Выдержка из Рабочей книги практического психолога

Выдержка из Рабочей книги практического психолога

Методика определения уровня нервно-психической устойчивости,

риска дезадаптации в стрессе («Прогноз»)

Вам предлагаются 83 вопроса, на которые вы должны ответить «да» или «нет». В случае положительного ответа ставьте знак «+» в соответствующей клетке регистрационного листа, при отрицательном « ». «Правильных» и «неправильных» ответов здесь нет, поэтому не старайтесь их долго обдумывать. Отвечайте, исходя из того, что больше соответствует вашему состоянию или представлению о себе.

1. 
   Иногда мне в голову приходят такие нехорошие мысли, что лучше о них никому не рассказывать.
   
2. 
   В детстве у меня была такая компания, где все старались всегда и во всем стоять друг за друга.
   
3. 
   Временами у меня бывают такие приступы смеха и плача, с которыми я никак не могу справиться.
   
4. 
   Бывали случаи, когда я не сдерживал своих обещаний.
   
5. 
   У меня часто болит голова.
   
6. 
   Иногда я говорю неправду.
   
7. 
   Раз в неделю или чаще я безо всякой видимой причины внезапно ощущаю жар во всем теле.
   
8. 
   Бывало, что я говорил о вещах, в которых не разбираюсь.
   
9. 
   Бывает, что я сержусь.
   
10. 
    Теперь мне трудно надеяться на то, что я чего-нибудь добьюсь в жизни.
    
11. 
    Бывает, что я откладываю на завтра то, что можно сделать сегодня.
    
12. 
    Я охотно принимаю участие во всех собраниях и других общественных мероприятиях.
    
13. 
    Самая трудная борьба для меня – борьба с самим собой.
    
14. 
    Мышечные судороги и подергивания у меня бывают очень редко.
    
15. 
    Иногда, когда я неважно себя чувствую, я бываю раздражительным.
    
16. 
    Я довольно безразличен к тому, что со мной будет.
    
17. 
    В гостях я держусь за столом лучше, чем дома.
    
18. 
    Если мне не грозит штраф и машин поблизости нет, я могу перейти улицу там, где мне хочется, а не там, где положено.
    
19. 
    Я считаю, что моя семейная жизнь такая же хорошая, как и у большинства моих знакомых.
    
20. 
    Мне часто говорят, что я вспыльчив.
    
21. 
    Запоры у меня бывают редко.
    
22. 
    В игре я предпочитаю выигрывать.
    
23. 
    Последние несколько лет большую часть времени я чувствую себя хорошо.
    
24. 
    Сейчас мой вес постоянен (я не полнею и не худею).
    
25. 
    Мне приятно иметь среди своих знакомых значительных людей, это как бы придает мне вес в собственных глазах.
    
26. 
    Я был бы довольно спокоен, если бы у кого-нибудь из моей семьи были неприятности из-за нарушения закона.
    
27. 
    С моим рассудком творится что-то неладное.
    
28. 
    Меня беспокоят мои сексуальные (половые) проблемы.
    
29. 
    Когда я пытаюсь что-то сказать, то часто замечаю, что у меня дрожат руки.
    
30. 
    Руки у меня такие же ловкие и проворные, как и прежде.
    
31. 
    Среди моих знакомых есть люди, которые мне не нравятся.
    
32. 
    Думаю, что я человек обреченный (имеются в виду здоровье, карьера или в целом отсутствие перспектив на изменение жизни к лучшему).
    
33. 
    Я ссорюсь с членами моей семьи очень редко.
    
34. 
    Бывает, что я с кем-нибудь немного посплетничаю.
    
35. 
    Часто я вижу сны, о которых лучше никому не рассказывать.
    
36. 
    Бывало, что при обсуждении некоторых вопросов я, особенно не задумываясь, соглашался с мнением других.
    
37. 
    В школе я усваивал материал медленнее, чем другие.
    
38. 
    Моя внешность меня, в общем, устраивает.
    
