Уіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”

1. 
   Игнатова И.Б. Личностно ориентированное обучение орфографической грамотности младших школьников: моногр. / И.Б. Игнатова, Е.А. Николаева.- СПб.: Белгород: Изд-во БелГУ, 2009.-216 с.
   
2. 
   Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов.-М.:Едиториал УРСС,2003. - 263 с.
   
3. 
   Лаврентьев В.В. Требования к уроку как основной форме организации учебного процесса в условиях личностно-ориентированного обучения: Методические рекомендации / В.В. Лаврентьев // Завуч. – 2005. – № 1. – С. 83-88.
   
4. 
   Тарасова В.Н., Личностно-ориентированное обучение младших школьников // Начальная школа. – 2005. - №11. – С. 39-42.
   
5. 
   Хуторской А.В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированного образования / А.В. Хуторской // Народное образование. – 2003. – №2. – С.58-64.
   

У жовтні 1995 року між Україною та Французькою Республікою була підписана Угода про культурне, наукове і технічне співробітництво та 13 лютого 2008 р., в Парижі - Протокол 2-го засідання Змішаної комісії з культурного та науково-технічного співробітництва. З 1992 року у Києві діє Французький культурний центр, який є головною ланкою мережі, до якої входять ще п’ять регіональних центрів, створених у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Одесі. Крім того, значну роботу з розбудови зв’язків у галузі культури та освіти проводять «ініціативні комітети Альянс франсез», ідея заснування яких належить українцям-франкофілам. У вересні-грудні 1999 р. вперше відбулися Дні української культури у Франції.

З 2004 р. в Україні щорічно проходить фестиваль "Французька весна". Кожного квітня в Україну прибуває велика кількість французьких музикантів, акторів, діячів кіно та літераторів, аби разом з українськими колегами й глядачами відчути пульс життя нашої планети. У кінозалах та в студентських аудиторіях, на театральних підмостках та просто неба триває діалог, що збагачує усіх його учасників [5]. З 2004 року при Посольстві України у Франції діє Культурно-інформаційний центр, де відбуваються мистецькі, інформаційні, культурологічні заходи, покликані сприяти створенню на постійній основі українського культурно-інформаційного "осередку" у столиці Франції. Зокрема, фактично раз на два місяці відбуваються експозиції робіт сучасних українських митців, щомісяця в рамках українського кіноклубу проходять покази документальних та художніх фільмів, проводяться творчі зустрічі в рамках літературного клубу, камерні музичні концерти та театральні вистави. З 2005 р. в Парижі та його передмістях за сприяння Посольства асоціація «Проліски України у Франції» організує фестиваль «Погляд з України». З 2011 році Посольством України спільно з українськими асоціаціями Франції проводиться масштабна мистецька акція «Українські сезони».

Важливим аспектом культурного діалогу між Україною та Францією є міжрегіональне освітньо-культурне співробітництво, зокрема, по лінії міжнародних зв’язків культурно-професійних напрямів. Зокрема, З 2000 року завдяки активній роботі щодо співробітництва з Посольством Франції в Україні, Франко-українським центром університетського та наукового співробітництва, Федерацією „Обміни Франція-Україна” та іншими партнерами, ХНТУСГ імені Петра Василенка надає студентам унікальну можливість застосування набутих знань з іноземної мови у професійній діяльності та соціальній міжособистісній комунікації під час навчально-професійних стажуваннях на підприємствах аграрного профілю Франції. Практиканти відбираються шляхом єдиного всеукраїнського конкурсу, що організовується щороку асоціаціями – організаторами стажувань (членами Федерації „Обміни Франція-Україна”). Під час культурно-професійного стажування студентів та аспірантів на підприємствах аграрного профілю Франції відбувається діалог української та французької культури, який є засобом їхнього взаєморозумінням та пізнанням світу. Він розпочинається з першого дня стажування, коли студенти та аспіранти привозять з України у якості подарунків: традиційні рушники, обереги, вишиванки, дерев’яні тарілки та ложки з українським візерунком, підкови, диски з українськими піснями, віршами та українську горілку. За правилами стажування тільки один студент може перебувати у французькій сім’ї, це дає можливість максимально поринути та пізнати сучасну культуру та традиції Франції. Це відбувається завдяки тому, що студенти у вільний час багато спілкуються з членами французької сім’ї, найчастіше це відбувається під час прийому їжі, коли збирається вся родина та обговорює всі новини та проблеми народів, підчас спілкування, пізнають один одного, як представників певної культури. Стажери пізнають французьку кухню та на прохання членів французької сім’ї готовлять українські традиційні страви, які дуже подобаються членам сім’ї. Під час вихідних практиканти слухають французькі пісні, читають книжки, відвідають місцеві театралізовані спектаклі, історичні та культурні пам’ятники. Особливе враження на українських студентів та практикантів чинить відвідування французьких замків середньовіччя, де відбувається театралізована вистава цієї епохи, рицарі, придворні дами, представники стародавніх професій предстають у всій своїй красі. Велике значення для пізнання світової культури є відвідування Лувру, де знаходиться велика кількість експозицій картин та скульптур митців різних епох.

