Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| 253
Перед дурнем шапки не знімають. Питав дурний дурного, чи болять зуби мертвого. Піди з дурнем по раки, а він ловить жаби. Пошли дурного, а за ним другого та й сам третій іди. Пошли дурака по бика, а він телицю приведе. Погане, дурне, ледащо, не годиться нінащо. Подивився дурний на дурного та й похитав головою. Поки розумний думає, то дурень уже робить. По прямій дорозі і дурний піде. Посади дурня за стіл, а він і ноги на стіл. По латках пізнати скупого, а по сміху дурного. По світу дурних багато, але купою не ходять. По чім дурня пізнати? Що не вміє мовчати. По чім дурного знать? По тім, що плаче. Пошився у дурні. При добрій годині і дурень човном правитиме. Рад дурень, що пиріг великий. Раденькі, що дурненькі. Радий дурень, що знайшов дурнішого за себе. Світ зійшов, а ще такого дурня не бачив. Скачи, дурню, батько вмер! Скоріше дурень обдурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Смійся, дурний, з п’яного. Сміливого шукай у в’язниці, а дурня — у попа. Старі дурні дурніші від молодих. То вже й дурному скажи, то зрозуміє. Товчуть дурня у шинку, товчуть і в церкві. Торох, як дурний із-за вугла. Три дні блуди, а в дурня дороги не питай. На базарі два дурні: один дешево дає, другий дорого просить. У дурного пастуха вся череда поздиха. У дурня голова ялова. Уманський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Услужливий дурень страшніший від ворога. Учив Мартин Мартина, а сам дурний, як тростина. Хочеш бачити дурня, то подивися у дзеркало. Хоч дурний, та високий. Хочеш зробити когось дурним, дивись, щоб сам дурним не став. Хто дурним уродився, той і в Києві не навчиться. Чи ти дурний, чи ти розуму не маєш? Часом і дурень правду каже. 254 Чи ти дурна, чи в дурного зимувала? Чим більше дурнів, тим хитрим краще жити. Чого біжиш, як дурний до образів? Що він дурень, так про те й рідна мати скаже. Що дурень робить? Воду міряє. Що дурень робить? Воду решетом носить. Що дурень робить? Болото палить, берези білить. Що дурний згубить, то мудрий знайде. Що дурний не дочує, то домислить. Що вдаєш із себе дурня, коли і так дурний! Як дурний почав питати, то розумний мусів утікати. Як дурень — сиди та дома печі гляди. Якийсь дурень вигадав, а мудрий повторив. Як напише один дурень, то й сто розумних не розберуть. Я не в дурного хаті ночував. Як розумний, то, не маючи придбає, а дурний і маючи промотає. Він із-за вугла пустим мішком прибитий. Не всі дома — пішли по дрова. Не всі дома — половина поїхала. У нього в голові не всі дома. У нього не всі дома — поїхали по курай. Вітер свище в голові. Голівка, як маківка: лиш витрясти та й вимести. Голова як голова, а в голові нічого нема. На голові блистить, а в голові свистить. Носить голову тільки для шапки. Не тямить голова, що язик лепече. Яка головонька, така й розмовонька. На бороді гречка цвіте, а в голові й на зяб не орано. Ліпше порожня кишеня, ніж голова. Без сьомої клепки в голові. Не вистачає клепки в голові. У нього на голові густо, а в голові пусто. В твоїй голові сім літ не метено. Як нема в голові, то й на базарі не купиш. Як голова без голови, то й ноги не ходять. Під носом зійшло, а в голові ще й не сіяно. Під носом косовиця, а в голові ще й на зяб не орано. Шия з намистом, а голова з свистом. Нема лою в голові. Царка в голові немає. Ані до ради, ані до звади. , Без голови й ногам лихо. 255 Без голови рукам і ногам погано. Голова велика, та дуже дика. Бараняча шапка на баранячій голові. Пуста голова — баранові рідня. Був з головою, а став з макітрою пустою. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. На дорозі колос, на пустій голові волос нігде не виросте. Хоч село в голову клади. Хоч у голові пусто, аби грошей густо. З бороною по воду поїхав, а ціпом рибу ловить. Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою. Великий дуб, та порохнею напханий. Живіт товстий, та лоб пустий. На цвіту прибите. Що не скаже, то все півтора людського. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Як овечка, не скаже ні словечка. Порожній млин і без вітру меле. Треба йому ще сім літ свині пасти. В очереті шукає сука. Видно ззаду, що Нархім. І ззаду знать, що Хомою звать. На коні їде, а коня шукає. Індик хоч не співа, та багато дума. Порожній чоловік, як той тарабан. Був би послом, якби не вдався ослом. Дай ослові вівса, а його до будяків тягне. Не всі осли ходять на чотирьох ногах. Не кожен осел має великі вуха. Осел хоч багато подорожував, та все ослом додому вертав. У лісі родився — нічого не знає. Розмишля хвостом. Золоте серце, але голова, як столова нога. Послухав цапа та й сам у барани попав. Утеребив бог душу, як у пень, та й кається. Маєш душу, як зогнилу грушу. Трудно з рук, а з ніг хоч собаки стягнуть. Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги. Показує дорогу, а сам у болото лізе. Як скаже — сухо, то залізе по вухо. Кажуть: людей учить, а сам у смолу лізе. Ліз по драбині і впав межи свині. Здали віжки і пішли пішки. 