39. 
    Я вполне уверен в себе.
    
40. 
    Раз в неделю или чаще я бываю очень возбужден и взволнован.
    
41. 
    Кто-то управляет моими мыслями.
    
42. 
    Я ежедневно выпиваю необычно много воды.
    
43. 
    Бывает, что неприличная или непристойная шутка вызывает у меня смех.
    
44. 
    Счастливее всего я бываю, когда один.
    
45. 
    Кто-то пытается воздействовать на мои мысли.
    
46. 
    Я любил сказки Андерсена.
    
47. 
    Даже среди людей я обычно чувствую себя одиноким.
    
48. 
    Меня злит, когда меня торопят.
    
49. 
    Меня легко привести в замешательство.
    
50. 
    Я легко теряю терпение с людьми.
    
51. 
    Часто мне хочется умереть.
    
52. 
    Бывало, что я бросал начатое дело, так как боялся, что не справлюсь с ним.
    
53. 
    Почти каждый день случается что-нибудь, что пугает меня.
    
54. 
    К вопросам религии я отношусь равнодушно, они меня не занимают.
    
55. 
    Приступы плохого настроения бывают у меня редко.
    
56. 
    Я заслуживаю сурового наказания за свои поступки.
    
57. 
    У меня были очень необычные мистические переживания.
    
58. 
    Мои убеждения и взгляды непоколебимы.
    
59. 
    У меня бывали периоды, когда из-за волнения я терял сон.
    
60. 
    Я человек нервный и легковозбудимый.
    
61. 
    Мне кажется, что обоняние у меня такое же, как и у других (не хуже).
    
62. 
    Все у меня получается плохо, не так, как надо.
    
63. 
    Я почти всегда ощущаю сухость во рту.
    
64. 
    Большую часть времени я чувствую себя усталым.
    
65. 
    Иногда я чувствую, что близок к нервному срыву.
    
66. 
    Меня очень раздражает, что я забываю, куда кладу вещи.
    
67. 
    Я очень внимательно отношусь к тому, как я одеваюсь.
    
68. 
    Приключенческие романы мне нравятся больше, чем романы о любви.
    
69. 
    Мне очень трудно приспособиться к новым условиям жизни, работы. Переход к любым другим условиям жизни, работы, учебы кажется невыносимо трудным.
    
70. 
    Мне кажется, что по отношению именно ко мне особенно часто поступают несправедливо.
    
71. 
    Я часто чувствую себя несправедливо обиженным.
    
72. 
    Мое внимание часто не совпадает с мнением окружающих.
    
73. 
    Я часто испытываю чувство усталости от жизни и мне не хочется жить.
    
74. 
    На меня обращают внимание чаще, чем на других.
    
75. 
    У меня бывают головные боли и головокружения из-за переживаний.
    
76. 
    Часто у меня бывают периоды, когда мне никого не хочется видеть.
    
77. 
    Мне трудно проснуться в назначенный час.
    
78. 
    Если в моих неудачах кто-то виноват, я не оставлю его безнаказанным.
    
79. 
    В детстве я был капризным и раздражительным.
    
80. 
    Мне известны случаи, когда мои родственники лечились у невропатолога и психиатра.
    
81. 
    Иногда я принимаю валериану, элениум, кодеин и другие успокаивающие средства.
    
82. 
    У меня есть судимые родственники.
    
83. 
    Случалось, что мне грозили оставить в школе на второй год.
    

Методика имеет две шкалы: шкалу надежности и шкалу нервно-психической устойчивости. Обработка результатов начинается с первой шкалы. Если сумма баллов по ней составляет 5 и более, то оценка по второй шкале не проводится, результаты считаются недействительными. Показатель по второй шкале получают простым суммированием числа положительных и отрицательных ответов, совпадающих с ключом.

На основании обследования выносится оценка по 10 балльной шкале, делается заключение об отнесении испытуемого к определенной группе по параметру нервно-психической устойчивости.

