 КЗпП України 
встановлює додаткові гарантії із санкціонування їх звільнень. Норми ст. 
184 і 198 КЗпП України передбачають додаткові гарантії щодо звільнень 
вагітних жінок і жінок, які мають дітей, та працівників молодше 
вісімнадцяти років. 
Міжнародні акти та законодавство про працю більшості країн 
передбачають обставини, що унеможливлюють припинення трудового 
договору. Так, наприклад, відповідно до ст. 6 Конвенції МОП № 103 про 
охорону материнства (переглянута в 1952 році) 1952 р., коли жінка 
перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, яка надається 
відповідно до положень ст. 3, наказ роботодавця про звільнення її, 
виданий за її відсутності або строки виконання якого збігаються з її 
відсутністю, є незаконним. 
За ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з 
ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім 
звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у 
відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації 
підприємства, установи, організації. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: