Практикум Івано-Франківськ 2013 ббк 81. 0 93
жүктеу/скачать 0.98 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Теми повідомлень
- Основна література
- Додаткова література
- Практичне заняття № 8 Словниковий склад мови
- Практичне заняття № 9
Лексикологія. Слово як номінативна одиниця мови
Теми повідомлень:
Основна література
Додаткова література
Завдання 1. Складіть речення із наведеними словами, використовуючи їх лише у прямому значенні. При виконанні вправи користуйтесь словниками. Авангард, алегорія, акцент, артишок, динамічний, диктофон, динар, електроліт, кримінал, крипта, ксиліт, лорнет, мензула, меркантильний, панти, органайзер, парангон, прагматизм, рената, статоскоп, тонометрія, томагавк, факір, фавероль, хронікер. 2. Пригадайте співвідношення між словом і поняттям. Які з запропонованих слів передають поняття, а які –– ні? Обґрунтуйте свою думку. Мама, ой, столик, парта. Барвінок, Іван, ну, а, але, до, без, книга, Оксана, ох. 3. Пригадайте відомі вам науки, пов’язані з лексикологією. З’ясуйте, що є предметом їх вивчення. Результати запишіть у вигляді таблиці.
4. З’ясуйте лексичне значення слів, уведіть їх до складу речень (при виконанні вправи беріть до уваги слова тієї мови, яку вивчали). Англійська: а refrigerator, a plate, a student, a cup, a knife, a spoon, a sun, a cloud; Німецька: der Tisch, der Mann, der Herr, der Lehrer, der Junge, der Sohn, der Bruder, das Auge, das Ende, das Erbe; Французька: la grippe, la typhoïde, la bronchite, un chêne, un tilleur, le lundi, un avril, un été, le nord; Польська: żona, rzeka, biurko, pies, język, rzecz, dworzec, krzesło, owoce, zawód, czajka; 5. Пригадайте, що таке метафора. На основі яких рис подібності утворилися такі метафори? Очі сміялися, в’язниця плаче, децибели рвали перетинки, обгавкала продавщиця, урвалась лінія долі, війна говорить із-під землі, у закритих приміщеннях гуляє протяг, мати сміялась з вишневої рамочки, мова втрачає пульс, мозок просвердлює електродрель, ялинка весело мерехтіла (Л. Костенко). 6. Користуючись словниками, з’ясуйте, для яких із запропонованих слів характерний найвищий ступінь багатозначності. Поясніть, чому так відбувається. 6.1. Вода, витися, витерти, асоціація, архітектура, безрукий, безхребетний, берегти, бокс, борг, борода, боротися, буфер, бюджет, важкий, валити, вал, виховувати, газ, гармонія, гігант, гожий, горіти, десант, драматургія, дробити. 6.2. Глядіти, гніздо, головка, детектив, елеватор, електрон, еліта, епізод, жало, жарити, журнал, завалювати, заводити, застуда, збори, знаходити, ідеальний, ікебана, каса, карта, кволий, ключ, команда, комплекс, літера, літературний, оббивати. 6.3. Контакт, контора, курс, любити, люди, магазин, маклер, маніфест, набігати, напирати, напливати, непевний, новий, обліплювати, обличчя, оперета, операція, підводний, підніматися, підноситися, піти, план, пошта, п’яний, регістр. 7. Прочитайте тексти. Знайдіть слова з переносним значенням та визначте типи переносних значень. 7.1. Гострий сніг впивається шпильками в підошви, сукенка ледь не примерзає до тільця –– а я підскакую між чистими стінами снігу, хапаючи жменями сніг до рота –– і несказанно тішуся своїй витівці: ага, я від баби утекла, я від діда утекла, хіба що лише не кочуся отим котигорошком, про якого вчора на ніч розказувала мама... а поки на хутір повернеться мама з татом... я, боса, ще встигну поскакати козичкою під розпачливий акомпанемент бабусиного «Марічко, верніться!»... ще встигну нахапати стільки морозу в груди, що його якраз вистачить заробити легеневу хворобу, яка невідступно ітиме за мною багато років жменями фтівазіту, борсуковим салом і білими халатами; хворобу, яка відбере можливість ходити до дитячого садочка, яка ніколи не навчить мене бавитися з ляльками –– лише потоваришує мене із самотністю, а згодом сотворить культ співчуття до всіх, кого болить... (М. Матіос). 7.2. У воді юнак ураз заспокоївся. Звичне середовище, безпечний світ, усе звідане до найменшого камінчика на дні. Озеро спало, і він підплив до густого куща водоростей, що розрісся під острівцем посеред Озера. Густе темнозелене латаття плавало по воді і тонкими довгими стеблинами в’язалося із дном, а довкола цих стеблин, ніби між маленькими колонами, вже висіялось чимало іншої озерної зелені. Колись Волин знайшов собі там куточок, в якому любив мріяти на самотині, спочивати, коли не хотів нікого бачити, ні з ким спілкуватись (Ю. Покальчук). 7.3. Дружина моя філолог, працює в академічному інституті. У них то скорочення, то їм не платять по кілька місяців, то здають вестибюль в оренду під якусь барахолку, — спочатку все це її обурювало і вона вибухала, тепер замкнулася і страждає в собі (Л. Костенко). 7.4. На тридцять сьомому році життя Артур Пепа раптом зауважив, як навколо нього починає кружляти, вальсуючи, смерть. Це з'явилось у ближньому, осяжному дотиком простягнутої руки колі: вмирали й гинули якісь родичі, знайомі, знайомі знайомих, тож необхідність відвідувати похорони, виносити труну, покладати вінки, хреститися на поминках ледь не по двічі на місяць, не могла не паралізувати якихось визначальних центрів його –– ну пробачмо ж йому! –– примхливо-вразливого «я». З її, смерті, боку це було тим мерзенніше, що нагадувало елементарну розправу за допущене Артуром Пепою в ранній молодості вільнодумство. Колись, у дні котроїсь там приголомшливої весни, коли вона ще не вміла псувати шкіру жінок, Артурові майже несвідомо написалося безвідповідальне й патетичне «Ані слова про смерть. Це всього тільки форма з вічним змістом: життя і джмелі і роса». І смерть йому цього не забула, кинувши, мов зарубку на дерево, своє за базар отвєтіш (Ю. Андрухович). 8. Знайдіть у реченнях синоніми, охарактеризуйте їх. Доповніть синонімічні ряди своїми прикладами. 8.1. Розгарячілі від бою, збуджені запахом чужинської крові, вони розсипалися полем, балками, перелісками, заглядаючи в кожну шпарину (В. Шкляр). Оце так славоспіви! І таки-так, усе це –– я. Маззакін –– моє ім'я, що значить кривдник. Грабіжник і злодій, розбійник і вбивця, лиходій, завзятий та впертий… А чи знаєте ви, чому, панове мої? Чи знаєте, навіщо? Ха! Ніхто не знає. Тому й не шукаю я товариства. Але нині мені цікаво (М. Соколян). Бачив, як граційно пише вона ходу, як зграбно в такт ходи покручує сумочкою (В. Даниленко). Коли група почала сходити вище в гору, розмови в наших неструнких рядах стихли, жінки сопіли, чоловіки, як справжні джентльмени, позабирали в них рюкзаки і хекали ще дужче (І. Роздобудько). Ми відчували себе дорослими й бувалими (І. Роздобудько). 6. Мертво спали люди, собаки, коти, кури, нутрії кози, пташки, їжаки, цвіркуни –– все живе й сутнє (В. Шевчук). Головну ялинку держави принципово споруджують саме тут. Монтують металевий каркас. Звозять сотні ялинок. Шум, брязк, скреготіння (Л. Костенко). Лагідний, добросердий, але відлюдник. Таким ріс змалечку. Змалечку ж і видно було, що напрочуд ладний росте, ставний, міцний і пружний (Ю. Покальчук). Невже доведеться знову пити ті кляті пігулки –– снодійне на ніч та антидепресант уранці, бо ж інакше не зможе ні працювати на роботі, ні бодай щось робити вдома? (Є. Кононенко). 