Джерело: розраховано і згруповано автором [5].
Усі видатки ВБО "Асоціація благодійиків України" припадають на фінансування конкурсів та програм ("Благодійна Україна") для відзначення кращих благодійників, благодійних проектів, благодійних ініціатив, що подані на оцінювання, представників суспільних інституцій, що сприяють розвитку в благодійності в Україні.
За результатами діяльності ВБО "Асоціація благодійників України" можна сказати, що встановлені цілі ведуть до реалізації ії мети - розвиток ефективної соціально-орієнтованої благодійності в Україні.
В сучасних умовах, коли рівень життя залишає бажати кращого, діяльність благодійних організацій катастрофічно необхідна. Благодійні фонди акумулюють фінансові вкладення фізичних та юридичних осіб, а ВБО "Асоціація благодійників України" поліпшує якості комунікацій між благодійниками та отримувачами допомоги та створює додаткові можливості для їхнього продуктивного діалогу.
Література:
-
Закон України Про благодійну діяльність та благодійні організації, 5073-VI ( 5073-17) від 05.07.2012, ВВР. – 2013. – № 25.
-
Голимба В.І. Історія благодійництва в Україні / В.І. Голимба. – К., 2002. – 258 с.
-
Коваленко Д.І. Фінанси, гроші та кредит: теорія та практика [текст]: навч. посіб. / Д.І. Коваленко, В.В. Венгер – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 578 с.
-
Офіційний сайт Всеукраїнської благодійної організації "Асоціація благодійиків України" – Режим доступу : http://vboabu.org.ua/rus/about.html.
-
Фінансова звітність за 2012-2014 роки Всеукраїнської благодійної організації "Асоціація благодійиків України" – Режим доступу : http://vboabu.org.ua/img/forall/ABU2012.pdf
Коврига К.С., Цвєтнова О.В.
Аналіз внутрішнього валового продукту як основного макроекономічного показника системи національних рахунків
Система національних рахунків (СНР) – це певна система національних рахунків, яка призначена для визначення показників розвитку та стабільності економіки.
СНР – була розроблена статистичною комісією ООН з метою недопущення розбіжностей у відображенні основних економічних показників різних країн.
СНР є уніфікованою і рекомендованою усім країнам світу. Норвезький вчений Граграф Фріш у 1969 отримав Нобелівську премію за розробку принципів побудови СНР. СНР використовується в Україні з 1993 року. Всі рахунки системи побудовані за типом бухгалтерських балансів: доходи-видатки. В результаті досягнення узгодження економічних операцій, які формують процес створення національного продукту. Всі результати економічної діяльності оцінюються за ринковими цінами.
СНР – охоплює всі сфери виробництва та послуг, зокрема домашні господарства, приватний бізнес, держава, закордон [1].
Система національних розрахунків дає змогу створити інформаційну базу для відображення реальних процесів, що відбуваються в економіці кожної країни. СНР є найважливішим інструментом з розробки національної економічної стратегії, зовнішньо-торгівельної та валютно-кредитної політики. Вона дозволяє зробити реальну оцінку міжнародного економічного співробітництва, вибрати найбільш доцільні форми міжнародного поділу праці. ЇЇ користувачами є державні інституції, науково-дослідні і навчальні установи, які використовують показники СНР для виявлення тенденцій розвитку економіки. В ній зацікавлені менеджери і бізнесові структури, які хочуть мати інформацію про стан макроекономічного середовища в якому працюють [1].
Із великої кількості макроекономічних показників виділяють найголовніші, які найповніше характеризують розвиток економіки і зростання добробуту населення зокрема:
-
Валовий внутрішній продукт (ВВП);
-
Валовий національний продукт (ВНП);
-
Чистий національний продукт (ЧНП);
-
Національний дохід (НД);
-
Особистий дохід (ОД) [2].
ВВП – це вся кількість товарів та послуг, які вироблені в країні протягом певного періоду часу (переважно береться один рік). Він відображає вартість кінцевого продукту, виробленого тільки всередині країни, з використанням як власних так і іноземних факторів виробництва [2].