2. 
   З досвіду роботи
   

Виявлення суїцидальних тенденцій в учнівської молоді.

У всьому світі самогубство є однією з важливих проблем суспільного здоров’я. Останніми роками інтерес до проблеми самогубств в суспільстві (зокрема в Україні) посилився. Не зважаючи на те, що в свідомості людей зберігається безліч міфів щодо самогубства, можна стверджувати, що загальне небажання обговорювати цю проблему поступається місцем зацікавленій дискусії.

Сьогодні Україна входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тисяч населення). Взагалі суїцидальна поведінка властива людям різних вікових груп, соціального та матеріального становища. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків і молоді, що навчається. Майже втричі зросла кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років втрачають бажання жити, 17,8% – вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.

Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. Характерним для мотивації підліткових самогубств є привалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках людей і подій, невміння передбачати справжні наслідки своїх вчинків. Значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та підлітками. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищесказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду дитини.

Отже, існує велика кількість здорових дітей, перед якими постає питання про сенс власного існування та необхідність жити далі. Нажаль, саме в цьому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, а коло спілкування найчастіше обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання.

Підліткове самогубство залишається в Україні головною проблемою для професіоналів, що працюють в школах. Через поширення самогубств серед молоді та збільшення вимог до шкіл щодо його превенції, необхідна науково обґрунтована профілактична програма, а також підвищення рівня обізнаності шкільних працівників з основами профілактики самогубства у підлітків для забезпечення кваліфікованої допомоги.
2. Теоретичний блок. Чинники виникнення та перебігу суїцидальної поведінки у молоді (соціально-психологічні, індивідуально-психологічні, особистісні чинники).

Самогубство, або суїцид – усвідомлене позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка. – поняття більш широке. воно включає будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, спрямованих на уявлення про позбавлення себе життя.

Внутрішня суїцидальна поведінка містить суїцидні думки. уявлення, переживання. задуми,наміри. Суїцидальна поведінка підлітків, маючи багато схожого з дорослими, відрізняється природною віковою своєрідністю. Це пояснюється психофізіологічними особливостями даного віку. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, здатність яскраво відчувати і переживати, схильність до коливань настрою, слабкість критичних здібностей, егоцентрична спрямованість, імпульсивність у прийнятті рішень. Висуваючи підвищені вимоги, підліток потребує позитивної оцінки власної особистості людьми, які є для нього значущими, авторитетними.

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків, відносять:

-серйозні проблеми у сім’ї;

-відвернення однолітків;

-смерть улюбленої або значущої людини;

-розрив стосунків з коханою людиною;

-проблеми з дисципліною або законом;

-тиск, здійснюваний групою однолітків, тривале перебування у ролі жертви;

-високі вимоги у навчальному закладі, розчарування успіхами у навчанні;

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, то до їх числа належать:

-психічні відхилення у батьків, особливо афективні;

-зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти суспільної поведінки;

-сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім’ї;

-насилля у сім’ї;

-недостача уваги, турботи про дітей у сім’ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

-часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім’ї;

-розлучення батьків, відхід одного з них із сім’ї або його смерть;

-часті переїзди, зміна міста проживання;

-зайва авторитарність батьків;

-відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу оточуючої дійсності.

Деякі риси особистості юної людини можуть бути пов’язані із суїцидальною поведінкою, зокрема:

-нестабільність настрою,або його надмірна мінливість;

-агресивна поведінка, злосливість;

-антисоціальна поведінка;

-схильність до демонстративної поведінки;

-високий ступінь імпульсивності,схильність до необдуманого ризику;

-дратівливість;

-ригідність мислення;

-погана здатність до подолання проблем і труднощів;

-нездатність до реальної оцінки дійсності;

-тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;

-ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;

-легко виникаюче почуття розчарування;

-надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях та невдачах;

-почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзів-однолітків або дорослих.

