Підручник
Поняття, ознаки та види заходів захисту у трудовому праві
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| 19.4. Поняття, ознаки та види заходів захисту у трудовому праві
Чимало науковців підтримують думку про існування в праві іншого засобу впливу на поведінку людей – заходів захисту (В.Д. Ардашкін, Н.С. Малеїн, Г.Я. Стоякіна, Р.О. Халфіна, Я.М. Шевченко та ін.). Заходам захисту в радянському трудовому праві було присвячено й окреме дисертаційне дослідження А.Г. Юр’євої. У цій праці заходи захисту розглядаються як засіб боротьби з трудовими правопорушеннями і охорони сторін трудових правовідносин. Крім того, А.Г. Юр’єва визначила соціально-правове призначення і роль заходів захисту в організації та створенні безпечних умов праці, забезпечення суб’єктивних прав сторін трудових правовідносин. На наш погляд, позиція вчених про те, що не усі примусові заходи є санкціями, обґрунтована, оскільки принципи розумності та оптимальності правового примусу, безумовно, діють у цивільному та трудовому праві. Тобто, очевидно, що несуттєві порушення права мають усуватися не заходами відповідальності, а іншими, більш «м’якими» примусовими заходами. У протилежному випадку порушується принцип відплатної справедливості. Покарання має відповідати вчиненому. Хоча заходи захисту за своєю сутністю – це не заходи покарання. Характерні риси заходів захисту особливо розкриваються в підставах і меті їх застосування. Заходи захисту застосовуються і до, і після вчинення правопорушення, а в деяких випадках і при правомірній поведінці осіб (наприклад, у разі заподіяння шкоди майну роботодавця в стані крайньої необхідності), тобто вони можуть застосовуватися незалежно від вини і складу правопорушення. Основні ознаки заходів захисту у трудовому праві: Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 445 1) заходи захисту є двосторонніми і направлені на відновлення порушених прав як одного, так й іншого суб’єкта трудових правовідносин, на забезпечення виконання обов’язків роботодавцем і працівником; 2) заходи захисту, передбачені нормами трудового права, можуть бути як майнового, так і немайнового характеру; 3) заходи захисту можуть застосовуватися і разом із заходами відповідальності; 4) заходи захисту не змінюють порушеного обов’язку, не покладають додаткових обов’язків на суб’єкта, крім виконання порушеного обов’язку; 5) порядок застосування заходів захисту гранично спрощений у порівнянні із заходами відповідальності (П.Р. Стависький). Призначення заходів захисту – припинення правової аномалії, відновлення нормальних правових зв’язків і стосунків шляхом спонукання суб’єкта до виконання раніш покладеного, але не виконаного обов’язку. Трудове законодавство України передбачає такі заходи захисту: 1) визнання недійсними умов колективних договорів і договорів про працю, які погіршують становище працівників, порівняно із законодавством України про працю (ст. 9 КЗпП України); 2) поновлення на попередній роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників (ч. 1 ст. 235 КЗпП); 3) визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (ч. 3 ст. 235 КЗпП); 4) допуск до роботи незаконно відсторонених від неї працівників (ст. 46 КЗпП); 5) відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі й організації, де вони працюють, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення зайвих сум, виплачених унаслідок лічильних помилок; для погашення витраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки (п. п. 1 і 2 ст. 127 КЗпП); 6) стягнення з працівника коштів, виплачених йому у зв’язку з переїздом на роботу в іншу місцевість, якщо він не з’явився на роботу або відмовився стати до роботи без поважної причини; до закінчення строку роботи, передбаченого законодавством або обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на роботу, а за відсутності визначеного строку – до закінчення одного року роботи звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 446 до законодавства (п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість»); 7) стягнення на користь працівників не виплачених їм підприємством сум заробітної плати та інших належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП); 8) зворотне стягнення з працівників сум заробітної плати та інших виплат, незаконно стягнутих з підприємств, установ, організацій судовим рішенням тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах (ст. 239 КЗпП); 9) компенсація працівникові витрат, яких він зазнав, виконуючи обов’язок щодо вживання заходів до запобігання шкоді, що загрожувала майну підприємства, установи, організації (ч. 2 ст. 131 КЗпП); 10) страйк (ст. 17 Закону України від 3 березня 1998 р. «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Таким чином, з огляду на цільове призначення заходів захисту у трудовому праві, вони підрозділяються на: заходи, що відновлюють попередній стан суб’єкта трудового права (наприклад, поновлення працівника на роботі); заходи, що направлені на примусове виконання обов’язку (наприклад, відрахування із зарплати працівника суми неповернутого авансу на відрядження). Отже, заходи захисту – це примусові заходи, направлені на відновлення порушених трудових прав або забезпечення виконання невиконаних суб’єктами трудових правовідносин обов’язків, що не передбачають для них будь-яких додаткових обтяжень. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|