8.2. Є вогонь вікового згорання, А є іскра, що мить живе, А моє запізніле кохання — То пожарище світове (В. Кикоть). Піп стиха втовкмачував щось своїй сусідці... Тільки один раз вона прибрала руку і кволо спитала Андрія, чи не забув батюшка про коливо. — Хіба отєц може забути? — хрипко здивувався Андрій (А. Шевчук). У звичайні дні біля їхньої домівки безлюдно, тихо й однотонно, лише поїзди час від часу врізаються в цю нудну тишу важким чачахканням (Є. Концевич). Усе своє життя я бачила лише кольорові сни. Яскраві та барвисті (Л. Баграт). Глибоким сном, забувши про клопоти й гризоти, підозри, неприязнь та приязнь, облуду й доброчесність, співчуття до інших і злобу до них; Гніздо спало, ніби хтось наслав на нього безпам’ятство навмисно для того, аби все те, що відбувається, відбулося (В. Шевчук). Воно - як правдива жінка, що завжди каже нелукаву правду чоловікові, якого любить (М. Матіос). Він так само не перестав їздити й тоді, коли український уряд значно ускладнив візові процедури, а також суттєво підвищив ціни на консульські послуги (Ю. Андрухович). 8.3. Наступного вечора перед полтавським судом, але цього разу на чолі з полковим суддею, скеровані туди сільським отаманом, котрий уже не знав вагань, постали Гапка Дмитриха, Іван Пошивайло, Хлопець, Явдоха і ще кілька колишніх свідків, як і першого разу сказали, що нічого щодо того діла не бачили й не знають, і навіть не відають, чого їх до того суду покликали. (В. Шевчук). Цей загальний осуд чи засуд висловила вголос тільки колишня господиня Юльчиної кімнати як особа до Юльки найближча (В. Шевчук). І вона понесла кругле лице й пишні перса, і закандзюбленого носика до своїх свіжопоставлених дверей, про які хтось із сторонніх ніколи б не сказав, що вони свіжопоставлені, бо старі були, репані й потерті (В. Шевчук). Шурка Кукса знову намочив волосся, причесався, бризнув на себе одеколоном і не пішов, а поплив вулицею, сторожко роззираючись... (В. Шевчук). І від тієї несподіваної Людчиної ласки Шурка заплакав у той поділ, і сльози його шипіли, падаючи, як на плиту, й випаровувалися, бо якось ніхто його, блудящого, у цьому світі й не жалів, а всі тільки на нього кричали, сварилися, всі дорікали або ж, у ліпшому випадку, хотіли окрутити (В. Шевчук). 9. Прочитайте речення, випишіть антонімічні пари, визначте їх типи. 9.1. І коли вже заходить голубові на вибір — молодша чи старіша, то діється так: за всіх з інших рівнозначностей голуб зупинить вибір на старшій, бо вона звабніша, по-голубиному ніжніша, витонченіша (Є. Концевич). 9.2. Так, ми не вміємо молитися. Не віримо ні в бога, ні в чорта. Не маємо ні крони, ні кореня (Н. Стефурак). 9.3. Хіба я знаю, чом на світі так, чому Душа болить, а Серце б’ється? Чом Сонце з неба лагідно сміється, а Місяць подає таємний знак? (А. Матвійчук). 9.4. Копали картоплю. І відра хмеліли од дзвону. Варили із кропом борщі, золоті і червоні. Палили городи. І вчора, і завтра, й сьогодні, З усім були згодні (І. Жиленко). 9.5. І донині — Гордий і зухвалий Він блукає В світі без потреби. Для землі занадто досконалий, А душею
Недостойний неба (А. Матвійчук). 9.6. Я один. Наче спалах У нетрях безодні. На примарній орбіті Між ніччю і днем. Я один
В цім житті. Моє плинне сьогодні Опадає на землю Нежданим дощем (А. Матвійчук). 9.7. Я один. Сам собі я Кінець і початок, Сподівання і вирок — І жертва, і кат. Тиха вічність стоїть На невидимих чатах І минущість З’їдає дорогу назад (А.Матвійчук).
Сорок днів і ночей Не знайти ні небес, ні землі. Ми з тобою удвох Віддалися на волю припливу, Свій останній маяк Загубивши в ранковій імлі (А. Матвійчук). 9.9. Вітер нової епохи Світ наш міняє потроху Вітер нової епохи Всіх нас кудись несе Бідні ачи заможні, Різні ачи тотожні — Всі ми тепер велеможні, Тобто ми можемо все (А. Матвійчук). 9.10. Мужчина повинен чутися переможцем, тоді він цікавий для жінки. А я в основному перемагаю себе (Л.Костенко). 9.11. Докторську я не написав, і вже не напишу, кому вона тепер потрібна? Сина не зумів виховати. З дружиною проблеми. Майбутнє щодня стає минулим. Вйо (Л. Костенко). Хто побачив зиму, весну, літо й осінь, той не побачить вже нічого радикально нового (Т. Прохасько). 9.12. Є записи її пісень, часом передають по радіо, я ніяк не можу збагнути — голос живий, а вона мертва, дивлюсь на фото у вишневій рамочці, з тим її буйним волоссям, з високими бровами (Л. Костенко). 9.13. Тут багато свого і чужого, переплетеного з «моїм» якимсь незбагненним чином (М. Матіос). Велика частина мого життя –– цілковита гойданка, що злітає-падає під одним девізом: «Або на палю, або на гак» (М. Матіос). Чернетка, що називається МОЄ ЖИТТЯ, писана від руки. Коли власної, коли чужої, коли сльозою, коли сміхом (М. Матіос). Документ –– то жінка кокетлива. Яка і до правди не підступиться, але й брехню не наважиться озвучити (М. Матіос). Є час на добрі слова і добрі справи. Є час на людей. На себе. На опір злу. На молитву. Прокльони. Гріхи і покаяння. Сумнів. Гнів. Любов і ненависть. Спокусу. На все-усіське, що придумано не нами!!!!!!!!! (М. Матіос). І це моя відповідь усім моїм прихильникам і опонентам, які нетерпеливлять мене одним із численних запитань: ЧОМУ Я НЕ ПИШУ ПРО ТЕПЕРІШНЄ? (М. Матіос). Проте моя внутрішня віра і людська впертість збігаються в одній точці: всі коди сучасного і майбутнього «зашифровані» в минулому. І якщо ми не здатні розкодувати послання з минулого –– ми не є спроможні продукувати продуктивне майбутнє із теперішнього дня (М. Матіос). Однак поважна й мудра Біла Жінка усміхнеться на те з-під білої своєї намітки, сховавши усміх у незморщене лице, і накриє щасливого першовідкривача чорним чи білим саваном іще до того, як його праведні труди знайдуть свого адресата... і мудра Жінка спровадить його на небеса, на оті співані-переспівані, видимо-невидимі бездонні небеса, де немає ні смутку, ні печалі... ні нашого знання про них... нема ні нас, ні того, хто за всі земні багатства і статки відхилив би браму ще одної таємниці, неприступної людині від печерних часів до часів модерних: таємницю Смерті (М. Матіос). 10. Наведені слова введіть у речення таким чином, щоб проілюструвати їх омонімічні відношення. Ключ, мила, ходи, дати, літа, клич, мов, коси, насип, сади, мати. 11. Пригадайте, що таке пароніми. Наведіть по 5-6 прикладів паронімів та введіть їх у речення. 12. Поясніть різницю у значеннях поданих синонімів. 12.1. Славетний, знаменитий, прославлений; різати, кремсати; непокірність, непослух, бунтарство; непристойний, безсоромний, грубий; споживати, перекусити, наминати; прямувати, ступати, шкандибати. 12.2. Людина, індивідуальність, постать; не схвалювати, гудити, шельмувати; бродити, дибати, човгати; ввічливий, привітний; незгода, непорозуміння; потаємний, секретний, затаєний. 13. Згрупуйте запропоновані слова в синонімічні ряди. 13.1. Притулок, спокій, темний, здоровий, розвиднюватися, передвісник, пристань, привернути, світати, провісник, мовчанка, причаклувати, м’язистий, ясніти, дужий, посланець, мускулистий, дніти, зоріти, непроглядний, могутній, невидний, тиша, безпросвітній, безголосся. 13.2. Чепуритися, силкуватися, ґречний, блискучий, баланда, чарівний, чемний, осяйний, наряджатися, поштивий, бурда, принадний, прибиратися, привабливий, хорошитися, ввічливий, натужуватися, приязний, яскравий, сліпучий, юшка, намагатися, суп, старатися. 13.3. Щирий, лаятися, гоноровитий, зарозумілий, легкий, прославляти, добрий, елементарний, поважний, звеличувати, чутливий, серйозний, чуйний, вдумливий, гризтися, статечний, простий, пихатий, ласкавий, нехитрий, підносити, заїдатися, славити, хвалити, нескладний, чванькуватий. 14.Підберіть антоніми до виділених слів. 14.1. Діапазон гіршого у нас безмірний, так що межі терпіння практично нема (Л. Костенко). Усе це були швидше наслідки: млявість письма найчастіше свідчить про почуттєве спустошення, а смерть обов’язково вдирається туди, де не вистачає любові (Ю. Андрухович). Душа пручається вірити, що це вбивство замовив президент (Л. Костенко). Вона ніяк не могла згадати, про що десь ще з місяць тому розмовляла із друзями. Колишніми, неліквідними, тими, що вийшли з обігу за незрозумілих обставин (І. Карпа). Вимотаний за день, вночі не можу заснути. А якщо й засну, таке щось верзеться, дублі денних кошмарів (Л. Костенко). Вона обходила береги Озера, розкидаючи теплий мул з озерного дна, у такий спосіб пробуджуючи до життя поснулі кущі й дерева, трави і верболози, усю прибережну рослинність. Все було як завжди. Все було гаразд, наставала весна (Ю. Покальчук). 14.2. Вії прикривали великі, трохи видовжені в кутиках очі, мінилися в кольорові від зеленого до пронизливо блакитного, залежно від того, яке довкілля оточувало їх володаря (Ю. Покальчук). Через драматичні родинні обставини (смерть бабусі) хата мого діда Онуфрія, покрита румунською бляхою 1934 року, за тиждень була розібрана до дошки, пронумерована, кіньми звезена з хутора Сірук у Розтоки і наново зведена на сільському кутку під назвою Царина (М. Матіос). Молоденьке дівча‚ яке вело протокол засідання‚ витріщило свої здивовані оченята на вбивцю і злякано опустило їх тільки тоді‚ коли я не витримав і підморгнув їй‚ мовляв‚ не хвилюйся‚ все буде гаразд (В. Шкляр). До грудей йому приліпилася пошарпана, суха квітка, а йдучи, він весь час озирався, ніби страшився переслідування (В. Шевчук). Практичне заняття № 8 Словниковий склад мови
Теми повідомлень:
Основна література
Додаткова література
Завдання 1. Прочитайте тексти. Знайдіть у них терміни та поясніть їх значення. 1.1. Морфологічний рівень мови надає письменникам значно менше можливостей для створення експресії, ніж лексика та синтаксис, що пов'язане з невеликою різноманітністю морфологічних способів вираження подібного змісту. Але й цей рівень може бути цікаво й творчо використаний майстром слова. Оскільки не можна виділити особливого словотворчого рівня мови, зупинимося на прийомах, пов'язаних з морфемною структурою слова (Т. Мельник). 1.2. Лінгвокультурологічний напрям – один із найактуальніших у сучасному українському та європейському мовознавстві. Він розкриває нові грані мовних явищ, дає відповідь на чимало досі не з’ясованих, але надзвичайно важливих питань. Значну увагу приділяють мовознавці теоретичному випрацюванню засад загальної й літературної ономастики, уточненню та конкретизації термінології, узагальненню основних концептів як вихідних положень, які прислужаться до розв’язання багатьох актуальних проблем сучасного мовознавства (Н. Гуйванюк). 1.3. У статті досліджено семантичні, функціональні та прагматичні особливості власного імені (прізвища) у структурі англійських публіцистичних текстів, які організують певний мегадискурс. На підставі дискурс-аналізу значення власного імені/прізвища досліджено його функціональні особливості у мовленні (В. Михайленко). 2. Випишіть з речень діалектизми. Поясніть їх значення. 2.1. Стрийко зі стрийною займалися своїми котами, Макс варив у казані мило, Рузя нагорі, в покої, бавила чергового клієнта, а матуся з котячих кишок готувала мисливську ковбаску. Я в цей час пиляв дрова для вудження шинок, а мої стриєчні братове гнали свою улюблену кізяківку (Ю. Винничук). – Річ у тому, що його було звинувачено в жахливих злочинах. Він та його родина провадили кнайпу, в якій годували постояльців різним свинством, від чого ті давали дуба, а потім їх переробляли на шинки, сальцесони, шпондерки, кишки і таке інше (Ю. Винничук). — То кугутка, — сказала пристрасно теща. — А кугути гроші мають (В. Шевчук). Коли ж він, задоволений і затеплілий поглядом, ховаючи їх до кишені, закинув, що за такий гешефт і могорич не гріх розчавити, тицьнув я йому передвіч могоричну троячку (Є. Концевич). Дехто із Білого Потоку більше «прив'язаний» до сусіднього (ближчого) села Петраші. Дехто –– до Розтік. Залежно від того, де чия фамілія пустила коріння, на якому цвинтарі похована родина чи хто до якої церкви ходить (М. Матіос). 2.2. ...В житті це виглядало так: Колтонюків сусід, Омелян Вірста, приніс курмей і сказав Колтонючці: –– На, вішайся, нам будинок потрібен (М. Матіос). За вікном ніч. В кімнаті напівтемрява. Легкі обриси предметів при місячному світлі. Хмари пливуть по небу –– зараз в ньому вся суть –– хапають руками нічне світило, душать його, аби всяка нечисть не була поміченою в таку пізню пору... і тоді стає моторошно. Дме легенький вітерець, заносить хмари, знімає зі світила вуаль –– ура! місяць живий! Та він не подякував вітру: не встиг... Хилитає гілки, листя й піщинки підносить у вись, а вітер тепер злий і холодний. Він гонить масивні хмари, б’є їх батогом – від цього вони плачуть. Земля п’є гіркі сльози. Місяць лише спостерігає – дивне дійство на початку весни (Н. Абламська). Намалюємо жаль (і не в стилі класично-французькім). Заморозимо шкло, не кидаючи велич на брук (С. Процюк). Баба варить зупу і просить принести кропу з городу (Г. Пагутяк). Вода мерехтіла прозора і глибока, зовсім не схожа на ті калабані, у яких він куп вся досі (Г. Пагутяк). Мертві метелики, пізнього літа знайдені в павутинні на стриху, лежали в прозорій коробці разом з зеленим жуком, теж мертвим (Г. Пагутяк). І дід скаже бабці: «Гафійо, правди нема, брехні не можу приймити. У мене нема другого виходу, як затратитися. Аби ти дітей не пустила у вітер» (М. Матіос). Зелений жук вдарився об фіранку (Г. Пагутяк). Гм... Вам хотілося, щоб Шкварчук із ґвером, а він із сапою та граблями чекав на визволителів (М. Матіос). 3. Прочитайте тексти. Випишіть виділені слова і проілюструйте їх синонімічні відношення. 3.1. Люди доходили хат, ті всмоктували з їхнього гурту чоловіка, жінку й кілька дітлахів (В. Шевчук). Віднедавна я зрозумів‚ що це мені не ввижається‚ що в цьому помешканні й справді не вистачає повітря‚ і тепер мене дивує‚ чому люди так люблять старі будинки з високими стелями: ніби й багато простору‚ а закуриш цигарку‚ то дим із кімнати не вивітриш‚ він залишається тут назавжди‚ облягає стелю і стіни‚ які домішують до тютюнового духу запах старого передавненого пороху (В. Шкляр). Люта вода бушувала довго. Проте збунтована стихія обійшла хату «темної» Єлени й Анни, не заливши й сантиметра їхнього необгородженого подвір'я, ніби круг неї накреслила коло, і покотилася далі –– вперед, роблячи шкоду іншим (М. Матіос). 3.2. Моє народження і життя на українській Буковині –– у мультикультурному, поліетнічному краї –– навчили мене толерантності до всіх, хто інший, інакший від тебе (М. Матіос). Вона знала й те, що бентежило Волина, що викликало у нього неспокій, що виринало несподівано серед усіх ігр і розваг, пестощів і шалів (Ю. Покальчук). І Євка, знизавши плечима, продовжувала варнякати на глобальні теми. Таким чином, діалоги відбувались дуже рідко (І. Карпа). Ось я сиджу і говорю сам з собою. З того боку у мене відняли життя, і з цього віднімають (Л. Костенко). Але тоді, обганяючи на вузьких дерев'яних сходах якусь молоду жінку в плащі і намагаючись не наступати на п'яти малій дівчинці, яку вона провадила за руку, Артур Пепа змушений був пригальмувати, аби вхопити згадану жінку за лікоть (Ю. Андрухович). 