Компетентність викладача у процесі викладання іноземної мови для технічних спеціальностей

Завдяки досконалим знанням викладача ( не лише зі свого предмету,а й із заданої теми ) автоматично зникає питання невідповідності педагога вимогам викладання іноземної мови для технічних спеціальностей.

Ще одним важливим аспектом вивчення технічної іноземної мови є нерозривний зв'язок із технічною дисципліною. Таким чином, вивчення тем іноземною мовою має співпадати з вивченням відповідних тем із технічної дисципліни. Тобто, велику увагу потрібно приділити зкоординованості відповідних навчальних програм. У такому разі студентам набагато легше засвоїти потрібний матеріал, доповнити новими знаннями та провести своє власне дослідження з актуальних проблем дисципліни.

Особливу увагу потрібно також звернути на творчі елементи у процесі вивчення технічної іноземної мови, оскільки концентрація лише на спеціалізованих темах викликає швидке збайдужіння до предмету та однобічність його вивчення. Завданням викладача є доцільне поєднання технічного та гуманітарного мислення студентів, а в деяких випадках – їх розвиток. Отже, беручи до уваги основні проблеми викладання іноземної мови за професійним спрямуванням, робимо висновок, що ми орієнтуємося не лише на всебічний гармонійний розвиток особистості студента, а й викладача.

The necessity to reform the educational system of Ukraine, its improvement and upgrading is the most important socio-cultural problem. One of the major strategic tasks at the present stage of higher education modernization in Ukraine is to provide the quality of training to meet the international standards.

One of the principles of the Bologna process is to extend mobility. This includes substantial development of student mobility. The tasks set for the higher school in Ukraine nowadays include implementing the accumulated educational technologies and the development and implementation of new approaches to the humanization of pedagogical interaction of a lecturer with a student and groups in general.

There are two absolutely different strategies in pedagogical science and practice nowadays – a strategy of formation and a strategy of development. The strategy of formation is a pedagogical interference from outside into the inner world of a student, imposing on him ways and values generated by the society. The strategy of development is personal student’s potential development, his self actualization. The strategy of development particularly, or personalityoriented education, needs to be worked out from the technological aspect.

Realization of this goal requires primarily the application of innovative technologies. Among the tasks set before the high school nowadays, is implementing the accumulated educational technologies, development and implementation of new approaches to the humanization of pedagogical interaction of student and lecturer and groups in general.

Teaching foreign languages at nonlinguistic higher educational establishments requires using innovative technologies that cover different types of training activities: training, independent and individual. Such discipline as foreign language for specic purposes is compulsory in higher educational establishments where a foreign language is not a speciality for students, and is used by them as a tool to increase knowledge of the speciality, and sometimes its practical application, that is often a motivation for the modern professional. Group learning is a common form of a practical class of foreign languages. According to such organization of training activities there are always more listeners than speakers. All students at a time are working together or individually at one task with the following control of results. Under the collective organization of work in small groups, students are united by one training aim and the teacher supervises the work of each student, indirectly through the tasks by which he directs the activity of the group.

Within cooperative activities individuals seek to obtain results that are benecial to themselves and to all members of the group. The positive effect of cooperation under the collective organization of group work makes the organization a valuable tool in the arsenal of a foreign language teacher. The second main element of collaborative learning is personal interaction that stimulates activity. It is expressed in the oral explanation of how problems are solved, own knowledge is shared with the friends, received information is understood and checked, and mastered material is combined with its practical use in speech activity. Thus, the use of group forms of student activity in mastering foreign languages is a condition for using interactive technologies of learning, which are divided into four groups depending on the purpose of the class and organization of students’ learning activities:

– interactive technology of cooperative learning;

– interactive technologies of collective-group learning;

– technology of situational simulation;

– technology of processing debatable questions.