Шкільний психолог В.І.Силяхіна вважає, що мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути наступні: шкільні проблеми, втрата близької, коханої людини, ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність, самотність, відчуженість, неможливість бути зрозумілим, почутим, почуття провини, страх покарання, почуття помсти, бажання привернути до себе увагу, уникнення наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

а) фаза обдумування, що викликана свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім’ї, роздає цінні речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага. Знижується його увага, що може призвести до нещасного випадку;

б) фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів – тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;

в) фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження попередньої фази і перехід до названої.

Як вказує В.І.Силяхіна, більшість суїцидальних підлітків (70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих, особливо від психологів і лікарів, оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам.

Як зазначає дніпропетровський психолог В.П.Мушинський «суїцидальна поведінка включаю всі прояви суїцидальної активності – думки, наміри, висловлювання. загрози, спроби, – і являє собою ланцюг аутоагресивнихдій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Така поведінка є динамічним процесом і складається з наступних етапів:

1. Етап суїцидальних тенденцій – вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя. про небажання жити; суїцидальні тенденції виявляються у думках. намірах, почуттях, загрозах.

2. Етап суїцидальних дій – він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який з незалежних від людини обставин був відвернутий і не призвів до летального наслідку; суїцидальні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.

3. Етап постсуїцидальної кризи – він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій».

В.П.Мушинський наводить вичерпну характеристику форм і методів реалізації суїцидальної поведінки, виділяючи 10 загальних рис, властивих усім самогубствам:

1. Загальною метою усіх суїцидів виступає пошук рішення, адже суїцид не є випадковою дією – його ніколи не здійснюють без сенсу чи безмотивовано. Він є виходом із утруднень, кризи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причини суїциду, слід дізнатися проблеми, для розв’язання яких він був призначений.

2. Загальним завданням усіх суїцидів є припинення свідомості, повне припинення свого потоку свідомості,нестерпного болю – як розв’язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього, суїцид складається з трьох частин – наявності у людини, що впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.

3. Загальним стимулом при суїциді виступає нестерпний психічний біль. Можна стверджувати, що припинення своєї свідомості – це те, до чого рухається суїцидальна людина, а душевний біль – це те, від чого вона намагається втекти, адже ніхто не здійснює суїцид від радості.

4. Загальним стресором при суїциді є незадоволені психологічні потреби, адже суїцид здійснюється передусім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. В цьому плані можна зазначити , що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необміркованих суїцидів.

5. Загальною суїцидальною емоцією виступає безпорадність-безнадійність – у суїцидальному стані виникає переважаюче почуття безпорадності-безнадійності. В цьому стані людина начебто констатує: «Я нічого гн можу зробити, крім самогубства і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю».

6. загальним внутрішнім відношенням до суїциду є суперечливість, амбівалентність – людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас бажає порятунку і втручання інших.

7. Загальним станом психіки є звуження пізнавальної сфери, що відбувається у формі минущого емоційного та інтелектуального звуження свідомості з обмеженням можливостей у виборі варіантів поведінки, що зазвичай доступні свідомості даної людини, коли вона не знаходиться у панічному стані.

8. Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя. Тому суїцид вважають межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній і остаточній зміні обставин. «декорацій» життя.

9. Загальною закономірністю суїциду виступає відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки впродовж життя. Незважаючи на те, що суїцид являє собою вчинок, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки даної людини. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність переносити психічний біль. і наявність тенденцій до обмеженого мислення, і спроб втечі у важких ситуаціях тощо.

Для працівників освіти, практичних психологів, в першу чергу, буде корисно знати, як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидальної поведінки підлітків та юнаків.

Суїцидологи зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка чи юнака, будь-які зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз. До них відносяться:

- втрата інтересу до звичних видів діяльності;

-раптове зниження інтересу до навчання;

-незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

-погана поведінка у навчальному закладі;

-незрозумілі або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули у школі;

-збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотичних речовин;

-інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях;