Державного вищого навчального закладу
Саркісова М.Г., Герасименко А.О. Конкуренція.........................................................................................................193
жүктеу/скачать 6.14 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 1. Актуальні проблеми економіки й соціології праці
Саркісова М.Г., Герасименко А.О. Конкуренція.........................................................................................................19311. Формування професійної компетентності студентів в процесі навчання економічним дисциплінам..194 Гуляс Я.Ю., Нємцева Н.С. Ціннісні орієнтації студентів з різними соціально-рольовими репертуарами...........194 Зеркаль Я.Г.,Кузьменко А.О., Зубенко Ю.Д. Організаційна культура вищого навчального закладу та її вплив на формування професійної ідентичності студентів........................................................................................................195 Кузьменко А.О., Зеркаль Я.Г., Нємцева Н.С. Підготовка майбутніх менеджерів до аналітичної діяльності: проблеми та шляхи їх розв’язання...............................................................................................................................197 Пекар К.Р., Зубенко Ю.Д. Студентське життя як самовдосконалюючий процес. Структурний функціоналізм Талкотта Парсонса..........................................................................................................................................................200
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ…………………………………………………….….....................…………............2051. Актуальні проблеми економіки й соціології праці Берлізова П.Є., Лисенко С.М. МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА РІВЕНЬ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ Питання міграції робочої сили є досить актуальними на сучасному етапі розвитку України. Адже міграція трудових ресурсів як економічне явище є одним з факторів формування суспільства, що безпосередньо впливає на його становлення та функціонування. Сьогодні міграція робочої сили стала одним з головних чинників соціально-економічних трансформацій і розвитку всіх регіонів України. Тому така тенденція і спонукає досліджувати особливості та проблематику трудової міграції в Україні. Метою даної статті є аналіз основних тенденцій на ринку праці, спричинених процесами міграції робочої сили. Трудова міграція заслуговує на особливу увагу серед численних видів міграції, адже є механізмом самоорганізації населення та самостійного пошуку нових джерел доходу для своїх сімей у ситуації невизначеності на ринку праці в країнах, що розвиваються, зокрема в Україні. Трудова міграція – це територіальні переміщення людей між різними країнами або населеними пунктами, регіонами всередині держави з метою зміни або пошуку місця прикладання праці, котрі впливають на характер і ступінь розвитку соціально-економічних відносин у районах прибуття і вибуття мігрантів [2]. У науковій літературі поряд з поняттям трудової міграції для позначення та аналізу процесів трудових переміщень вживається також поняття «міграція робочої сили». Переважно ці поняття вживаються як синоніми, хоча між ними є відмінності. Під міграцією робочої сили розуміють переміщення працездатного населення, поряд з міграцією дітей та пенсіонерів, тобто увага фокусується на здатності мігрантів до праці, їхній статево-віковій структурі. У той же час, коли ми говоримо про трудову міграцію, йдеться, перш за все, не про структуру мігрантів, а причини, мотиви, що спонукали їх стати мігрантами. Міграція робочої сили проявляється в двох основних різновидах: еміграції та імміграції. Еміграцією називається переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання. Імміграція – це в'їзд в країну громадянина іншої країни на постійне чи довготривале проживання. Явище, коли іммігранти виїжджають з країни, в яку вони іммігрували, або емігранти повертаються на батьківщину називають рееміграцією. Різниця між еміграцією з країни та імміграцією в країну називається міграційне сальдо. У залежності від перетину державного кордону трудові міграції поділяють на зовнішні так внутрішні (див. табл.1). Зовнішні трудові міграції за тривалістю поділяють на тимчасові (зворотні) та постійні (виїзд осіб на постійне місце проживання за мотивами трудової діяльності). Зворотні трудові міграції (як зовнішні, так і внутрішні) за тривалістю в свою чергу поділяються на довгострокові (строком довше за рік), короткострокові (від трьох місяців до року), сезонні (міграції тривалістю до трьох місяців, для роботи в тих галузях, які мають сезонний характер), вахтові та маятникові [3]. Таблиця 1 Міграційний рух населення (осіб на 10000 осіб наявного населення)
В залежності від законності перебування за кордоном мігрантів поділяють на легальних, напівлегальних та нелегальних. Основними причинами трудової міграції з України є: незадовільний економічний стан, відсутність активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, незадовільність умов щодо стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва. Серед наслідків міграційних процесів можна виділити негативні та позитивні. Негативні наслідки трудової міграції включають [3]: виїзд частини трудового потенціалу; зниження народжуваності у молодих сім’ях; загальна зневіра, втрата національної самосвідомості; зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняних працівників; посилення диференціації рівня оплати праці в регіональному та секторальному розрізах. Позитивні сторони трудової міграції: зменшення соціальної напруги та навантаження на ринок праці, зокрема зниження рівня безробіття; значний грошовий приплив в іноземній валюті; розвиток малого бізнесу (за рахунок «човникової» торгівлі); розширення світогляду, набуття свідомості та розуміння реальних умов ринкової економіки розвинутих країн, вивчення іноземних мов. Трудова міграція та зайнятість є взаємозалежними факторами. Зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі [4]. Дані, що характеризують зайнятість в Україні протягом 2010-2014 рр., наведені на рис. 1. Таким чином, робимо висновок, що зайнятість населення в Україні значно зменшилася у 2014 році. З урахуванням реалій сьогодення, стан ринку праці України характеризується наявністю низки проблем, які заважають ефективному розвитку країни.