Interactive technology of cooperative learning is of great interest for us because pair and group work is organized as at the classes of learning so at the classes of application of knowledge, skills and experience. ’Pair work’, for example, is very helpful while learning vocabulary, it enables to discuss a short text, task, a written document; to interview and determine the attitude of a partner to the reading of the text, lecture, video and other educational activities; make written analysis or editing of a written taskof each other; to summarize a lesson or series of lessons on the topic; analyze a problem, exercise or text together; test and assess each other; to answer the questions of the teacher, make up a dialogue. ’Rotary (changing) groups of three’ are very suitable for learning grammar. The activities of students, in this case, are similar to pair work. This type of cooperative learning stimulates active, thorough analysis and discussion of new material in order to understand, consolidateand master it. There are many other interactive technologies of cooperative learning used to brisk the learning process at a practical class :’two – four, all together’, ’ roundabout ’,’ work in small groups ’,’ information search ’,’ circle of ideas ’,’ aquarium’. Not less interesting for us are technologies of collective-group study: ’microphone’, ’each one teaches’, ’jigsaw’, ’case method’. One of the most common while mastering foreign languages is technologies of situational simulation or gaming technologies. The model of training while playing is arranging the learning process in the way of drawing students into a game. Here we are particularly interested in simulating a situation according the roles (’role play’, ’playing scenes’, ’dramatization ’). This technology simulates the reality by sharing roles among participants to enable them to act ’like in reality’. Of great interest are technologies of processing debatable questions . They can be used in groups with a fairly high level of foreign language skills and with average level of language background. So PRESS method may be used at different levels of speech competence for learning lexical clichйs. Filling the foreign language class with content and its brisking up is an important component of the training process where prosperous mastering of educational material by the students depends on successfully applied technologies and teacher’s personality. Students’ independent work at higher educational establishments is an important and integral part of studying subjects of standard block of any curriculum.

New training programs in disciplines include different types of independent work, for which a certain amount of time is stipulated. It means that students should properly arrange their independent work. In order to perform a task that is given for self-mastering properly, one should be somehow prepared to such type of work. Thus, there must be certain background for students’ independent work: educational material (textbooks, workbooks), technical training tools (software in the discipline). An important component of successful fullling of the task that involves self-processing is correct and clear goal setting by the teacher, student ability to work with foreign literature, workbooks and hardware, and checking the nal result of the students’ independent work by the teacher.Independent work provides for an independent processing of material that is submitted at a practical class:

1. Doing home tasks set by the curriculum, using guidelines and manuals.

2. Working in classrooms of instructional technologies: independent work with computer programs that give students opportunity to work with theoretical principles of grammar or professional vocabulary practice, provide simple grammar model transformation, taking training tests in grammar or vocabulary with feedback (answers and comments) and tasks for self-control and others. This kind of independent work, using computer programs, provides successful training for students to pass current and nal tests, nal interview in vocabulary. Providing conditions and means of students’ independent work, its organization and control is an urgent task for teachers. A well planned and arranged students’ independent work enhances the self-processing of the educational material, variety of tasks and means for independent work, enables to approach studying a subject from different perspectives, which leads to a better understanding of the material being studied. Individual work in studying the discipline ’Foreign language for specic purposes’ is such a part of the learning process, which develops skills of creativity, research, self-exposing of each student’s abilities and interests. It is assumed that a student can choose the subject of his individual work according to his professional interests. This work is the result of the knowledge of grammar and professional vocabulary that is used and enlarged by him while performing individual tasks.

As a conclusion, it can be said that everything mentioned conrms that the process of learning a foreign language requires intense mental work of the student and his active participation in this process. This process develops the student’s ability to learn, gaining information through a foreign language and processing this information to develop his personality and professionalism.

• заповнення анкет;

• написання особистих і ділових листів;

• складання автобіографії/ резюме/ життєпису;

• написання заяв під час влаштування на роботу, зарахування на навчання тощо;

• написання рецензій;

• написання анотацій;

• написання доповідей і тез;

• написання творів / есе; написання електронних листів, листівок і т.д.

У таких типах текстів особлива увага приділяється змісту повідомлення та його структурній організації. Враховуючи те, що писемне мовлення в певному сенсі складніше, ніж усне мовлення, воно вимагає більшої майстерності та навичок у досягненні чіткості, логічної послідовності, а, отже, виразності, тобто більш глибокого знання мови.

Необхідно чітко розуміти, що відрізняє письмову комунікацію від усної. Про це говорить Penny Ur у своїй книзі "A Course in Language Teaching", вказуючи на такі відмінні риси писемного мовлення:

1) постійність і стабільність

2) ясність тексту

3) чіткість організації

4) щільність інформації

5) відстань у часі і просторі

6) тривалість створення, швидкість сприйняття

7) використання прийнятого мовного стандарту

8) навичка, яка набута у процесі навчання

9) відносна стислість

Структурне оформлення і вибір мовних засобів повинні відповідати завданню письма, характеру аудиторії тощо. Безсумнівно, що на різних етапах зміст навчання письма буде різним, необхідно завжди дотримуватися шляху від простого до складного. Але шлях до оволодіння письмовою мовою тривалий і не простий. Успіх багато в чому залежить від того, наскільки добре були сформовані базові навички письма як такого.

Е. Соловова визначає такі складові змісту навчання письма:

1) навчання графіки

2) навчання орфографії

3) навчання різним формам запису (вправи на трансформації, знаходження в текстах і реченнях помилок, вправи на стиснення тексту, логічний розвиток задуму, списування з додатковим завданням, складання плану – конспекту, тощо.)

4) навчання написання різних письмових текстів (заповнення бланків, анкет, написання резюме або CV, написання листів, статей, рецензій, оповідань по картинці, інструкцій тощо).

Враховуючи досвід роботи зі студентами економічних спеціальностей, приходимо до висновку, що для того, щоб допомогти студенту успішно виконати письмове завдання, викладач повинен допомогти йому відповісти на наступні питання: що він пише, для кого і навіщо. Вид тексту визначає його структуру, передбачуваний читач – стиль, мета – логіку, лексику, вибір фактичного матеріалу. Не менш важливо розвивати культуру письма, його оформлення:

– дотримуватися абзацу;

– вживати відповідні вступні слова і фрази - зв'язки;

– писати розбірливо.

Необхідною умовою успішності писемного мовлення є дотримання та застосування всіх етапів письма:

1) обговорення ідей у групах або фронтально

2) складання плану

3) написання першого варіанту роботи

4) обговорення, перевірка і виправлення помилок

5) написання другого варіанту роботи

6) прочитання викладачем і перша оцінка

7) написання фінального варіанту, презентація і остаточна оцінка викладачем

8) організація виставки, публікації або додавання роботи в особисту папку творчих робіт

У міру розвитку рівня мовної компетенції студентів письмові завдання стають більш творчими: тренувальне письмо переходить у творчу письмову мову (наприклад, замість виписування з тексту при прослуховуванні ключових фраз або відповідей на питання можна запропонувати студентам самим написати розповідь з опорою на запропоновані викладачем слова).

Найважливішими компонентами зв'язного мовлення є вибір слова і правильність побудови речення. Для розвитку цих навичок можна запропонувати наступні вправи:

– вибрати потрібне слово із запропонованих варіантів,

– виправити помилки,

– визначити правильний порядок слів.

Ефективними на цьому етапі також є завдання на правопис важких англійських слів, вибір зайвого слова (за типом правопису, пошук слова в кросворді, диктант, взаємодиктант у парі). Не варто, я думаю, відмовлятися і від складання міні словника. При навчанні писемного мовлення особливе значення, на мій погляд, набуває пунктуація. Студенти повинні вміти грамотно розставляти розділові знаки, тут доречно рекомендувати такі завдання:

– вставити пропущені розділові знаки,

– виправити пунктуаційні помилки,

– виправити помилки на правопис у запропонованому тексті.

Не менш важливим і складним є вироблення механізму зв'язку речень в абзаці. Велику роль тут відіграють вправи на використання сполучників (наприклад, as, since, because, so that).

Навички самостійного створення текстів на задану тему формуються за допомогою певних вправ з чітко орієнтованими завданнями: розширити або скоротити абзац, відновити текст за опорою, словами, словосполученнями; доповнити прочитаний або прослуханий текст і т.д.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що письмова творчість – це джерело досконалості і радість прочитання або публікації робіт – заохочення і винагорода за працю. Отже, при правильному добре продуманому аргументованому підході до навчання писемного мовлення, значно підвищується мотивація до вивчення англійської мови та якість отриманих знань.

Вікторія Костюк, Наталія Ляпунова

м. Київ
Інтернет як чинник неології в іспанській мові
Одне з найважливіших питання неології – це питання про чинники, що сприяють появі в мові нових лексичних одиниць. У зв'язку з цим говорять про мовну та позамовну зумовленість лексичних змін. Поряд із суспільно-політичними, до позамовних чинників розвитку мови першочергового значення відносять науково-технічний розвиток. Поява нових артефактів вимагає створення нових слів на їх позначення, а перехід новостворених об'єктів до загального вжитку сприяє виникненню більш чи менш широкого пласту лексики, в тому числі просторічної, сленгової, експресивно забарвленої тощо, пов'язаної з їх використанням та обслуговуванням. Створення мережі Інтернет відноситься, безсумнівно, до чинників науково-технічного походження. Проте є декілька характерних особливостей, що відрізняють спровокований ним процес неологізації від аналогічних явищ, що йому передували. По-перше, темпи розвитку мережних технологій, а разом з тим і темпи їх інтеграції в побут пересічних користувачів є надвисокими порівняно із відповідними темпами попередніх технічних інновацій. По-друге, завдяки цим самим технологіям зросла швидкість обміну інформацією і розмилися межі між спеціалістами та не-спеціалістами в галузі мережних технологій, внаслідок чого термін між моментом виникнення нового терміну і моментом, коли він стає відомим широкій аудиторії значно скоротився. Відповідно процес створення нових лексичних одиниць став значною мірою хаотичним та некерованим. Серед характерних рис мережної неологізації можна назвати такі:

1) Вибухоподібна поява великої кількості нових технологій та їх перехід в якість доступних для широких верств населення. Розвиток комп'ютерних мереж як в технологічному плані, так і в соціальному відбувався надзвичайно швидко, порівняно з іншими технічними новинками. Відповідно, кількість та швидкість появи нових термінів теж перевищує всі попередні показники, що підтверджується і швидкою появою тематичних словників мережної лексики.

2) Сама природа мережі Інтернет, яка робить можливим практично миттєве розповсюдження інформації, справляє як прямий, так і опосередкований вплив на неологічні процеси. Спричиняючи появу необхідних для її опису термінів, мережа одночасно стає інструментом їх найширшого розповсюдження. Відомості про появу нового мережного явища (чи то технологічної, чи суспільної природи) і, відповідно, пласт лексики, що описує це явище, передаються зацікавленим в цьому мовцям за допомогою самої ж мережі, і швидкість входження нових термінів до мережної субмови коливається від декількох днів до декількох місяців.

3) Високий ступінь інтегрованості пересічного користувача до мережних технологічних процесів. Користування мережею потребує від комуніканта мінімальної ознайомленості з технічним та програмним забезпеченням комп'ютера, мережним технічним та програмним забезпеченням, програмними обмеженнями та афордансами обраної комунікативної ситуації. Кожен з цих етапів входження до мережної комунікації вимагає від її учасника рефлексії, яка, в свою чергу, потребує відповідних мовних засобів. Внаслідок цього мова споживачів мережних технологій привласнює значну частину того шару лексики, що належить до професійного жаргону програмістів та системних адміністраторів.

4) У тій частині мережної лексики, яка належить до розмовного стилю або сленгу, спостерігається не тільки високий темп неологічних процесів, але й швидка архаїзація та вихід слів з ужитку. Разом із появою нового терміну в різних комунікативних групах мають тенденцію виникати одночасно декілька його стилістично забарвлених синонімів, з яких у широкому вжитку лишається один-два, а інколи не лишається жоден. На зміну їм так само швидко приходять інші лексичні одиниці. Значну роль в цих процесах відіграють мода та меметичний потенціал нових слів.

5) Специфіка мережі Інтернет як явища не лише науково-технічного, а й суспільно-політичного порядку. В якості нового комунікативного середовища Інтернет дав початок новим формам та способам соціальної взаємодії, в рамках яких з'явилися нові соціальні ролі та відношення, що потребують нових слів на своє позначення.

В якості соціального явища мережа Інтернет характеризується трьома основними рисами. По-перше, своєю здатність модифікувати поведінку користувачів. Навіть не беручи до уваги таке явище, як інтернет-залежність, що нині оцінюється психологами нарівні з наркотичною, алкоголічною чи ігровою, можна згадати про одну з суттєвих суспільно-значущих характеристик мережного спілкування, а саме – послаблення внутрішньої цензури у поєднанні з відсутністю зовнішньої. Це спостерігається і на рівні мовної грамотності (нехтування правилами орфографії та синтаксису не через незнання, а через небажання докладати зусиль до їх дотримання), і на рівні етикету (тенденція до неформального і навіть ненормативного стилю спілкування), і на рівні морально-етичних та юридичних норм (інформаційно-комунікативні ресурси, присвячені таким суспільно засуджуваним сферам діяльності, як тероризм, самогубство чи сексуальні збочення, в Інтернеті не лише присутні, але й загально доступні). По-друге – присутністю і активною взаємодією представників найрізноманітніших етнічних та соціальних груп, в тому числі таких, комунікація між якими за інших обставин була б маловірогідною, що веде до більш жвавого культурного взаємообміну і взаємопроникнення, і зрештою сприяє процесу загальної глобалізації, принаймні на рівні обігу інформації. По-третє – майже повною непідконтрольністю будь-яким державним чи приватним структурам. В більшості країн ринкової економіки мережа Інтернет є зоною абсолютно вільного спілкування. Все це веде до стихійності та неконтрольованості процесу неологізації, а також розширення словникового складу мережної субмови за рахунок сленгової та експресивно-забарвленої лексики.

Людмила Кочергина

г. Симферополь