4. Знайдіть у запропонованих текстах неологізми. З’ясуйте їх типи. 4.1. Літо несамовитіє сонцем і запахами близького врожаю (М. Матіос). А Летуниха подумки далеко над горами фільмувала з плямистого гелікоптера бездахі хати, безверхі дерева, і двох збезсеблених від стрілянини коників –– білого на верху гори і гнідого в долині (М. Влад). І вона понесла кругле лице, й пишні перса, і закандзюбленого носика до своїх свіжопоставлених дверей, про які хтось із сторонніх ніколи б не сказав, що вони свіжопоставлені, бо старі були, репані й потерті (В. Шевчук). А над усім крокував, розгортався із небуття XX вік з його тріщинами, трагедіями і тріумфами — «нефотопластичними», але прекрасними (Ю. Андрухович). По-моєму, тут уже потрібні не політологи, а політпатологи (Л. Костенко). 4.2. Там верби золоті й дзеркальні ріки, де стигнуть колихливі тіні риб, там у криницях зорі, мов горіхи, і скрипки перестудженої скрип…(Ю. Андрухович). У звичайні дні біля їхньої домівки безлюдно, тихо й однотонно, лише поїзди час від часу врізаються в цю нудну тишу важким чачахканням (Є. Концевич). А півня крик розбуджено-співучий Розноситиме вітер по горбах (О. Ірванець). А я живу. В тінях і плямах сонячних... Прикривши віями очей хмільнистий крик, Я бачу буйножовті вальси соняхів (І. Жиленко). 4.3. Малий перечепився об камінь, впав у траву, очамрілу від сюркання коників (Г. Пагутяк). Валя пучкою розгладжувала брову, затуляючи сміх зеленавих очей, а коли стінь над річкою заклубкувала туманцем, вогонь причах...(Є. Пашковський). Другого дня, пам’ятаючи про кам’яний під виноградом будинок, де від магнієвого сплаху сукні заосеніло вікно «не думай про мене погано», Сергій в горідчику зрізав три гладіолуси, поправив на плечі гітару (В. Тарнавський). Чорнильний з перепою чолов’яга у ватянику наліг грудьми на засмалений клоччям відбійний молоток, і лунка черга сполохала з осикового підліска зграю гайворонння (В. Тарнавський). У своєму нетипово для е-пошти розлогому мейлі він писав про те, що мріє (саме це слово!) зробити зі мною «дещо довшу розмову, точніше серію розмов» і що він загалом спеціалізується на т. зв. портретах, передусім письменників (Ю. Андрухович). 5. Прочитайте речення. Знайдіть у них запозичені слова. Користуючись словниками, з’ясуйте, з якої мови відбулось запозичення. Можливо, каже подеколи занадто недипломатично, так, ніби бере дефіцитний тепер макогін до рук чи (швидше!) дає лупня в чоло (М. Матіос). Ти цинік. Ти — дитина часу, Улюблений епохи син, Ти — архетип, затерта фраза. Ти втратив все, ти рупор маси… А втім, я теж. Ти не один (М. Соколян). Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація, остроги в тебе срібляні. Ти дивишся з гори (Ю. Андрухович). Винайдено еліксир перевтілення. Декілька крапель дають змогу пахолку стати графом, аристократу — щуром помийним...(І. Ципердюк). Глобальний страх, мов стиснута пружина, І вже лягає палець на курок, Все важче, важче стримувати джина, Що грає в мозку інфернальний рок (А. Матвійчук). І зовсім не в тому справа, Які ще судились нам «ізми», І зовсім не в тім причина, Які у кого бариші, Не буде в нас долі і слави, Допоки живі атавізми, Допоки для нас Батьківщина Не стане притулком Душі (А. Матвійчук). Але це ще не автобіографія. Це кілька вибраних секунд мого життя і життя інших, які вчили мене, як ТРЕБА чи як НЕ ТРЕБА жити (М. Матіос). Ми зустрілися кілька разів. Але якось мляво: мене вабили нові враження, а вона була надто аморфною у своєму ставленні до багатьох речей, які захоплювали мене, — остання прем'єра в театрі, нова збірка Євтушенка, бардівські фестивалі (І. Роздобудько). Але дайджест –– лише незначна частинка того, про що я хотіла би сказати, поки можу говорити (М. Матіос). 