Проблемам аналізу ВВП та причин і факторів, що зумовлюють його динаміку присв’ячені наукові праці В. Геєця, А. Гальчинського, О. Дзюблюка, І. Багратяна, В. Литвицького, М. Савлука, А. Савченка, М. Швайка І. Манцурова, А. Ревенка, Л. Петкову, М. Лизуна та інших вітчизняних вчених.
Метою статті є – на підставі дослідження показника ВВП за 2010-2014 рр. виявити основні тенденції розвитку та фактори, які дозволять зробити обґрунтовані прогнози щодо розвитку української економіки на майбутнє.
Проаналізувавши список країн за номінальним значенням валового внутрішнього продукту в доларовому вираженні, розрахованому за допомогою ринкового або встановленого владою обмінного курсу, можно побачити, що цей показник не може вважатися об'єктивним, оскільки має істотний недолік - він не враховує різницю в цінах на однорідні товари і послуги в різних країнах. Таким чином, ВВП за номіналом у розвинених країнах завищений, а у країнах, що розвиваються занижений. Для усунення цього недоліку розроблена методика розрахунку ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС), яка враховує різницю у вартості життя в різних країнах. Отже, ВВП за ПКС найбільш точно визначає економічний рейтинг країни.
В антирейтингу за номінальним значенням валового внутрішнього продукту в доларовому вираженні Україна випередила Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зімбабве (-2,3%) і Центральноафриканської Республіки (-0,94%) [3]. ВВП решти країн виріс, з мінімальним приростом в Барбадосі (8,9%) і Таджикистані (10,6%) і максимальним - у Китаї (ВВП зріс у 10 разів) і Екваторіальній Гвінеї (в 61 разів). За 14 років, з 2000-го по 2013 р, вітчизняний ВВП збільшився на 69,8%. Це найгірший результат серед усіх республік колишнього Союзу. Після України мінімальний приріст ВВП показала Естонія (75,7%), а максимальний - Таджикистан (ВВП виріс у 2,9 рази), Туркменістан (3,1 рази) і Азербайджан (4,8 рази) що зображено на рис.1. [3].
При такій динаміці до моменту, коли вітчизняний ВВП досягне-таки рівня 1990 р, Україна буде перебувати, далеко позаду своїх сьогоднішніх сусідів, не будучи здатною розділити ні їхніх успіхів, ні їхніх планів, ні можливостей.
Джерело: систематизовано The World Bank (1 July 2015) [3].
Рисунок 1 – Динаміка ВВП Естонії, Таджикистану, Туркменістану, Азербайджану та України
Проаналізувавши дані таблиці 1, можна зробити висновок про зменшення вартості внутрішнього валового продукту порівняно з номінальним, що свідчить про тенденцію зростання інфляції у 2014 році – 114,8% [4].
Таблиця 1.-
Валовий внутрішній продукт (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. З 2014 року - без частини зони проведення).
Рік
|
ВВП у фактичних цінах, млн. грн.
|
У постійних цінах 2010 року, % до попереднього року
|
індекс фізичного обсягу ВВП
|
індекс-дефлятор ВВП
|
2010
|
1079346
|
104,1
|
113,7
|
2011
|
1299991
|
105,5
|
114,2
|
2012
|
1404669
|
100,2
|
107,8
|
2013
|
1465198
|
100,0
|
104,3
|
2014
|
1566728
|
93,2
|
114,8
|
Джерело: [4].
Попри певні позитивні ознаки економічної стабілізації, помічені в липні та серпні 2015 року, Світовий банк у своєму новому Економічному огляді та макроекономічному прогнозі для України, прогнозує, що реальний ВВП знизиться цього року на 12%, тоді як згідно з попереднім прогнозом його спад очікувався лише на 7,5%. Комплекс заходів макроекономічної політики, взятої на озброєння українською владою, продемонстрував свою дієвість у пом’якшенні набагато болісніших наслідків для економіки країни, але конфлікт, що триває на сході, ускладнив стабілізацію економіки. Цей чинник у поєднанні з несприятливими зовнішньоекономічними умовами призвів до набагато більшого економічного спаду, ніж очікувалося.
Чи стануть економічні перспективи України привабливішими залежить від того, чи продовжить влада реалізацію давно назрілих макроекономічних і структурних реформ, навіть незважаючи на те, що періодичні спалахи конфлікту на сході посилюють непевність прогнозу. При цьому, якщо впровадження реформ продовжиться, очікується поступове оздоровлення економіки зі зростанням на 1%, починаючи з 2016 року. Його основними рушійними силами стануть чистий експорт, капіталовкладення та приватизація.
Література:
-
Національна економіка : навч. посіб. / А.Ф. Мельник, Н35 А.Ю. Васіна, Т.Л. Желюк, Т.М. Попович ; за ред. А.Ф. Мельник. - К.: Знання, 2011. - 463 с.
-
Небава М. І. Теорія макроекономіки [Текст] : Навч. посібник для студ. екон. спец. / М. І. Небава ; Вінницький держ. технічний ун-т. - Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001. - 395 с.
-
Економічний огляд Світового банку: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://data.worldbank.org/.
-
Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua.
-
Міністерство фінансів України: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id=77643
Коврига К.С., Чижова Н.Є.
Інвестиційна привабливість економіки України за часи кризи
В умовах структурної перебудови економіки України гострою проблемою є потреба у великих іноземних інвестиціях. У більшості країн (США, Німеччині, Франції, Великобританії) каталізатором інвестиційної активності став саме іноземний капітал, який відіграв активну роль у розвитку та структурній перебудові економіки.
Аналіз соціально-економічних досягнень ряду зарубіжних країн дав змогу обґрунтувати переваги та недоліки залучення і функціонування іноземного капіталу.
До переваг залучення іноземного капіталу в економіку України відносять:
1. Збільшення обсягів капітальних вкладень та скорочення строків їх нагромадження.
2. Поліпшення платіжного балансу.
3. Упровадження сучасних технологій, ноу-хау.
4. Збільшення рівня комплексного використання сировинних ресурсів.
5. Прискорення темпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових реформ.
6. Зниження рівня імпортозалежності.
До недоліків залучення іноземного капіталу в економіку України відносять:
1. Трансферт частини прибутків за кордон.
2. Витіснення з ринку внутрішніх виробників і постачальників.
3. Збільшення залежності країни від іноземного капіталу.
4. Підвищення рівня конкуренції на ринку.
5. Жорстка експлуатація місцевих сировинних ресурсів [3].
Сфери використання іноземних інвестицій в України та країни-донори наведено у табл. 1 та рис. 1. У 2014 р. в Україні зареєстровано інвестицій на суму 45916,0 млн. дол США, а в 2013 р. - 55296,8. За даними Комісії ООН з транснаціональних корпорацій, найбільша частка прямих інвестицій у сфері послуг припадає на фінансову діяльність, страхування та торгівлю.
Таблиця 1-
Сфери використання прямих іноземних інвестицій в Україні на 31 грудня 2014 р.
Сфера
|
Обсяг інвестицій на 31 грудня 2014 р.
|
млн. дол США
|
%
|
Усього
|
45916,0
|
100,0
|
Сільське, лісове та рибне господарство
|
594,1
|
1,3
|
Промисловість
|
14817,1
|
32,3
|
Будівництво
|
1289,9
|
2,8
|
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів
|
6019,2
|
13,1
|
Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність
|
1144,3
|
2,5
|
Тимчасове розміщування й організація харчування
|
364,5
|
0,8
|
Інформація та телекомунікації
|
1857,4
|
4,0
|
Фінансова та страхова діяльність
|
11537,4
|
25,1
|
Операції з нерухомим майном
|
3804,4
|
8,3
|
Професійна, наукова та технічна діяльність
|
2837
|
6,2
|
Інші
|
1650,7
|
3,6
|
Джерело: з груповано автором на основі даних статистичного збірника «Україна в цифрах 2014».
Україна може вийти з кризового стану насамперед за рахунок іноземних коштів, що спричинює потребу співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем.
Європейська Бізнес Асоціація оцінює інвестиційну привабливості України, що ґрунтується на регулярному моніторингу бізнес-клімату першими особами компаній-членів Асоціації.
Вивчаючи дослідження Європейської Бізнес Асоціації, потенційні інвестори мають можливість дізнаватися в деталях всі плюси і мінуси бізнес-клімату в Україні, відстежувати останні зміни і вивчати думки експертів.
Джерело: з груповано автором на основі даних статистичного збірника «Україна в цифрах 2014» [2].
Рисунок 1. Структура прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіці України за країнами-інвесторами.
Проаналізувавши дослідження Європейської Бізнес Асоціації, індекс інвестиційної привабливості в динаміці с 2008-2015 роки, зображено на рисунку 2.
Джерело: розраховано і сформовано Європейською Бізнес Асоціацією.
Рисунок 2 - Індекс інвестиційної привабливості в динаміці с 2008-2015 роки [1].
Індекс інвестиційної привабливості України в II кварталі 2015 року становитиме 2,66 бала з 5 можливих, показник у квітні - червні виріс на 0,15 бала в порівнянні з результатами за I квартал 2015 р., можна сказати, що 3 бали - це нейтральний рівень, а значить, інвестиційна привабливість України знову має негативне значення.
Україна не може вийти з негативної зони інвестклімату з 2010 р., за даними ЕВА, 81% опитаних бізнесменів не задоволені станом інвестиційного клімату в Україні, 49% респондентів не бачать жодних позитивних змін і продовжують скаржитися на повільне впровадження реформ, корупцію, податкове та фіскальне регулювання, а також тиск з боку відповідних органів.
Отже, створення й ефективне функціонування механізму залучення іноземного капіталу з метою всеосяжного реформування та реконструкції України має спиратися на такі процеси:
- виокремлення та врахування переваг і недоліків напрямів залучення іноземних фінансових коштів;
- прогнозовану оцінку (з подальшим її уточненням) необхідних для України обсягів іноземних інвестицій за основними напрямками їх використання;
- узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних інвестицій у розвиток (реформування) національних економік та їх провідних секторів задля можливого використання в Україні окремих ефективно діючих елементів таких систем;
- змістово-елементне обґрунтування комплексного механізму залучення іноземних інвестицій [3].
Література:
-
Бюлетень Європейської Бізнес Асоціації №28/2015: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.eba.com.ua/uk/about-eba/indices/investment-attractiveness-index.
-
Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
-
Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник/ За наук. ред. В.Г. Федоренка. – К.:МАУП, 2000. – 408с.
Меркулова О. М., Моісєєнко Л.М.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ
Стан ринку праці України в ринкових умовах є досить складним питанням на сьогодняшній день. Актуальність даної теми полягає в тому, що на сучасному етапі стану економічних та соціальних аспектів безробіття в Україні відбуваються глибокі зміни, які випливають з процесів глобалізації та фінансової кризи країни.
Серед теоретичних досліджень, які висвітлюють різні аспекти теорії і практики ринку праці, механізмів його функціонування та регулювання, слід відзначити наукові праці: Д. Богині, В. Близнюк, Д. Верби, Т. Власенко, Т. Заєць, В. Кравченка, О. Морозова, О. Павловської, О. Повозюк, О. Пономарьова, В.О. Романишина, М. Солдатенкова, Ю. Турановського, Т. Червиш, В.В. Юрченка, та ін. Не зменшуючи їх значення, слід відзначити, що багато теоретичних питань є ще нерозв'язаними, залишаються дискусійними, а в ряді випадків і не поставлені. Частина досліджень за досить короткий період часу застаріла в науковому розумінні.