Рис. 1. - Чисельність зайнятого населення та рівень зайнятості в Україні у період 2010-2014 рр.[1] До таких проблем ми можемо віднести: по-перше, український ринок праці поніс значні втрати в результаті анексії Криму, бойових дій в Луганській та Донецькій областях. Локальні підприємства та регіональні офіси компаній на цих територіях зазнали серйозної руйнації або знищення, що призвело до скорочення персоналу або ж навіть до закриття підприємств; по-друге, збільшується рівень міграції. Сьогодні ми маємо справу не тільки з трудовою міграцією, а й з міграцією біженців із нестабільних регіонів (див. табл.2). Внутрішня міграція вносить додаткове навантаження на ринок праці центральних та західних регіонів України, що впливає на рівень безробіття; по-третє, кваліфіковані спеціалісти з України мають великий попит за кордоном, через невисокий рівень фінансових очікувань, але при цьому маючи високу кваліфікацію. Також потрібно не забувати про закриття або ж ізоляцію деяких ринків в результаті політичних подій, насамперед, російської агресії. До проблем сучасного ринку праці в Україні можемо віднести і високі обсяги прихованого безробіття, постійну депопуляцію та загальне старіння населення, що призводить до скорочення чисельності трудового потенціалу України. Таблиця 2 Міграційний рух населення у січні–вересні 2015 року [5]
Трудова міграція як один із наслідків переходу до ринкової економіки набула в Україні загрозливого масштабу. Недостатня кількість робочих місць із прийнятною заробітною платою і низький рівень соціальних гарантій призвели до того, що певні категорії наших співгромадян виїхали, шукають місця докладання праці за кордоном чи в інших регіонах нашої держави. Трудова міграція населення – це не тимчасове явище, а закономірний розвиток суспільних відносин, що спричиняє як негативні, так і позитивні наслідки. Вони залежать від обсягу, складу і характеристики міграційних потоків. Відтак трудова міграція виконує сьогодні важливу роль соціального амортизатора, є чинником зменшення безробіття, джерелом значних додаткових ресурсів. Водночас, з нею пов’язані численні проблеми, найсерйозніша з яких – втрата значного трудового та інтелектуального потенціалу, особливо в тих випадках, коли тимчасова трудова міграція трансформується в тривалу, переселенську. За кордон виїжджає найактивніше та освічене населення працездатного та відтворювального віку, тому забезпеченість України трудовими ресурсами зменшується. Основним завданням щодо мінімізації впливу негативних і максимізації позитивних результатів міграції на зайнятість має бути удосконалення державної політики в цій сфері, чітке усвідомлення її цілей, законодавче та інституційне забезпечення їх досягнення. Слід підкреслити, що право громадянина на свободу пересування, у т. ч. виїзд за кордон, є невід’ємним від його права залишатися вдома, тобто мати роботу або власну справу, яка б давала змогу реалізувати себе, забезпечити добробут сім’ї. Але доки існують об’єктивні передумови для трудової міграції, вона має враховуватися у процесі стратегічного економічного планування, формування політики зайнятості, освітньої політики, розроблення інвестиційних програм на центральному і регіональному рівнях. Дії держави мають бути спрямовані передусім на: – створення умов для скорочення виїзду на заробітки за кордон; – розвиток організованої та безпечної внутрішньої міграції громадян в інтересах задоволення потреб ринку праці України та як альтернативи виїзду на заробітки за кордон; – захист прав громадян, які працюють за кордоном; – заохочення повернення мігрантів на батьківщину шляхом максимального використання результатів трудової міграції в інтересах розвитку. Отже, внаслідок новизни явища міжнародної трудової міграції для України, відсутності досвіду з її регулювання, державна політика в цій сфері не встигала за динамікою процесу, розвивалася із помітним запізненням. Хоча на сьогодні сформовані основні політичні підходи до феномену трудової міграції, комплексної системи державного реагування на виклики трудової міграції, забезпеченої належним законодавством і ресурсами, все ще не створено. Разом з тим сучасне розуміння міжнародної міграції як потужного чинника розвитку вимагає чіткого усвідомлення суспільством та владою її позитивного потенціалу, необхідних політичних рішень і належної їх реалізації. Література:
Григор’єва А.Г., Сарбаш Л.Д. Державний борг як економічна категорія
Аналіз досліджень проблеми. Дослідженню оптимальних джерел погашення державного боргу присвячені праці М. Максгрейвера, Г. Роузена, Дж. Сакса та інших зарубіжних економістів. При дослідженні проблеми доклали зусиль багато вітчизняних вчених, зокрема: Вахненко Т.П., Василик О.Д., Гавриленко Є., Гальчинський А.С. та ін. Державний борг - це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами. Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам [3]. Якщо розглядати ситуацію з держборгами всіх країн у загальному , то можна побачити , що на початок 2014 світової держборг становив 56 трлн доларів США. Найбільший держборг у США - близько 17,6 трлн доларів США. На другому місці за розміром держборгу знаходиться Японія з 9,8 трлн доларів США. На третьому місці за розміром держборгу знаходиться Китай зі своїми зобов'язаннями на 3,9 трлн. дол. США. Щоправда, Китай проводить активну політику скорочення держборгу. В інших великих країнах боржниках держборг перебуває на рівні 1 - 3 трлн. доларів. Таблиця 1. - Держборг країн світу на початку 2014 року [2]
Держборг розраховується в національній валюті країни або в доларах США, але для більшої наочності відображається як відсоток запозичення від ВВП, для того, щоб визначити реальну економічну ситуацію країни. Величина державного боргу по відношенню до ВВП - важливий показник економіки країни. На рисунку 1 наведені країни з найбільшим рівнем державного боргу по відношенню до ВВП. 
Рис.1. - Держборг країн світу по відношенню до ВВП [2] У Японії найвище співвідношення розміру держборгу до ВВП - 242%. Тобто, державні зобов'язання Японії в 2 рази більше власного ВВП. Як ви пам'ятаєте, Японію дуже сильно підкосив цунамі в 2011 році, який спровокував аварію на станції Фукусіма. Японія змушена була збільшити свій держборг за рахунок внутрішніх запозичень у національній валюті, для боротьби з наслідками катастрофи. Після Японії, чи втішна ситуація з розміром держборгу відносно ВВП в Греції, яка для боротьби з фінансовою кризою стільки боргів, що навіть ходили розмови про можливий дефолт Греції, так як цей показник досяг - 174%. На третьому місці в рейтингу держборгів по відношенню до ВВП знаходиться Італія з показником 133%. Однак, фінансові аналітики відзначають, що Італія має всі шанси встояти, оскільки має довгострокові державні цінні папери з довгим терміном обігу. До того ж, державні борги Італії у вигляді державних облігацій, в більшості своїй, належати внутрішнім інвесторам. Якщо дивитися на рейтинг держборгу країн світу в 2014 за показником зобов'язань на кожного жителя , то цей список як і раніше очолює Японія, де на кожного японця припадає боргів майже 100 тис. доларів США. Таблиця 2. - Держборг країн світу на душу населення [2]
Західні економісти забили тривогу, вивчивши порівняльні таблиці з показниками зовнішнього боргу країн світу. Експерти не стільки лякають самі величезні суми, скільки їх співвідношення з валовим внутрішнім продуктом, тобто макроекономічним показником, що відбиває ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту та накопичення. На початок 2015 у 9 країн зовнішній борг перевищив 300% по відношенню до ВВП. Випередила всіх Японія, у якої 400 % до ВВП , на другому місці - Ірландія, у неї 390 % до ВВП. Далі йдуть Сінгапур, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Греція, Іспанія, Данія – у цих країн держборг по відношенню до ВВП перевищує 300% [5]. Не залишилася у стороні й Україна. Розглянемо валовий зовнішній борг України у період 2010-2015 року. Таблиця 3. - Динаміка валового зовнішнього боргу України з 2010 по 2015 рік (млн дол. США) [4]
Починаючи з 2010 року, зовнішній борг України збільшувався у розмірі декількох відсотків. На 1.01.2015 року державний борг зменшився на 11,1% у порівнянні з 2014 роком. Та протягом року знов узяв тенденцію до збільшення, і вже на 1.07.2015 року збільшився на 0,53% у порівнянні з сумою на початок року. Для більшої наочності ситуації у країні, розглянемо відношення зовнішнього державного боргу до ВВП. Таблиця 4. - Відношення валового зовнішнього боргу України до ВВП , млн. дол. [4].
Таким чином, протягом 5 років показник знаходився на рівні 70-80%, не перевищуючи 100% [1]. Єдиним способом вибратися всім країнам світу з боргової ями - це підняти розвиток економіки власних країн. Але є й інший шлях тимчасового рішення зростання держборгу - економія на бюджетних витратах. Але це в свою чергу викликає скорочення економіки і зростання співвідношенні держборгу до ВВП . Таким чином, в роботі була розібрана суть і значення держборгу країн світу для розвитку національної економіки. Також, ми розглянули рейтинг держборгу країн світу в 2014 році, де проаналізували найбільших боржників і їхні проблеми. Природно, держборг швидко не скоротиться в країнах світу, для цього потрібно створити сприятливі умови ефективного економічного розвитку. А з боргами держава розрахується тоді, коли бізнес у країні буде процвітати і платити податки. Література:
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
