А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
КАТАКРОТА – низхідна частина кривої реєстрації артеріального пульсу (сфігмограми), що відбиває зниження тиску в судині
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
КАТАКРОТА – низхідна частина кривої реєстрації артеріального пульсу (сфігмограми), що відбиває зниження тиску в судині.КАТЕХОЛАМІН – фізіологічно активні речовини: медіатори (норадреналін, дофамін тощо) і гормони (адреналін, норадреналін, тощо) адренергічних нервів чи симпатоадреналової системи. КАУДАЛЬНИЙ – хвостовий, розміщенний ближче до нижньої частини тіла. КАХЕКСІЯ – стан загального виснаження організму, що супроводжується різким схудненням, фізичною слабістю, зниженням фізіологічних функцій. КАШЕЛЬ – захисний складнорефлекторний акт, який характеризується наростанням внутрішньогрудного тиску при закритій голосовій щілині з наступним форсованим видихом. КИСЛОТА – сполука, яка характеризується дисоціацією у водному розчині з утворенням іонів водню. КИСЛОТНІСТЬ – показник, який характеризує вміст водневих іонів у досліджуваній рідині. КИСНЕВА МЕЖА – максимальне насичення крові киснем, при якому можливе нормальне функціонування організму. КИСНЕВИЙ БОРГ – кількість кисню, необхідна для окиснення нагромаджених в організмі недоокиснених продуктів обміну. КІНІНИ – група біологічно активних поліпептидів (напр., брадикініни), які утворюються в тканині і плазмі крові, викликають розширення судин, підвищують проникність капілярів тощо. КЛІРЕНС – швидкість очищення плазми крові від будь-якої речовини, визначається об’ємом крові (плазми), яка повністю очищається за 1 хвилину; кліренс для інуліну в нормі дорівнює 125 мл/хв. КЛІТИНА – структурний елемент організмів, що забезпечує їхнє відтворення, розвиток та життєдіяльність. К. нейросекреторна – нервова к. (напр., гіпоталамічно-гіпофізарної системи), яка виробляє пептидні гормони; к. пірамідна – к. кори півкуль великого мозку, яка є еферентним нейроном центру руху; к. Реншоу – гальмівний нейрон спинного мозку, який активізується зворотними колатералями рухомих нейронів. КЛОНУС – крайній ступінь підвищення сухожильних рефлексів,що проявляється швидкими скороченнями м’язів у відповідь на їх одноразове розтягнення; спостерігається при пошкодженні кірково-спинномозкових (пірамідних) шляхів. КОАГУЛЯЦІЯ – агрегація чи полімеризація білкових молекул, яка спричинює утворення нерозчинних комплексів. КОВТАННЯ – складний координований рефлекторний акт, який забезпечує просування їжі з ротової порожнини в стравохід і шлунок. КОЕФІЦІЄНТ – відношення одного показника до іншого. К. вентиляції – відношення об’єму повітря, яке надходить до альвеоли при вдиху, до загального об’єму повітря, яке міститься у легенях після спокійного видиху; при спокійному диханні становить 14%; к. використання кисню – процентне відношення різниці концентрацій кисню в артеріальній і венозній крові до загального вмісту його в артеріальній крові; к. дихальний – відношення об’єму виділеного з організму вуглекислого газу до об’єму поглинутого за цей самий час кисню; при окисненні вуглеводів дорівнює 1,0; жирів – 0,7; білків – 0,8; змішаної їжі – 0,7-1,0; к. зношування – показник інтенсивності процесів розпаду білка в організмі за відсутності білків у їжі, який визначається за кількістю виділеного за 1 добу азоту,що припадає на 1 кг маси; к. калоричний – кількість тепла, що звільняється при окиснюванні в організмі 1г речовини; для білків і вуглеводів – 17,17 кДж (4,1 ккал); для жирів – 38,94 кДж (9,3ккал); к. фільтрації – відображає швидкість переміщення рідини через стінку капіляра при даному градієнті трансмурального гідростатичного тиску; к. очищення – відношення концентрацій певної речовини в крові та у кінцевій сечі; показник функції нирок. к. Хільдебранта – показник міжсистемних взаємовідносин (співвідношення частоти пульсу до частоти дихання), у нормі 2,8-4,9; к. Хьюфнера – кількість О2, що зв’язується 1г гемоглобіну; становить 1,34 мл, використовується для визначення кисневої ємності крові. КОВБОЧКА СІТКІВКИ – світлочутлива клітина сітківки ока, яка в зовнішньому сегменті має йодопсин, функціонує за умов денного освітлення і є апаратом кольорового зору. КОМПЕНСАЦІЯ – сукупність адаптаційних реакцій організму, спрямованих на переборення, усунення чи ослаблення функціональних зрушень в організмі, що виникають внаслідок дії неадекватних факторів середовища. КОНВЕКЦІЯ – тепловіддача шляхом нагрівання повітря. КОНВЕРГЕНЦІЯ – збіг різних ознак (форми і будови тіла тощо) у відносно далеких за походженням груп організмів, які виникають в процесі еволюції як пристосування до однакових умов існування. К. нервових волокон – здатність нервових волокон утворювати синапси на одному ефекторному або асоціативному нейроні; к. нервових