Прикладом взаємовигідного культурного співробітництва та спільної участі у загальноєвропейських проектах стала реалізація Міжнародної угоди про навчальний проект з французької мови між ХНТУСГ імені Петра Василенка, Федерацією „Обміни Україна-Франція” та Асоціацією з освіти, культури та солідарності „Обміни Лорен–Україна”. (2008 – 2011). Основні моменти навчального курсу передбачали як набуття навичок усного та письмового спілкування, так і загальнокультурних знань, згідно з інтерактивною методикою викладання французької, як іноземної мови (Кампус з додатком загальнокультурної інформації). Важливо, що в ході реалізації проекту його учасники набули навичок міжкультурної комунікації з урахуванням національно-специфічних особливостей мислення комунікантів, що дозволяє діяти більш ефективно у професійному середовищі.

Таким чином, сьогодні міжнародні освітні програми сприяють завданням культурного співробітництва Франції та України, допомогають протистояти таким загрозливим явищам як глобалізація та уніфікація. Активна міжнародна співпраця є важливим компонентом навчальної діяльності у сучасному ВНЗ та справляє загальний стимулюючий вплив на навчальну діяльність студентів з оволодіння навичками іншомовної комунікації, що сприяє взаєморозумінню фахівців різних країн з урахуванням культурних надбань і традицій кожного народу.

1. 
   Анна Ярославна – королева Франції [Електронний ресурс]: Науково-публіцистичний збірник «Духовна велич України». – Режим доступу: www.aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=18.
   
2. 
   Ємельянова Є. С. Міжнародні контакти як метод формування професійно-орієнтованої комунікативної компетенції / Є.С.Ємельянова // Матеріали школи-семінару «Нові підходи до навчання іноземних мов», (Харків, 24 листопада 2009). − Х.: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2010. – С. 25 – 30.
   
3. 
   Ємельянова Є. С. Новітні методи навчання французької мови професійного спрямування: досвід реалізації міжнародних проектів / Є.С.Ємельянова // Сучасні засоби навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах: зб. наук. пр. / .- Х.: НУ ”ЮА ім.Ярослава Мудрого”, 2013. – С. 28 – 30.
   
4. 
   Ємельянова Є. С. Термінологія і професійна комунікативна культура фахівців аграрної сфери: монографія / Ємельянова Є.С., Амеліна С.М., Жук Л.Я.; Під заг.ред. Є.С.Ємельянової. – Х.: Щедра садиба плюс, 2013. – 260 с.
   
5. 
   Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Францією [Електронний ресурс]: Посольство України у Французькій Республіці. – Режим доступу: france.mfa.gov.ua/ua/ukraine-france/culture.
   

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Так писав великий письменник 19-го століття Тарас Григорович Шевченко, 200 років з дня народження якого, ми святкували цього року. Ці слова великого Кобзаря актуальні й сьогодні, коли Україна є вільною, незалежною, оскільки державна мова є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, консолідації українського суспільства, надійна основа розвитку країни. Без мови не може існувати народ, держава. В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу. Як сказала Ліна Костенко: "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову". Якщо в народу відібрати все - він усе може повернути. Але якщо відібрати мову, то він ніколи вже не створить її: вмерла мова в устах народу - вмер народ. Звісно, людина може володіти кцлькома мовами, залежно від здібностей і прагнень, але найкраще вона повинна володіти рідною мовою, оскільки рідна мова – це частка Батьківщини, голос народу.