6. Знайдіть у наведених реченнях застарілі слова. Поясніть різницю між архаїзмами й історизмами. У яких сферах мовленнєвої діяльності та з якою метою використовуються архаїзми й історизми? Сталося це тоді, коли женився сотниченко Щербина. Стояла золота осінь, повітря тремтіло неспокійною теплотою, душа розкривалася широко й щиро. Я тоді забув навіть про писарські обов’язки в сотенній канцелярії, окрім того, дивні почуття заволоділи мною; мабуть, у кожного таке буває в молодості (В. Шевчук). Тож не ліри чи якісь динари, А вона в свій номінал вміща Полум`яність Чорновола й Хмари, Зваженість Олійника й Плюща (О. Ірванець). Восени 17… року на одному із шляхів Гетьманщини можна було побачити мандрованця у порваній одежі, хоч колись, здається, це був пишний стрій (В. Шевчук). Нарешті ворота відчинено, коні поставали, а ми виладналися проти дверей: молодий, праворуч — бояри, а ліворуч — свашки, світилки і старости (В. Шевчук). Тоді присутній на весіллі пан полковник наказав козакам вилаштуватися на подвір'ї з мушкетами, а коли я обвів молодого довкруг воза втретє, гримнула сальва — віз молодої загримів із двору (В. Шевчук). 7. Пригадайте 5-6 слів, які у різних мовах звучать однаково або подібно. Як називаються такі слова. Введіть підібрані слова у речення. 8. Розгляньте таблицю. Подумайте, як слід кваліфікувати запропоновані слова.
9. Доберіть до іншомовних слів українські відповідники. Алегро, флексія, імператив, субстантив, лінгвістика, консолідація, саміт, міленіум, електорат, оратор, трилер, харизма, репрезентувати, конфіденційний, експертиза, ревізія, санкція, конфронтація, акумулювати, дефект, компенсувати, баланс.
Різнодорогами Cпечновологими Стоводоспадами Зорі діадами Серцем-ударами Сонце між хмарами Болем подолане Вбите-зіпсоване В спалахах — небо ЩО ЦЕ НЕ ТРЕБА Пустка -наповнення Згустками промені Поштовхом хвилями Марнозусиллями Птахами демони Течія венами Джазовострунами Тавром і рунами Спазмами танення Марення марення…(М. Соколян). 11. Прочитайте речення, випишіть із них стилістично забарвлені слова. Уточніть, які групи пасивної лексики вони представляють. Я живу в телефонній буді. Інколи мені звонять… І питають, що далі буде. І чому листопад на скронях (Р. Скиба). — Так от, запомни, жорстко сказав Коля. — Мене чесно найняли, і я чесно своє відробляю. І тих твоїх дурних намйоків не пунімаю, дійшло? (В. Шевчук). І що він у ній знайшов — аж так на неї укалує, що й немалі гроші за те своїй жінці платить на відкупне: не, він-таки справді сказився (В. Шевчук). — Правду кажеш, — кахикнув Миколин свояк. — Тямущий ти чоловік, Кузя, сочувствуїш. Заходь коли до нас, рибка і в нас знайдеться (А. Шевчук). — Хто завидує, можу подарувать... Ядвіга Францовна, могу подарить лічно вам! (А. Шевчук). Звісили червоний прапор з балкона, махали ним під час сесії, депутати знавісніли в дискусіях, було велике мордолупцювання (Л. Костенко). — Ти про таку мєчтав?.. Принцеса голубої крові... і батьки, і діди з прадідами — усі в неї такі-о... родословна, як у бабебського падишаха... (Є. Концевич). Свій торговельний флот влада роздерибанила, от і плавають на чужому (Л. Костенко). Малому я подарував глобус. Не все ж комп’ютерні ігри. Я подарував йому невеличкий блакитно-зелений глобус, такий був у мене в дитинстві. Хай покрутить, поторкає материки й океани. Але він сказав: — Фіґня. Купи пістолет (Л. Костенко). Наприклад, я кажу: — Ах, ти ж гад! Та я тобі морду поб’ю! — А той лорд перекладає: — Такий-то пан зволив віднести такого-то високодостойного пана до класу земноводних і виявив бажання відкоригувати ту частину його тіла, яка не відповідає Божому задуму (Л. Костенко). Практичне заняття № 9 жүктеу/скачать 0.98 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|