імпульсів – надходження до одного нейрона двох або кількох аферентних збуджень одночасно. КОНСТИТУЦІЯ – індивідуальні морфологічні та функціональні властивості організму, зумовлені спадковістю та впливом навколишнього середовища, що проявляються в його реакціях на різні фактори. К. астенічна – к., що характеризується астенічною будовою тіла в поєднанні з підвищеною збудливістю нервової системи і схильністю до неврозів, виразок шлунка тощо; к. гіперстенічна – к., що характеризується пікнічною будовою тіла в поєднанні з життєрадісністю, енергічністю і схильністю до гіпертонії, ожиріння та цукрового діабету; к. нормостенічна – к., що характеризується атлетичною будовою тіла в поєднанні з енергічністю та впевненістю у власних силах і схильністю до захворювань дихальних шляхів. КОНТРАКТУРА – тривале скорочення м’яза неритмічної природи, що характеризується тривалим розслабленням; настає за несприятливих умов (отруєння, охолодження тощо). КООРДИНАЦІЯ – узгодженість дії різних клітин, тканин та органів. К. рефлекторних процесів – узгоджена взаємодія нервових процесів у ЦНС, що забезпечує виконання складних видів рефлекторної діяльності. КОРЕКЦІЯ ЗОРУ – підвищення гостроти зору шляхом усунення оптичних недоліків. КОРЕЛЯЦІЯ – взаємозалежність будови та функції окремих клітин, тканин, органів і систем організму, яка проявляється в процесі його розвитку та життєдіяльності. КОРОТКОЗОРІСТЬ – один з видів аномалій рефракції ока, при якому паралельні промені світла, що потрапляють в око після заломлення, сходяться у фокусі попереду сітківки. КОРТИКОЛІБЕРИН – речовина, що виробляється гіпоталамусом і спричиняє виділення кортикотропіну (адренокортикотропного гормону – АКТГ) в кров. КОРТИКОЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ – збільшення ролі півкуль великого мозку в процесі філогенесу. КРАНІАЛЬНИЙ – розміщений на поздовжній осі тіла ближче до голови. КРЕАТИНФОСФАТ – макроергічна сполука креатину, яка бере участь в енергетичному обміні. КРЕТИНІЗМ – різке відставання фізичного та психічного розвитку внаслідок гіпофункції щитоподібної залози. КРИВА ДИСОЦІАЦІЇ ОКСИГЕМОГЛОБІНУ – графічно виражена залежність між парціальним тиском кисню і рівнем оксигемоглобіну в крові (у відсотках). К.Прайса-Джонса – крива, яка характеризує нормальний розподіл еритроцитів за діаметром; к. сили-часу – графічно виражена залежність сили подразнення від часу його дії. КРОВ – основна транспортна система організму, яка складається з плазми і клітин (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів); становить 7% маси людини; К. артеріальна – к., насичена киснем; к. венозна – к., насичена діоксидом вуглецю; к. декальценована – к., позбавлена вільних іонів кальцію; к. дефібринована – к., штучно позбавлена фібриногену (або з якої вилучено волокна фібрину); к. консервована – к., фізіологічно повноцінна і придатна для переливання, яка зберігається поза організмом протягом тривалого часу за рахунок позбавлення іонів кальцію, додавання консервантів і збереження при низькій температурі; к. периферична – к., яка циркулює у кровоносних судинах поза кровотворними органами та депо. КРОВООБІГ – безперервний рух крові у замкнутій системі порожнин серця та кровоносних судин, який сприяє забезпеченню всіх життєво важливих функцій організму. К. перехресний – к., коли певні кровоносні судини двох осіб з’єднані між собою для забезпечення загальної циркуляції крові; к. штучний – заміна насосної функції серця і газообмінної функції легенів механічними приладами, насосами та оксигенатором. КРОВОТІК – потік крові в окремій ділянці судинного русла. КУТ АЛЬФА – показник електричної осі серця у фронтальній площині; кут між напрямком цієї осі та першим стандартним відведенням. КУТ ЗОРУ – к., вершиною якого є вузлова точка оптичної системи ока, а сторонами – лінії, проведені від неї до протилежних крайніх точок розглядуваного об’єкта. Л ЛАБІЛЬНІСТЬ – швидкість перебігу елементарних фізіологічних процесів у збудливій тканині, що визначається як максимальна частота подразнення, яку вона здатна відтворювати без трансформації ритму. ЛАКТАЗА – фермент, що каталізує гідроліз лактози до глюкози та галактози. ЛАКТАЦІЯ – виділення молока молочною залозою. Включає мамогенез (розвиток залози), лактогенез (виникнення секреції молока після пологів) і лактопоез (розвиток і підтримання виділення молока). ЛАТЕРАЛІЗАЦІЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ – форма розподілу ЕЕГ, при якій вираженість будь – яких характеристик ЕЕГ в іншій півкулі перевищує вираженість їх у другій півкулі. ЛАТЕРАЛЬНИЙ – віддалений від середньої лінії. ЛЕЙКОПЕНІЯ – зменшення кількості лейкоцитів у крові, зумовлене зниженим вмістом нейтрофілів. жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|