Наша мова визнана наймелодійнішою мовою світу, а це може свідчити, що і народ український є добрим, лагідним та щедрим, однак, маю зазначити, що багато в чому завдяки мові, нація наша найсильніша волею та душею.
Железняк Т.С. (ХНАУ ім. В.Докучаєва)
(наук. кер. ст. викл. Войчук Н.Г.)
Історія петриківського розпису
Петриківський розпис, або «петриківка» - українське декоративно-орнаментальне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Визначальними рисами розпису, що відрізняють його від інших подібних видів малярства є техніка виконання, візерунки, їх кольори та біле або світло-жовте тло.

Нині знамениту техніку малювання називають національним брендом української культури і мистецтва. Це особлива сторінка фольклорного пластично-просторового мистецтва – селянський хатній стінопис українців та оздоблення архітектури різьбленням.

Селянський хатній стінопис дав могутній поштовх розвитку мистецького явища, відомого нині й за межами України – петриківського декоративно-орнаментального малярства. Вважали, що яскраві красиві картини є зовнішнім проявом духовних багатств внутрішнього світу людини. До мешканців не розписаних хат ставилися як до людей темних і морально убогих, з якими навіть вітатися не варто. Найстаранніших господарочок в Петриківці називали «чепурушками». Саме вони передавали навички розпису з покоління в покоління. Малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік під велике свято вся настінні розписи змивали і наносили нові.

На початку XIX століття розпис поширився на предмети домашнього вжитку – посуд, скрині, брички. Потреба у подібному декорі спонукала до заняття малюванням цілі родини, які продавали свої роботи на базарі.

Академік Дмитро Вишневецький у XIX столітті був першовідкривачем для своїх сучасників цієї чарівної краси народного декоративного розпису. До нього на території Придніпров`я ніхто не звертав уваги ні на декоративний, ні на настінний розписи, ніхто їх не колекціонував. І з початком Першої світової війни петриківський розпис занепав. А вже в 1936 році в Києві відкрилась перша велика виставка народної творчості, на якій були показані твори художників із Петриківки, про них дізналася вся Україна, прийшло й офіційне визнання. Також стараннями місцевого вчителя Олександра Стативи у Петриківці відкрилася школа декоративного малюнка. І 1958 року за ініціативою Федора Панка було створено фабрику петриківського розпису, що проіснувала до початку 2000-х років.

Сьогодні близько 200 мешканців селища Петриківка розмальовують різні вироби в себе вдома. Петриківський розпис використовують в екстер`єрі та інтер`єрі, у порцеляновій, текстильній і поліграфічній промисловості, створюють оригінальні станкові декоративні панно, широко застосовують у декоруванні предметів побуту.

Існує твердження, що українська мова – одна з найбагатших слов’янських мов. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. Українська мова – барвиста, запашна, нев’януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку з давнини у майбутнє. Жодна країна світу, мабуть, не дозволила б нікому зневажати, принижувати, визнавати другорядною свою мову. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі. Ще в дитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати світ, відкривати для себе великий і чарівний світ життя. Без мови не може існувати й розвиватися суспільство, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягти взаєморозуміння, створити духовні цінності. Мова - то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьому мова відображає не лише те, що на поверхні, а й невидиме для ока, внутрішню суть речей, не лише світ матеріальний, а й світ ідеальний. Вонає найважливішим, найбагатшим і найміцнішим зв’язоком, що з’єднує покоління минуле з сучасним в одне велике історично живе ціле.

Слово надто багато означає в житті. Слово рідної мови – могутній – засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Рідне слово – то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному із словників. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Наше українське слово, хоча і вмирало з голоду, і зазнавало, переслідувалось, заборонялось, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох.

Отже, можна зробити висновок, що мова народу – це його духовна скарбниця. Культура мови кожної людини є основою духовнсті як окремої людини, так і всього суспільства в цілому. Нам мріється, щоб відродилася наша мова у душі кожного із нас без примушення, як життєва потреба. Треба усвідомити: якщо ми хочемо бути вільним народом, а не рабами, ми повинні берегти мову і передавати її наступним поколінням. Тоді Україна сильно і гордо утвердить себе на карті світу. А наш духовний скарб – рідне слово – завжди буде основою й запорукою етнічної єдності українського народу.

1. 
   І.Р. Вихованець Теоретична морфологія української мови. Київ видавництво "Пульсар", 2004. 278 с.
   
2. 
   І.П. Ющук Рідна мова: Підручник. – К: Освіта, 1994. – 239 с.
   

Основная цель образования - научить ученика учиться. Учитель формирует и развивает у ученика способность к самостоятельному управлению собственной деятельностью, к управлению самим собой как её субъектом. Смысл компетентностного подхода к образованию заключается в развитии у обучаемых способности самостоятельно решать проблемы в различных сферах и видах деятельности на основе использования социального опыта, элементом которого является и собственный опыт учащихся.

Значительно изменяется и роль учителя. Его главная задача - мотивировать учащихся на проявление самостоятельности. Смысл организации образовательного процесса заключается в создании условий для формирования у обучаемых опыта самостоятельного решения познавательных, коммуникативных, организационных, нравственных и иных проблем, составляющих содержание образования[1,13].

Эти высокие требования к современному ученику и учителю подталкивают педагогов к поиску инновационных форм деятельности, интерактивных методов, в том числе и к применению методов проектов. В настоящее время понятие «новые образовательные технологии» не мыслится без метода проектов.

Проектная деятельность по русскому языку включает в себя актуальность избранной темы, обозначает задачи проекта, обязательное выдвижение гипотезы с последующей её проверкой, обсуждение полученных результатов.

Проекты по русскому языку распределяются и по продолжительности. Мини-проекты можно создать за один урок. Например, «Сказка о какой-либо части речи», «Сказка с использованием неопределенных местоимений», над такими проектами работа проводится в группах, в составе не более 3-4 человек, причем состав этих групп лучше сформировать заранее.

Краткосрочные проекты по русскому языку занимают от двух до четырех уроков. Например, «Уроки доброты. Мой образ учителя» (по произведению В.Распутина «Уроки французского»).

Недельные проекты выполняются в группах. Работа идет под руководством учителя. Возможно сочетание классных форм работы с внеклассными формами (экскурсии).

Годичные проекты по русскому языку могут выполняться как в группах, так и индивидуально. Часто эта работа проводится в рамках ученических научных обществ. Весь годичный проект – от определения проблемы и темы до презентации – выполняется во внеурочное время.

В рамках программы по проектной деятельности можно организовать на уроках русского языка, развития речи, сопоставление иллюстраций, сравнивание работ разных художников к одному и тому же произведению. Ученики за урок могут не только познакомиться с портретами, фотографиями, иллюстрациями, но и просмотреть отрывки из фильмов, прослушать аудиозаписи, музыкальные отрывки и даже побывать на экскурсии в музее.

Подготовка к такому уроку по проектной деятельности становится творческим процессом. Зрелищность, яркость, новизна компьютерных элементов урока, в сочетании с другими методическими приемами делают урок необычным, увлекательным и запоминающимся.

Проектная деятельность должна отвечать следующим требованиям:

1. Наличие значимой в исследовательском, творческом плане пробле­мы или задачи, требующей поиска для ее решения.

2. Проблема, затронутая в работе, должна быть, как правило, ориги­нальной (если проблема не оригинальна, то должно быть ориги­нальным ее решение).

3.В основе деятельности должна быть самостоятельная (индивидуальная, парная, групповая) работа учащихся.

4. Использование исследовательских методов.

5. Выполненная работа должна демонстрировать глубину знания ав­тором (авторами) избранной области исследования.

6. Работа должна соответствовать установленным формальным кри­териям, должна демонстрировать наличие теоретических (практических) достижений автора (авторов)[3,52].

Только правильно организованная работа окажет положительное воздействие на учащихся, будет способствовать самостоятельному получению знаний и опыта из непосредственного общения с реальной жизнью, развивая у них умения работать с постоянно меняющейся информацией, самостоятельность, критическое мышление, инициативу. Если ученик постоянно будет заниматься проектной деятельностью в школьные годы, то в настоящей взрослой жизни он окажется более приспособленным, сумеет планировать собственную деятельность, ориентироваться в разнообразных ситуациях, совместно работать с различными людьми, то есть адаптироваться к окружающим условиям.