Метою статті є аналіз соціально-економічних аспектів та тенденцій розвитку безробіття в Україні та план дій щодо їх мінімізації.
На сучасному етапі економіка України перебуває у стані складної перебудови. Це призвело до значних змін на внутрішніх ринках та ринку праці зокрема. Якщо взяти до уваги весь комплекс причин, а саме: спад виробництва, інвестиційні проблеми, неконкурентоспроможність багатьох професій у нових ринкових умовах, інтенсивне зростання пропозиції робочої сили і, майже, адекватне скорочення попиту на неї, то всі вони призвели до досить значних обсягів безробіття та неефективного використання робочої сили. За таких умов навіть розвиток підприємництва, малого бізнесу та інші ринкові перетворення ще не в змозі на належному рівні вирішити проблеми забезпечення ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення якості життя українського суспільства.
Безробіття є одним із суттєвих чинників, що впливає на соціально- економічне становище населення, зокрема, визначає його бідність і масштаби трудової міграції за межі України. За даними Державної служби статистики України рівень безробіття за методологією МОТ на І півріччя 2015 р. - становить 1,7 млн. осіб, 9,2%, що на 0,1% менше ніж в 2014р. На 1 вакансію в службі зайнятості припадає 10 осіб.
Безробіття в Україні має свої особливості: перевищення рівня безробіття над офіційними даними; велика частка прихованого безробіття, більшість безробітних займається прихованою трудовою діяльністю.
Вартість трудового потенціалу в Україні, у зв'язку з економічною кризою, досить низька, порівняно з її оцінкою у країнах Заходу, це ще більше загострює процес відтоку робочої сили за кордон та стимулює зростання прихованого безробіття, особливо серед молоді. За січень-серпень 2015 р. чисельність населення зменшилася на 123,6 тис. осіб. За кордоном працюють 78 тис. осіб (дані на 2014р.)
Значна частина української молоді обирає нелегальний сектор економіки як сферу податкової зайнятості. З точки зору уявлення молодого покоління про сучасні перспективні професії, значна кількість видів трудової діяльності є не престижними, що навіть за умови отримання гідної заробітної плати не може вплинути на приплив молодих працівників у дані галузі при їх працевлаштуванні. Також сучасна законодавча система примушує підвищувати економічну активність осіб пенсійного віку. Цей фактор зумовлює «старіння» кадрів (переважання осіб передпенсійного та пенсійного віку над молоддю та іншими працівниками найбільш активного працездатного віку) і веде до гальмування питань, щодо розвитку цієї сфери. Це свідчить про відсутність оптимального співвідношення між різними віковими групами персоналу підприємств.
Якщо провести аналіз рівня зайнятості серед молоді, то серед трудових ресурсів країн Східної Європи доля цієї економічно-активної частини населення становить менш ніж 30%, але безробітних у віці до 25 років понад 20,6% на 2015р. В Україні в структурі безробітних 21,3% - непрацевлаштована молодь після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації [3].
Ринкові відносини вимагають вагомої зміни традиційних підходів до організації роботи з молоддю в напрямку її гуманізації, посилення гнучкості і динамічності відповідно до зміни суспільних умов. Також зростає потреба у професійному навчанні на самих підприємствах для підвищення якості виробництва та приведення його у відповідність світовим стандартам у зв’язку з впровадженням сучасних технологій.
Регулювання зайнятості на законодавчому рівні здійснюється Законом України «Про зайнятість населення». Окремі його норми і положення є застарілими і не відповідають стратегічним напрямам політики зайнятості на сучасному етапі, а тому потребують негайного реформування. Політика повної та продуктивної зайнятості повинна привести законодавчу базу регулювання зайнятості у відповідність з міжнародними нормами і принципами, розробити закони, спрямовані на розвиток трудового потенціалу та його ефективне використання, а також забезпечити здійснення прав і гарантій громадян, зафіксованих у Конституції України та інших законодавчих актах.
Достарыңызбен бөлісу: |