256 Іти пішки — не буде замішки. Сім верст до небес — і все пішки. На пристяжці біжить, а в корінь не годиться. Кругом бігом, а посередині риссю. З тобою ходити, як з туром водитись. З чим пішов, з тим і прийшов. Ходив рак сім год по воду та прийшов додому, став через поріг перелазити, розлив воду та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!» Він коня шукає, а кінь його виглядає. Приший кобилі хвіст, а у кобили і свій довгий. Не бачили, не чули, бо плели мачули. Побачим, що буде з нас: чи торба, чи мішок. Кому не видно, тому і свічки не треба. Не кожний бачить, хто очі має. Видющий у болото не влізе. Добре йде, тільки трохи набік хвостом закидає. Доходився, що і хвоста збувся. Пішов з мазницею по мед. Пошлю біду і сама за нею піду. Пішов без підошов. Пішов зігнати ворону з плоту. Стань та подивися, плюнь та й одступися! Далеко глядить, а мало бачить. Ні собі взяти, ні людям показати. От біда, що ні людям показати, ні самому подивиться. Вперед дивиться, а назад бачить. Густо дивиться, та рідко бачить. Дивиться вздовж, а живе впоперек. На безриб’ї і рак риба, на безлюдді і Хома чоловік. На безлюдді і дяк чоловік. Не смійся, кума, що дурень Хома, бо всі люди кажуть, що й ти без ума. Не пхайте його, він і сам упаде. Ніхто не пхав, сам у провалля впав. Раз упав, три рази вставав. Упав з вишні та піймав черешню. Лежачу собаку всі беруться кусати. Упала та й забилася, устала та й забулася. Ще не впав, а вже йойкає. Я його кладу на полицю, а він пада на лавицю. Я і то падаю, як за свою ногу зачеплюсь. І ти не дуже хваткий, і я не швидка. Від одного втік, а другого не здогнав. 257 Будь же послом, а не ослом. У криницю воду лить, тільки людей смішить. У ліс дрова не возять, а в колодязь воду не ллють. Двоє пишуть, а семеро руками махають. Ротом дивиться — нічого не бачить. Далі свого носа не бачить. Вже йому і вух не видно з того болота. Оце шив: два чоботи на одну ногу. Пізно колодязь копати, як хата горить. З гармат по горобцях не стріляють. Мітко стріляє в світ, як у копійку. Голкою криниці не викопаєш. Не дмухай проти вітру. Проти вітру попелом не кидай. Вітру не спиниш. Нащо в море воду лити, коли море повне. Ложкою не вичерпаєш води з моря. Ночвами моря не перепливти. Що не горить, то не треба гасити. Волом зайця не доженеш. Осталася одна в хаті, не дам ради кошеняті. Засмійсь, Андрійку, дам тобі копійку! Зібралися два Андрухи: один сліпий, а другий глухий. З нашого Андрушка ні м’ясо, ні юшка. «Антоне, твоя кобила тоне!» — «Ні, Павле, вона плавле!» Антошку, з’їж картошку, та не з’їж ложку. Пішов по шерсть, а вернувся сам обстрижений. Прийшов і не знає звідки та й мотає в баби мітки. Рівно пішла, та в рів зайшла. Як пішла пішком, так і прийшла з порожнім мішком. Чи не поволочиш ти вовчого хвоста? Дід дурний диба, піймав жабу та й каже: риба. До нашого берега завжди припливе як не кізяк, то тріска. Легке перо поверх води плаває. Хвіст витягне — ніс угрузне, ніс витягне — хвіст угрузне. Не надівай хомута з хвоста, не починай діла з кінця. Відплив від берега, та до другого не пристав. Дає собі на носі грати. Дається за ніс водити. З нього така користь, як з торішнього снігу. Стільки з нього користі, як з чорта смальцю. Користі від нього на два шаги, та й ті щербаті. Кому користь, а нам хворість. Не знав, не знав та як на те ще й забув. 258 По хлібові бродить, а хліба їсти просить. По морю плавав, а води не бачив. На дорозі стоїть, а дороги питає. Чи не справу вчинив: на свиню хомут надів. Виїхав верхом на палиці, Їде мужик дорогою, а віз дібровою, Їздили, возилися, за дуба зачепилися, Їхав у Казань, а заїхав у Рязань. Хоч криво запріг, а поїхав-таки. Лісом ішов, а дров не бачив. Зачепилася за пень, простояла цілий день. Тень-белень та й наїхав на пень. Хотів минути пень, а наїхав на колоду. Хотів по поліну, та втяв по коліну. У ліс ідуть і на трьох одну сокиру беруть. Відпас коні, тільки на батозі приїхав. Що в тебе вийшло, чи тарантас, чи дишло? Він з піску вірьовки в’є. Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою. З бороною по воду поїхав, а ціпом рибу ловить. Рибачив, рибачив, а риби не бачив. Сидить Семен під кручею, ловить раки онучею. Лучив ворону, а попав у корову. Цілив у орла, а попав у вола. Попав кулею в пліт. Виміняв шило на швайку. Якби так до роботи, як на язик. Ніс, ніс, а на порозі впустив. Не будуй хати на піску. Не журиться Антін об тім: батько вмирає, а він коржі вминає. У нас таких по сім за цибулю. Аби пень через колоду. Пня через колоду не перекинеш. Він і на рівнім місці знайде горбик і перекинеться. Йому лише сліпих дідів водити. Сліпий той, хто далі свого носа не бачить. Сліпій курці все пшениця. Переплив море, а в калюжі втопився. Наївся забудьків. Ударив у губу та й збув рахубу. Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь. Ішла роззявляка, а їхав проворняка та мені дишлем у рот. У роззяви завжди рот розкритий. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|