Проектное обучение – это полезная альтернатива классно-урочной системе, но оно отнюдь не вытесняет ее. Специалисты из стран, имеющих большой опыт проектного обучения, считают, что проект следует использовать как дополнение к другим видам обучения. И в этом случае учитель только разнообразит учебную работу, превратив образовательный процесс в результативную творческую работу

1.Бедерханова В.П. Педагогическое проектирование в инновационной деятельности [Текст]: Учебное пособие / В.П.Бедерханова, Б.П. Бондарев. - Краснодар, 2000. -  54 с. 

2.Денисевич Г.В. Урок русского языка и методика его проведения. – Курск, 2006.
3.Пахомова, Н.Ю. Учебный проект: его возможности./Учитель - №4, 2000. - с.52-55.

4.Полат Е.С., Бухаркина М.Ю., Моисеева М.В. Петров А.Е. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования. [Текст]: Учебное пособие / под ред. Е.С. Полат. - М.: Издательский центр "Академия", 2009. – 17-21 с.

Здавна люди спілкувалися між собою, оскільки для того, щоб вижити треба було об’єднуватися. Люди починали спілкуватися жестами або звуками, тим самим розвиваючи здібності мовлення й мислення, як такого. Адже мислення і мовлення взаємопов’язані. Якщо б не було можливості мислити, то навряд чи людина змогла б пізнавати світ, закони природи та суспільства. А тому потрібні слова, а саме мова. Зараз існує багато різних мов, але усі вони починались із звуків та жестів, тому не дивно, що деякі слова в них схожі. Вивчаючи будь-яку мову, історію її формування, можна знайти багато цікавого. Також вивчаючи будь-яку мову ми можемо доторкнутися до історії народу, що нею спілкується.

Мова – це культурна складова народу. Адже культура спадщина наших предків дійшла до нас за допомогою мови. Існують і інші, не менш важливі сфери життя, такі як релігія, наука, техніка, ідеологія. Але мова є універсальною і вона обслуговує усі сфери функціонування суспільства. Так, релігія обслуговує окремі групи віруючих людей, ідеологія - певні суспільні класи, а без мови все це не зможе функціонувати.

Розвиток мови багато в чому залежить від стану суспільства, його диференціації, демографічного стану, бо саме населення впливає на мову, формуючи свою мову або змішуючи різні мови в одну. Якщо мова містить багато слів з іноземної мови, то можна прослідкувати розвиток культури суспільства пов’язаний з іншими народами. Возвеличення мов недержавних націй, нерідко доводять їх до повного вимирання, як це мало місце свого часу в Німеччині, СРСР, США. Так, зокрема, внаслідок онімечення у першій половині XVIII ст. зникла полабська мова. З тих же причин і приблизно в той самий період вимерла прусська мова. Внаслідок панування російської мови, як державної, за роки СРСР зникло понад 90 мов; деякі й нині перебувають на стадії вимирання.

На жаль, не стала виключенням і Україна, в якій багато хто з українців й сьогодні ігнорує рідну мову. Однією з причин цього, мабуть є те, що, розташована між Європою та Азією, Україна часто ставала об’єктом впливів різних, часом протилежних культур і, відповідно, мовних впливів.

Історія розвитку української мови — це основа розвитку всієї культури українського народу. Адже у глибинах мови — філософський розум, витончений естетичний смак, праця думки, надзвичайна чутливість, сувора логіка, високі духовні злети. І щоб оволодіти цим скарбом, людина мусить постійно докладати зусилля, усвідомлюючи, що існує складна наука рідної мови. Українська мова є невіддільною ознакою самої нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення і світосприйняття, важливим показником її життєдіяльності й духовності.

У 1989 р. українська мова здобула статус державної. Але ще й сьогодні, коли минуло чверть століття, вона потребує захисту не тільки з боку держави, а й кожного з нас, українців. Тому мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного розвитку нашої країни. 

Нашому поколінню випало складне, але почесне завдання - відродження української мови, держави, нації. І виконати його - наш громадянський обов'язок.


Кованцева О.В. (Белгородский государственный национальный

исследовательский университет, Россия)